Єдиний унікальний номер 0540/592/2012 Номер провадження 22-ц/775/967/2014
Іменем України
03 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.,
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.,
при секретарі : Хохулі М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус» про відшкодування шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_4
на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2013 року, -
В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ «СК «Статус», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 липня 2010 року приблизно о 17 годині 45 хвилин на вул. Петровського в Петровському районі м. Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілі «Daewoo Lanos», що належить ОСОБА_1 та «Renault Kangoo», що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали механічні ушкодження. В результаті пошкодження автомобіля «Daewoo Lanos» його власнику ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду в розмірі 60 292 грн. 58 коп., моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., а також витрати понесені на послуги евакуатора та автостоянку на суму 1 610 грн., а всього 91 902 грн. 58 коп.
У вересні 2012 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь. 34 792 грн. 58 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 грн. - моральної шкоди, 1 610 грн. - за послуги евакуатора та автостоянки, а всього 66 402 грн. 58 коп. Крім того, просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Статус» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 25 500 грн. , а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 919 грн.
У квітні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ПАТ «Страхова компанія «Статус» про відшкодування шкоди.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 28 липня 2010 року пошкоджено належний їм на праві власності автомобіль «Renault Kangoo» . Просили суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 50 608 грн. 58 коп., моральної шкоди - 25000 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 650 грн., усього 76 258 грн. 58 коп.
В липні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ «СК «Статус» про відшкодування шкоди.
Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «СК «Статус» третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Статус» на користь ОСОБА_1 25500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір в розмірі 254 грн. 56 коп. , а всього - 25 754 грн. 56 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 219грн. 96 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. - моральної шкоди, 890 грн. - послуги автоевакуатора, 720 грн. - послуги автостоянки, 218 грн. 72 коп. судовий збір, а всього - 32 048 грн. 68 коп.
В задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПАТ «СК «Статус» про відшкодування шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, позивні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважають, що судом безпідставно не прийнято до уваги відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, а саме той факт, що перед дорожньо-транспортною пригодою автомобіль ОСОБА_2 кілька секунд стояв. Суд безпідставно не взяв до уваги висновок судової автотехнічної експертизи, згідно якої встановлено, що якщо в момент ДТП автомобіль під керуванням ОСОБА_2 знаходився в статичному положенні, то в її діях відсутнє порушення Правил дорожнього руху України, а дії ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. Суд незаконно посилається на те, що вина ОСОБА_2 не потребує доказування, в той час як відносно ОСОБА_2 немає постанови суду та адміністративного протоколу.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_4, представник останнього - адвокат ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
ОСОБА_1, ОСОБА_3, їх представник ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, рішення Петровського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Представник ПАТ «СК «Статус» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм №2 18.02.2014 року за № 4459 відповідно до вимог ч.6 ст.74 ЦПК України.
ОСОБА_5 судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про розгляд справи повідомлена телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм №2 18.02.2014 року за № 4461 відповідно до вимог ч.6 ст.74 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За таких обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_5 та ПАТ «СК «Статус».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП, яка відбулась з вини водія ОСОБА_2, позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Статус» з урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходів з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.
Висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Судом установлено, що 28 липня 2010 р. приблизно о 17 год. 45 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить її чоловіку ОСОБА_4, рухалась по правій смузі вул. Петровського в Петровському районі м. Донецька у напрямку пл. Перемоги. Біля заїзду на автостоянку ТЦ «Амстор», розташовану зліва за напрямком руху керованого автомобілю, ОСОБА_2 в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, не переконалась у безпечності перестроювання у ліву смугу, перед початком перестроювання не подала сигнал світовими покажчиками повороту відповідного напрямку, чим створила перешкоду для руху позаду в попутному напрямку автомобілю «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 та яким керував його син ОСОБА_3
Внаслідок порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху сталося зіткнення зазначених автомобілів, що призвело до їх пошкодження, а їх власникам було завдано шкоду.
Постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 26 липня 20011 року водій ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КПАП України ( т.1 а.с. 66).
Постановою апеляційного суду Донецької області від 05.12.2011 року вказана постанова Мар'їнського районного суду Донецької області від 26 липня 20011 року скасована, справа стосовно ОСОБА_3 за ст. 124 КпАП закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення за п.1 ч.1 ст.247 КпАП України.
Згідно висновку експерта № 79 від 20 вересня 2010 року експертного авто-товарознавчого дослідження ( т.1 а.с. 67-94) матеріальна шкода заподіяна позивачу ОСОБА_1 складає 45 719,96грн., вартість відновлювального ремонту - 55 744,93 грн.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються ЦК України.
Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В зв'язку із пошкодженням автомобіля позивач не міг певний час використовувати його за призначенням, вимушений був додавати додаткових зусиль для організації свого життя, шукати гроші для ремонту автомобіля, що завдавало йому моральних страждань.
Згідно ст. 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи, що позивач зазнав моральних страждань в зв'язку із пошкодженням його майна, що передбачено пунктом 3 частини 2 ст. 23 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача ОСОБА_2
Доводи апелянтів про те, що судом не встановлено вини ОСОБА_2 у ДТП є необґрунтованими.
Такими доказами, є: постанова апеляційного суду Донецької області від 05.12.2011 року, з якої вбачається, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля«Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 перед зміною направлення свого руху повинна була переконатись в безпечності свого маневру і в тому, що її дії не завдадуть перешкоди для руху іншим учасникам дорожнього руху, тобто повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху.
З технічної точки зору в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху та знаходяться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Заперечуючи свою вину в дорожньо-транспортній пригоді, ОСОБА_2, як на доказ відсутності вини, посилалась на відеозапис з камери стеження. Проте, суд не приймає вказаний доказ на доведення пояснень ОСОБА_2, оскільки з висновку експерта НДЕКЦ № 35 від 18.07.2011 року ( п.4) убачається, що наданий для дослідження носій інформації, а саме ком пакт-диск Х-DIGITAL з відеозаписом з камери спостереження від 28.07.2010 року міг бути виконаний шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної техніки.
А відсутність у діях відповідача складу адміністративного правопорушення не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: