Єдиний унікальний номер 235/277/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3180/2014
Іменем України
07 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.,
суддів: Барсукової О.І., Космачевської Т.В.,
при секретарі : Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанії «Краснолиманська», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди спричиненої професійним захворюванням
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Вугільна компанії «Краснолиманська»
на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2014 року,-
В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанії «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська»), третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську (далі- відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в вугільній промисловості працював з 1980 року. З відповідачем по справі - ДП «ВК «Краснолиманська» він перебував у трудових відносинах з 03 лютого 1997 року по 31 травня 2005 року, працюючи гірничим підземним 3 розряду очисного вибою дільниці № 8о з повним робочим днем в шахті. Наказом № 02/1431 к від 21 листопада 2011 року був звільнений з підприємства згідно ст. 40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я.
В результаті тривалої роботи в умовах шкідливих факторів на вугільних підприємствах захворів на професійне захворювання та тривалий час перебував на лікуванні у різних лікувальних закладах, однак покращення здоров'я не відбулося.
07 листопада 2011 року його було госпіталізовано в Клініку професійних захворювань ДУ «ІМП МН України» де він знаходився на лікуванні по 21 листопада 2012 року і йому було поставлено діагноз: пневмоконіоз, JIH 1-2 ст. - захворювання професійне. 10 червня 2013 року комісією по ДП «ВК «Краснолиманська» було складно Акт розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4, який 10 червня 2013 року , в якому зазначено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим терміном праці в шкідливих умовах, обумовленої впливом промислового фактора - пил. Причиною професійного захворювання є запиленість повітря робочої зони згідно атестації робочих місць № 1 від 12 серпня 2003 склала 93,1 мг/куб.м
Висновком МСЕК від 05 вересня 2013 року в зв'язку з професійним захворюванням йому було встановлено третю групу інвалідності безстроково.
У результаті захворювання у нього відбулося значне погіршення стану здоров'я, чим завдано моральну шкоду, яка виражається у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав внаслідок професійного захворювання. До захворювання він мав пристойну роботу, добрий заробіток, був упевнений у своїх силах. На цей час він є хворою людиною, інвалідом, який постійно відчуває фізичний біль, вимушений постійно лікуватися.
Через погіршення стану здоров'я у зв'язку з професійним захворінням його було звільнено з підприємства. Він не може забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював.
Просив суд стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» на його користь на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену йому професійним захворюванням в розмірі 12000 грн. Вирішено питання щодо судового збору.
В апеляційній скарзі ДП «ВК «Краснолиманська» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем не наведено достатніх доказів спричинення ДП «ВК «Краснолиманська» моральної шкоди позивачу, не надано доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності. В матеріалах справи відсутній висновок МСЕК або інших медичних органів про завдання позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які б могли бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позову, застосував норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню, а саме ст.23, ст.1167 ЦК України.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ДП «ВК «Краснолиманська» Бушинська Є.В., яка діє на підставі довіреності, доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.
Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню з відповідача на підставі ст. ст.23,1167 , 1168 ЦК України.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можливо з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, що виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі - ДП «ВК «Краснолиманська» з 03 лютого 1997 року по 31 травня 2005 року, та працював гірняком очисного вибою дільниці № 8о підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті.
З 15 березня 2007 року по 26 грудня 2008 року працював в ТОВ «Краснолиманське» гірняком поверхні, а з 01 червня 2009 року по 19 листопада 2011 року в ДП «ВК «Краснолиманська» ВП «Шахта «Стаханова» стволовим підземним з повним робочим днем в шахті.
Звільнений наказом по підприємству 02/1431к від 21 листопада 2011 року згідно ст. 40 п. 3 КЗпП України за станом здоров'я.
07 листопада 2012 року його будо госпіталізовано в Клініку професійних захворювань ДУ «ІМП АМН України» де він знаходився на лікуванні по 21 листопада 2012 року і йому було поставлено діагноз: пневмоконіоз, ЛН 1-2 ст. - захворювання професійне.(а.с.29)
10 червня 2013 року комісією по ДП «ВК «Краснолиманська» було складно Акт розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4, в якому зазначено, що професійне захворювання виникло в ОСОБА_1 в зв'язку з тривалим терміном праці в шкідливих умовах, обумовленої впливом промислового фактора - пил. Причиною професійного захворювання є запиленість повітря робочої зони згідно атестації робочих місць № 1 від 12 серпня 2003 року склала 93,1 мг/куб.м.
05 вересня 2013 року МСЕК в зв'язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 було встановлю третю групу інвалідності безстроково та 30% втрати професійної працездатності, протипоказана праця в умовах впливу пилу, токсичних речовин, несприятливого мікроклімат. Відповідно до вимог ст. 2 КЗпП України позивач, працюючи у відповідача, мав право на здорові і безпечні умови праці.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував трудові обов'язки у небезпечних умовах праці, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди з відповідача та взяв до уваги втрату професійної працездатності позивача відповідно до висновку МСЕК від 05 вересня 2013 року.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За вказаних обставин, з урахуванням принципів розумності та справедливості, значного ступеню втрати працездатності позивачем, суд обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 12000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи ДП «ВК «Краснолиманська» про відсутність у позивача доказів завдання йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про завдання моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту завдання моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанії «Краснолиманська» частково задовольнити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2014 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанії «Краснолиманська», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди спричиненої професійним захворюванням задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанії «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12000,00 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанії «Краснолиманська» на користь держави судовий збір 243,60 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: