20 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі - Кулеша А.О.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра -2» на по справі за позовом ТОВ «Віра-2» до Запорізької міської ради, третя особа Приватне підприємство «Вікторія» про визнання недійсними рішень, -
__________________________________________________________________Справа № К-3266/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
У червні 2005р позивач звернувся до суду із позовом до Запорізької міської ради, третя особа Приватне підприємство «Вікторія», про визнання недійсним рішення № 31 від 05.06.2002р. другої сесії 24 скликання Запорізької міської ради в частині приватизації способом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 144, посилаючись на те, що рішення в цій частині суперечить вимогам Закону України « Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Указу Президента України « Про деякі питання прискорення процесу малої приватизації в Україні» № 417/95 від 02.06.1995р., Указу Президента України № 827/94 від 30.12.1994р. « Про заходи до прискореної малої приватизації в Україні» і порушує права позивача, оскільки 07.09.1994р. Фонд комунальної власності м. Запоріжжя видав позивачу свідоцтво про власність № 126 на об'єкт приватизації: майно магазину за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 144. 29.12.1994р. між Запорізькою міською радою народних депутатів та ТОВ « Віра-2» укладений договір оренди приміщень, відповідно до якого позивач (орендар) прийняв в користування нежитлове приміщення площею 1945, 9кв.м. за вказаною адресою з метою використання під магазин продовольчих товарів на строк з 29.12.1994р. по 29.12.2009р. Запорізька міська рада народних депутатів 05.03.1997р. прийняла рішення № 11 « Про перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації в 1997р.», на момент прийняття рішення площа продовольчого магазину № 2 складала 1945, 9 кв.м. Згідно з вимогами ст. 5 Указу Президента № 827/94 від 30.121994р. ТОВ » Віра- 2«» має право на приватизацію нежитлового 1945,9 кв.м. на підставі ст. 49 Закону України « Про державну програму приватизації» Право на приватизацію способом викупу підтверджено рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2005р.. Рішення Запорізької міської ради № 11 від 05.03.1997р. не скасоване, не визнано недійсним і відповідно до ст. 73 Закону України « Про місцеве самоврядування» обов'язкове для виконання. Просив визнати недійсним рішення також на підставі роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 « Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», так як порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача полягає в необґрунтованій передачі права на приватизацію нежитлового приміщення (98, 4 кв.м.) шляхом викупу ПП «Вікторія», порушено право позивача на приватизацію приміщення площею 1945, 9 к.м. шляхом викупу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2005р. позов ТОВ «Віра-2» залишений без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2005р. апеляційна скарга Т ОВ «Віра-2» залишена без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2005р - без змін.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовими рішеннями, ТОВ «Віра-2» подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно ст. 60 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду..., визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів , що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ст. 2 Закону України « Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.
Матеріалами справи встановлено, що на момент виникнення спору позивач на підставі відповідних договорів оренди був орендарем нежитлового приміщення площею 1166, 85 кв.м., а 3-тя особа - орендарем нежитлового приміщення площею 98, 4 кв.м.
Договори, на підставі яких сторони орендували вищевказані нежитлові приміщення, не були визнані недійсними, як і рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких ці договори оренди укладались.
Стаття2 Закону України « Про приватизацію невеликих державних підприємств ( мала приватизація) передбачає одночасну приватизацію будівлі з розташованими в ній об'єктами приватизації. Як вбачається з матеріалів справи позивач відмовився від приватизації будівлі при приватизації майна магазину, в зв'язку з чим з ним було укладено договір оренди на нежитлове приміщення.
Відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 30.12.1994р. « Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» викуповуються лише ті приміщення, в яких розташовані приватизовані об'єкти.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суди прийшли до правильного і обґрунтованого висновку, що позивач має приватизоване майно у спірній будівлі лише на площі розміром 1166, 85 кв.м., яку і має право приватизувати.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення , крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням викладених обставин суди підставно і законно прийшли до висновку, що позивач не надав достатніх та достовірних доказів невідповідності оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування і порушення ним у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача, дали правильну правову оцінку встановленим обставинам і постановили законне і обґрунтоване рішення.
Доводи касаційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Таким чином, судові інстанції прийняли законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра -2» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2005р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.12.2005р. - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає
Судді :