ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7769/14 23.06.14
За позовом Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
про зобов'язання провести перерахунок
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від прокурора: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гогітідзе В.Ф. (за довіреністю від 20.08.2013).
В судовому засіданні 23 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
24.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №706вих.-14 від 25.03.2014 Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про зобов'язання провести перерахунок.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 26.05.2014.
В судовому засіданні 26.05.2014 оголошено перерву до 23.06.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання, призначене на 23.06.2014, з'явився представник відповідача та надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.
Прокурор та представник позивача у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З огляду на неявку позивача та прокурора в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача та прокурора не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -
02.07.2012 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" (далі за текстом - ДП МО України «Київська КМТЗ», покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі за текстом - ТОВ «Євро-Реконструкція», енергопостачальна організація) було укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі за текстом - Договір).
В позовній заяві зазначено, що протягом листопада 2013 року державним підприємством було фактично прийнято 19,2 Гкал. теплової енергії, проте ТОВ «Євро-Реконструкція» 30.11.2013 виставило Акт №11/2013-440334 приймання-передавання товарної продукції на споживання 183,180 Гкал. на суму 88 321,12 грн. з ПДВ.
На підставі вищевикладеного процесуальний позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок вартості фактично прийнятої споживачем - ДП МО України «Київська КМТЗ» у листопаді - грудні 2013 року теплової енергії до показників вузлу обліку теплової енергії.
Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у позовній заяві, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого просить суд залишити позов без розгляду у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне. Основний вид діяльності позивача згідно довідки ЄДРПОУ - складське господарство, торгівля, допоміжна діяльність у сфері транспорту тощо. Крім зазначеного, відповідач наголошує на тому, що позивач не отримує послуги за державні кошти згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель». Крім того, у додатку №4 до Договору, підписаного позивачем, вартість теплової енергії зазначена за тарифами не як для державних підприємств, що дотуються з державного бюджету, а для інших споживачів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 між ДП МО України «Київська КМТЗ» та ТОВ «Євро-Реконструкція» було укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
Відповідно до п.1.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 1469,083 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,774 Гкал/код, в т.ч. на потреби: опалення 0,727 Гкал/год; вентиляції 0,047 Гкал/год.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК «КиївенергО», у відповідності до «Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії». Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку.
У відповідності до п.5.9. Договору облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергопостачальну організацію не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі енергопостачальній організації даних про величину використаної теплової енергії, встановлених Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.
Відповідно до п.9.1. Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов даного Договору та вимог чинного законодавства України.
Пунктом 8.2. Договору встановлено, що сторони зобов'язуються керуватись чинними: Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», «Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії» та іншими обов'язковими для виконання законними нормативними актами.
Пунктом 6.5. Договору сторони дійшли згоди про те, що покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим Договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Акту №11/2013-440334 від 30.11.2013, позивач та відповідач склали даний акт нарахування за відвантажену товарну продукцію на суму 88 321,12 грн. з ПДВ.
Вказаний Акт отриманий позивачем під розписку, про що свідчить відповідний Реєстр, наявний в матеріалах справи.
Спір у справі виник внаслідок того, що позивач не погоджується з кількістю прийнятої теплової енергії, а саме 183,180 Гкал. на суму 88 321,12 грн. згідно Акту приймання-передавання №11/2013-440334, виставленого відповідачем 30.11.2013.
На підставі викладеного, 18.12.2013 ДП МО України «Київська КМТЗ» направило ТОВ «Євро-Реконструкція» лист-претензію №898 «Про незгоду та скасування Акту №11/2013-140334 від 30.11.2013 щодо надання товарної продукції - теплової енергії на загальну суму 88 321,12 грн.», на що відповідачем було направлено відповідь про відмову у задоволенні щодо скасування вказаного Акту.
17.01.2014 позивачем було повторно направлено на адресу відповідача лист №34 щодо перерахунку вартості спожитої теплової енергії в листопаді - грудні 2013 року, у задоволенні якого відповідачем також було відмовлено.
Згідно з п.6.8 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним), письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимог п.6.8 Договору, позивач звернувся до відповідача з пропуском 10-денного терміну з часу отримання платіжних документів, а саме 18.12.2013, що є порушенням норм чинного законодавства та умов Договору.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Таким чином, зобов'язання, зазначені п.6.8 Договору позивачем належним чином не виконані, уповноважений представник з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння не з'явився, а позивач звернувся із листом-претензією лише 18.12.2013, тобто з пропуском встановленого умовами Договору терміну.
З огляду на вказане, відмову ДП МО України "Київська КМТЗ" сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації слід вважати безпідставною.
На підставі викладеного, з урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог. З огляду на викладене, позов Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про зобов'язання провести перерахунок є таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Щодо тверджень відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави і шляхом звернення до суду з позовом реалізовує ці повноваження.
У відповідності до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про зобов'язання провести перерахунок - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 01.07.2014р.
Суддя Ю.В. Цюкало