ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98
№ 910/8976/14 23.06.14
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/8976/14
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист", м. Київ,
до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ,
про стягнення 19 504,07 грн. страхового відшкодування в порядку регресу,
за участю представників сторін:
позивача - Колодяжного С.В. (довіреність від 02.01.2014 №8);
відповідача - Дулі Ю.В. (довіреність від 20.12.2013 №103-1-4/37-Ю).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист» (далі - ПАТ «СК «Добробут та захист») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто»): 18 500 грн. шкоди в порядку регресу; 498,23 грн. пені; 407 грн. втрат від інфляції та 98,84 грн. 3% річних, а всього 19 504,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що: ПАТ «СК «Добробут та захист» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 21.12.2012 № 10/17-2113 (далі - Договір) внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 як страхувальнику автомобіля марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - «Ford»), а тому позивачем відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду; відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - «Toyota»), була застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (поліс № АЕ/1850177, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 0 грн.); у зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 18 500 грн. страхового відшкодування в порядку регресу; 498,23 грн. пені; 407 грн. втрат від інфляції та 98,84 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва 14.05.2014 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 23.06.2014, у порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) письмову інформацію щодо умов поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1850177.
23.05.2014 відділом діловодства суду отримано від МТСБУ відповідь на судовий запит, з якої вбачається, що за полісом № АЕ/1850177 було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 як власника транспортного засобу марки «Toyota».
У судовому засіданні 23.06.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача надав пояснення по суті спору та подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов визнає частково, а саме у сумі основного боргу - 18 500 грн., проте вказав, що Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено стягнення неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва
21.12.2012 ПАТ «СК «Добробут та захист» (стаховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір, предметом якого є: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, а також додатковим обладнанням, зазначеними у Договорі; строк дії Договору: з 22.12.2012 по 21.12.2013.
03.09.2013 о 15 годині в місті Києві на пр. Г. Сталінграду сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota» під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Ford» під керуванням ОСОБА_5, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
У результаті ДТП було пошкоджено застрахований ПАТ «СК «Добробут та захист» автомобіль «Skoda».
04.09.2013 ОСОБА_5 подано позивачу заяву про страховий випадок.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № 3-5607/13 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і на винну особу накладено штраф у сумі 425 грн.
19.09.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 складено звіт № 190/13 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Ford»; згідно зі звітом вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 80 436,72 грн., вартість майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Ford», становить 66 681,30 грн.
Крім того, 30.09.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 складено звіт № 208/13 про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу «Ford»; згідно зі звітом утилізаційна вартість пошкодженого транспортного засобу «Ford» складає 64 524,85 грн.
Відповідно до страхового акта від 30.09.2013 № 121/09/13 сума страхового відшкодування становить 18 500 грн.
На підставі зазначено страхового акта на рахунок ОСОБА_3 позивачем було сплачено 17 253,50 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 01.10.2013 № 2129. Разом з цим, 01.10.2013 ОСОБА_3 було проведено взаємозалік належного до сплати страхового відшкодування у сумі 1 246,50 грн.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку (постановою Оболонського районного суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № 3-5607/13), а тому вказані обставини не потребують додаткового доведення, а відтак, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota», повинна відшкодовуватися власником вказаного автомобіля.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Toyota» на момент ДТП була застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто» полісом № АЕ/1850177, за яким ліміт по майну становив по 50 000 грн., а франшиза - нуль.
До матеріалів справи долучено претензію від 25.10.2013 № 444, в якій позивач просить відповідача в місячний строк з моменту отримання претензії сплатити страхове відшкодування в порядку регресу на рахунок позивача у сумі 18 500 грн.
Листом від 12.12.2013 № 30388 товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» як повіреним ПАТ «УСК «Гарант-Авто» надано позивачеві відповідь, що сума страхового відшкодування (18 500 грн.) буде перерахована на рахунок позивача. Однак на даний час сума страхового відшкодування позивачу так і не перерахована.
Отже, виходячи з наведеного, ПАТ «УСК «Гарант-Авто» зобов'язане виплатити ПАТ «СК «Добробут та захист» кошти у сумі 18 500 грн.
Разом з тим, позивачем також заявлено стягнення 407 грн. втрат від інфляції; 98,84 грн. 3 % річних та 498,23 грн. пені.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимога була пред'явлена ПАТ «СК «Добробут та захист» 25.10.2013.
Отже, початком періоду нарахування 3 % річних та втрат від інфляції є саме з 02.09.2013 (восьмий день після надіслання претензії).
Однак позивачем встановлено період нарахування 3 % річних та втрат від інфляції з 04.03.2014 по 07.05.2014.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок правильний, а тому стягненню з відповідача підлягає 98,84 грн. 3% річних.
Проте здійснення перерахунку судом втрат від інфляції фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду вказана сума становить 1 030,93 грн.).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського суду міста Києва далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 407 грн. відповідних втрат.
Що ж до стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок правильний, а відтак, стягненню з відповідача підлягає 498,23 грн. пені за період з 04.03.2014 по 07.05.2014, тобто в межах шестимісячного строку.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В; ідентифікаційний код 31571133): 18 500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) грн. страхового відшкодування в порядку регресу; 407 (чотириста сім) грн. втрат від інфляції; 98 (дев'яносто вісім) грн. 84 коп. 3% річних; 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 23 коп. пені і 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.06.2014.
Суддя О. Марченко