24.06.2014 року Справа № 904/9407/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),
суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.
при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.
Зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 20.06.2014 року
Представники сторін:
від позивача: Пономаренко О.Г, голова, довідка АБ №012539 від 25.03.09;
від позивача: Савченко С.А., представник, довіреність №02-с-14 від 08.01.14;
відповідач: ОСОБА_4, фізична особа-підприємець, Серія НОМЕР_2 від 14.02.03;
від відповідача: ОСОБА_5, адвокат, договір про надання юридичної допомоги №б/н від 21.02.14;
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу фермерського господарства «Конкурент» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014р. у справі № 904/9407/13
за позовом Фермерського господарства "Конкурент"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 100 000 грн.
Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.14р. у справі № 904/9407/13 (головуючий колегії суддя Петренко Н.Е) договір оренди № 14/10-11 від 14.10.11р. укладений між Фермерським господарством "Конкурент" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 визнано недійсним. В задоволенні позову - відмовлено. Судові витрати по справі покладено на позивача.
Приймаючи рішення про визнання договору оренди недійсним, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір в порушення ст.15 Закону України «Про оренду землі» не містить таких істотних умов, як кадастровий номер та конкретне місце розташування земельної ділянки, що в сукупності з порушенням статей 4-6,11,17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації, а також визнанні договору недійсним. Позивачем на надано доказів того, що земельна ділянка, яка є предметом спірного Договору оренди належить саме позивачеві і він мав право передавати її в оренду. Крім цього спірний договір не має посилань на конкретне місце розташування сараю, площею 100 м, який є предметом спірного договору оренди і доказів на підтвердження належності його саме позивачеві. В порушення вимог ч.1 ст. 210 ЦК України сторонами не додержано вимог, щодо нотаріального посвідчення договору. Щодо трьох одиниць сільгосптехніки, яка є предметом цього ж договору оренди, то спірний договір не містить таких його істотних умов, як відомості, за якими було б можливо її ідентифікувати цю техніку, а у позивача відсутні докази на підтвердження належності її йому.
Якби Договір оренди № 14/10-11 від 14.10.11р. був укладений сторонами відповідно до умов чинного законодавства, то суд також не мав би підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:
Не погодившись з вказаним рішенням, фермерське господарство «Конкурент» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.14р. у справі № 904/9407/13 скасувати, позовні вимоги Фермерського господарства "Конкурент" задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції було перевищено повноваження господарського суду, надані п. 1 ч. 1 статті 83 ГПК України і він міг визнавати недійсним договір оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 р. лише в тій частині, яка стосується оренди земельної ділянки площею 50 га та нерухомого майна площею 100 квадратних метрів. Господарським судом зроблено неправильний висновок стосовного того, що договір оренди в частині оренди земельної ділянки площею 50 га та нерухомого майна площею 100 кв.м не пройшов державної реєстрації,а тому не набув чинності і не міг бути визнаним недійсним. Визнаючи недійсним договір оренди в частині, що стосується оренди трьох одиниць сільгосптехніки господарський суд виходив з того, що спірний договір не містить таких істотних умов, як опис ідентифікуючих ознак цієї сільгосптехніки, однак не вказав якими законодавчими актами це передбачено. Крім цього, на думку апелянта, судом неправильно встановлені фактичні обставини передачі сільгосптехніки за актом приймання -передачі від 01.12.2011р. Визнавши договір оренди недійсним, місцевий господарський суд не застосував правові наслідки визнання правочину недійсним, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України, а саме компенсацію позивачеві за втрату сіялки СЗТ -3.6. Судом не зроблено аналізу наданого відповідачем в якості доказу, акту звірки взаємних розрахунків від 7.11.2012року і не наведено підстав з яких він не прийняв до уваги цей доказ. Місцевим господарським судом зроблено невірний висновок щодо відмови в задоволені позовних вимог по стягненню 10 000 гривень за п. 5 акту приймання - передачі та за період фактичного користування трактором ЮМЗ - 6 та культиватором КПС, який з урахуванням накладеного посадовими особами ДВС арешту становить 1 рік 7 місяців 12 днів. Судом порушено вимоги ст. 2-1 ГПК України при визначені персонального складу членів колегії, яке відбулося за розпорядженням голови суду а не в порядку процедури автоматичного визначення.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014р. - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відзиві зазначає, що наявність фактичних обставин, за якими позивач не є власником земельної ділянки, сараю, транспортних засобів, які є предметом оренди, свідчать про недійсність договору оренди поміж сторонами.
Стверджує, що позивач посилається в апеляційній скарзі на те, що відпові дач за актом звірки взаємних розрахунків від 07.11.2012 р. сплатив орендну плату в розмірі 1869 грн.( за доказами відповідача фактично в розмірі 18696 грн.) і тому вважає договір оренди дійсним. Відповідач вважає, що таку позицію позивача визнати неможливо, адже при недійсності правочину безпідставно посилатись на юридичні наслідки.
У судовому засіданні відповідач та представники позивача та відповідача надали суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:
14.10.11р. між ПП ОСОБА_4 (Орендарем) та Фермерським господарством «Конкурент» в особі засновника та голови Пономаренко О.Г. (Орендодавець) укладено договір оренди № 14/10-11 (далі - Договір оренди). Відповідно до умов розділу 1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає земельну ділянку площею 50 га, що знаходиться на території Межирічської сільської Ради та належить фермерському господарству; сіялку СЗТ-3, 6, культиватор КПС-4, 2, сарай площею 100 кв.м., трактор ЮМЗ.
