Єдиний унікальний номер 219/4561/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3243/2014
Іменем України
07 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.,
суддів: Барсукової О.І., Космачевської Т.В.,
при секретарі: Богунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліментами
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Артемівського міськрайсуду Донецької області від 17 лютого 2014 року, -
Рішенням Артемівського міськрайсуду Донецької області від 17 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Наполягав, що до 1 травня 2012 року він та відповідачка проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, від вказаних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народилась друга донька, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вказані обставини підтверджуються тим, що саме після травня 2012 року відповідачка стала вимагати виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання доньки за період з 2001 року. За період з 2001 року ОСОБА_2 жодного разу не зверталась до ВДВС із скаргами стосовно несплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а ВДВС не приймав будь-яких заходів щодо виконання рішення суду. Суд безпідставно не взяв до уваги посилання ОСОБА_2 в заяві про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, з яким вона звернулась до суду в травні 2012 року про те, що шлюб із ОСОБА_1 шлюбні відносини припинені з квітня 2012 року та вони з цього часу не мають спільного бюджету. Крім того, суд першої інстанції дав невірну оцінку поясненням свідків.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, надіслала електронне повідомлення, в якому просила справу розглянути без її участі та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було відомо про відкриття провадження за виконавчим листом про стягнення з нього аліментів у 2001 році, а факт постійного сумісного проживання з ОСОБА_2 за період з 01.04.2003 року по 40 квітня 2013 року він не довів.
Висновок суду ґрунтується на вимогам закону та відповідає обставинам справи.
Судом встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 08.07.1995 року, який був розірваний рішенням Артемівського міського суду Донецької області від 06.071999 року. Свідоцтво про розірвання шлюбу видане 24.04.2012 року.
Сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Артемівського міського суду від 31.10.2001 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду знаходиться на виконанні у ВДВС Артемівського МРУЮ з 05.11.2001 року.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину.
Порядок стягнення аліментів визначено у ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначеною нормою передбачено, що розмір заборгованості за аліментами визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не проводилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.
Згідно останнього розрахунку заборгованості, здійсненого державним виконавцем відповідно до вимог ст.195 СК України, сума заборгованості за аліментами за період з 24.10.2001 року по 30.04.2012 року складає 30 558,88 грн. ( т.1 а.с.237-241).
Відповідно до ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Звертаючись до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, ОСОБА_1 посилався на те, що до 2012 року проживав з відповідачкою однією сім'єю та мав з нею спільний бюджет. Проте безспірних доказів сумісного проживання з відповідачкою та утримання дітей суду не надав. Крім того, законодавцем не передбачено звільнення батьків від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини у разі їх спільного проживання.
Відповідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: