Єдиний унікальний номер 0526/4123/12 Номер провадження 22-ц/775/3000/2014
Іменем України
24 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Новосядлої В.М.,
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.,
при секретарі: Кіпрік Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 07 червня 2013 року, -
В вересні 2012 року Комунальне підприємство «Макіївтепломережа» (далі-КП «Макіївтепломережа») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Під час розгляду справи судом(05 червня 2013 року) КП «Макіївтепломережа» уточнено та доповнено свої позовні вимоги.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Послуги з теплопостачання надає позивач. Відповідач тривалий час не виконує умов договору і не вносить поточні щомісячні платежі з оплати наданої комунальної послуги, у зв'язку з чим за період з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 8074,23 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 наявну заборгованість із поточних платежів у сумі 8074,23 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 07 червня 2013 року позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Макіївтепломережа» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2013 року по щомісячним поточним платежам в сумі 8074 грн. 23 коп., вирішено питання щодо судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Макіївтепломережа», посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не прийнято ніяких заходів щодо встановлення місцезнаходження другого відповідача по справі ОСОБА_2 та не ухвалено рішення відносно останньої. Судом допущено ряд процесуальних порушень, а саме: несвоєчасна відправка документів, несвоєчасне повідомлення про дату розгляду справи, тощо. В матеріалах позову відсутні документі щодо тарифів на теплову енергію. Позивачем не надано суду копію договору, згідно якого ОСОБА_1 повинен сплачувати КП «Макіївтепломережа» за теплову енергію. ОСОБА_1 не отримував від позивача жодних платіжних документів або іншої кореспонденції. Факт надання позивачем ОСОБА_1 послуг з теплопостачання не доведений, договір, про надання послуг не буд укладався.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник КП «Макіївтепломережа» Гладишенко Ю.І., яка діє на підставі довіреності, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують правовідносини з теплопостачання.
Такий висновок суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону та зроблений відповідно до наявним в справі доказам.
Судом встановлено, щоОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 ( а.с.50-51).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по сплаті за спожиті послуги з теплопостачання, за період з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 8074,23грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг вважається фізична чи юридична особа, яка її отримує або має намір отримати.
Судом встановлено, що вказаний договір між сторонами укладений фактично, виходячи з надання послуг КП «Макіївтепломережа» та їх отримання відповідачем ОСОБА_1
Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Постановляючи рішення та задовольняючи позовних вимоги КП «Макіївтепломережа», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач зобов'язаний вносити позивачу плату за надані ним послуги, проте свого обов'язку не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за надану теплову енергію з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2013 року в сумі 8074,23 гривень.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості з теплопостачання з відповідача ОСОБА_2 не впливають на правильність висновків суду, оскільки позивачем змінено позовні вимоги та вони пред'явлені тільки до ОСОБА_1, інтереси якого під час розгляду справи в суді першої інстанції представляв адвокат ОСОБА_5 ( а.с.30). Не зважаючи на те, що не дають Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без зміни. Наведені в скарзі позивача доводи необґрунтовані й правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 07 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: