ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/10759/14 24.06.14
За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Грандвіс"
до 1) приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "ПАССЕРВІС-ЛЮКС" про стягнення 9046,24 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача: Матяш Н.В.(дов. від 02.01.2014)
Від відповідача-1 не прибув
Від відповідача-2 Руденко В.М.(дов. від 16.06.2014)
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Грандвіс" (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (надалі - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАССЕРВІС-ЛЮКС"(надалі - відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 32 189,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2014 порушено провадження у справі № 910/10759/14, розгляд справи призначено на 19.06.2014.
19.06.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 24.06.2014 для подання додаткових доказів по справі.
Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання 24.06.2014 з'явилися, дали пояснення по справі.
Судом встановлено, що відповідачем-1 через канцелярію суду поданий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 23 143,16 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Представник відповідача-2 проти позову щодо стягнення з нього страхового відшкодування заперечував та зазначив, що це обов'язок відповідача-1. Більше того, відповідач-2 зазначив, що відповідач-1 незаконно вважає, що сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на коефіцієнт фізичного зносу, оскільки у висновку щодо вартості ремонту експерт не вказав про необхідність застосування такого коефіцієнту.
Представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем-1 своєї заборгованості, відповідно до якої просить стягнути з відповідачів 9046,24 грн. В цій частині позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.
При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення(зменшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Представник відповідача-1 не з'явився в судове засідання 24.06.2014, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, наявний його підпис на розписці про перерву в судовому засіданні.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва -
14.02.2013 між ПрАТ СК "Грандвіс" (далі - страховик, позивач) та ТОВ «Агропартнер»(далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 01-10/02 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «Міцубісі» реєстраційний номер НОМЕР_3 на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
Як свідчать матеріали справи, 30.09.2013 о 15-00 год. у м. Чернігові на перехресті проспекту Перемоги та вулиці Інтернаціоналістів, сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнулись два транспортних засоби: "БАЗ" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та "Мицубиси" державний реєстраційний номер НОМЕР_3, а саме: через порушення водієм автомобіля "БАЗ" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 Правил дорожнього руху України, що спричинило механічні пошкодження автомобілю страхувальника «Міцубісі» реєстраційний номер НОМЕР_3.
Факт скоєння ДТП підтверджується Довідкою ВЗДП ДАІ м. Чернігова від 10.10.2013 № 9275589 про дорожньо-транспортну пригоду, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п. 12.1 та п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.10.2013 у справі № 750/9666/13-п, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
22.10.2013 на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, акту про настання страхового випадку № 01-12/13 від 02.12.2013, акту виконаних робіт № 1511 від 15.11.2013, висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 431 від 03.10.2013, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування здійснив виплату страхувальнику коштів у сумі 32 189,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1225 від 18.11.2013 та № 1267 від 02.12.2013 у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.10.2013 у справі № 750/9666/13-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "БАЗ" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Міцубісі» реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходився під керуванням ОСОБА_4
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем "БАЗ" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації "БАЗ" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/804140, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/16246 від 17.06.2014.
Вказаним договором (поліс № АЕ/804140) передбачено, що франшиза становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн.
Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.
Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).
В матеріалах справи наявний висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 431 від 03.10.2013 про вартість відновлювального ремонту, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Міцубісі» реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням фізичного зносу складає 30765,65 грн.
Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 30 765,65 грн. та позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 32 189,40 грн.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Судом було встановлено, що позивачем було направлено відповідачу-1 вимогу в порядку регресу від 19.02.2014 про добровільну виплату (страхового) відшкодування в порядку регрессу.
Отже, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 шкоди в порядку регресу в розмірі 9 046,24 грн. з урахуванням часткової оплати відповідачем-1.
Щодо тверджень відповідача-1, що сума, яку він зобов'язаний сплатити позивачу має розраховуватись в урахуванням фізичного зносу та становить 23 143,16 грн., то суд зазначає, що зазначена у експертному висновку № 431 сума вартості ремонту вже вказана з урахуванням такого зносу, а відтак у відповідача-1 існує обов'язок щодо оплати всієї заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, залишок якої становить 9 046,24 грн. з урахуванням часткової оплати відповідачем-1.
Відповідно до п.2 ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи визначені полісом № АЕ/804140 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в повному розмірі, оскільки розмір франшизи за полісом № АЕ/804140 становить « 0».
З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача-1 звернувся до останнього із заявою від 19.02.2014 про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача. Проте відповідач-1 на момент падання позову платежу не здійснив.
Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Проте, відповідач-1 після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача в повному обсязі не виплатив.
Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов в частині стягнення з відповідача-1 суми заборгованості в розмірі 9046,24 підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог до відповідача-2, то суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки страховка винної у заподіянні шкоди особи повністю покриває нанесені нею збитки, то у суду немає законних підстав для стягнення шкоди з відповідача-2.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам..
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Грандвіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАССЕРВІС-ЛЮКС" про стягнення 9046,24 грн.
2. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Грандвіс" до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення 9046,24 грн. задовольнити повністю.
3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, код ЄДРПОУ 24175269) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Грандвіс" (14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 127, код ЄДРПОУ 22821660) суму страхового відшкодування у розмірі 9046 (дев'ять тисяч сорок шість) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л. Д.
Дата підписання повного тексту рішення: 01.07.2014