Згідно з п. 2.1. Договору оренди, передача - приймання здійснюється на підставі відповідного Акту приймання - передачі. В акті відображається стан об'єкту. Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту.
Пунктом 3.1. Договору оренди передбачено, що строк оренди становить 3 роки з дати приймання об'єкта за Актом приймання - передачі. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується (продовжується на тих самих умовах).
Відповідно до п. 4.1. Договору оренди, загальний розмір орендної плати за об'єкт становить 30 тис. грн. на рік.
Розмір орендної плати може переглядатися та змінюватися за взаємною згодою не частіше ніж один раз на рік (п. 4.2. Договору оренди).
Відповідно до акту приймання-передачі техніки від 1.12.2011 р. (а.с. 12) «Орендодавець» в особі ОСОБА_6 передав, а Орендар прийняв у відповідності до договору № 14 /10-11 від 14.10.2011 р. транспортні засоби : сіялка СЗТ - 3,6; культиватор КПС - 4,2 та трактор ЮМЗ-6 у кількості трьох одиниць. Відповідно до п. 2 Акту при підписанні даного акту працездатність транспортних засобів перевірена Орендарем, транспортний засіб переданий в стані придатному для експлуатації за прямим призначенням и знаходиться в справному стані. Орендар не має претензій по стану Транспортного засобу і об'єму виконаних Орендодавцем зобов'язань за договором оренди № 14/10-11 від 2011 р (п.3). Оренда с/х техніки : сіялка СЗТ - 3,6; культиватор КПС - 4.2 та Трактора ЮМЗ . 3 одиниці техніки задаються в оренду щодобово і оплата складає 100 грн./добу. Оплата нараховується за фактом роботи техніки (п.5). Оплата праці на техніці нараховується за фактом роботи із розрахунку 100 грн./ д (п.6)
На лист позивача від 14.09.2013р , яким він повідомив відповідача про розірвання договору та звернувся з вимогою негайно повернути орендовану сільгосптехніку (а.с. 13) відповідач 21.10.13р. листом № 1, зазначив про те, що позивач має перед ним заборгованість у розмірі 90 346,00 грн. і розгляд питання про повернення сільгосптехніки можливий тільки при погашенні боргу. Крім того, у листі відповідач зазначив про те, що за актом прийому - передачі сіялка останньому не була передана, у зв'язку з несправністю (а.с. 14).
12.06.13р. відділом виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 41/904/334/2013 від 25.02.13р. про стягнення з фермерського господарства "Конкурент" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 32 000 грн., був накладений арешт на трактор ЮМЗ-6 КЛ, 1992 року випуску, заводський номер НОМЕР_3 двигун № НОМЕР_1 трактор в неробочому стані та культиватор КПС - 4.5 , які належить позивачу і передані на зберігання ОСОБА_7 (а.с.39-40),
З наданої позивачем відомості обліку основних засобів, розпочатої 01.01.2011 року станом на час заведення цієї відомості за 2011 рік на обліку в підприємстві перебувало 2 одиниці сіялки СЗТ -3.6, вартістю 221 177 грн. (а.с. 190)
Відповідно до довідки Вих. № 1 від 2.11.2013р вартість сіялки СЗТ-3.6 складає 221 177 грн (а.с. 15).
Відповідно до рахунку - фактури № ПП- 0000437 від 17.12.2013р., виданого постачальником Приватним підприємством «Агротайм» одержувачу ФГ «Конкурент» вартість сівалки СЗТ - 3,6 А «Астра» становить 111 200,00 грн. , при чому умовами продажу є товарний кредит і рахунок дійсний до сплати до 24.12.13р.(а.с.96).
Відповідно до висновку за результатами перевірки Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 5.12.2013 року встановлено, що Пономаренко О.Г. приблизно в квітні 2013року самостійно продав сівалку за 20 000 гривень з відстрочкою платежу ОСОБА_8, який проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.44-45).
Відповідно до опису й арешту майна від 4.12.13р. за адресою АДРЕСА_2 проведено опис та накладено арешт на сіялку СЗТ-3.6А НОМЕР_4 1993 року випуску, яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 (а.с. 41-42).
Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 20.01.14р., в електронно-обліковій системі інспекції відсутня інформація про зареєстровану сільськогосподарську техніку за ФГ "Конкурент", за період 2011-2013рр. сільськогосподарська техніка господарством на облік не ставилася та з обліку не знімалася (а.с.107).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 17.06.13р. за ФГ "Конкурент" не зареєстровано речових прав на нерухоме майно (а.с.108-109).
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині скасування рішення про визнання недійсним договору оренди колегія суду вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. « Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» , якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).
Приймаючи рішення про визнання недійсним договору оренди № 14/10-11 від 14.10.11 р., місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки предметом оренди за зазначеним договором є земельна ділянка площею 50 га, сарай площею 100 км.м. та три одиниці сільгосптехніки, то сам договір оренди повинен був містити істотні умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі», пройти нотаріальне посвідчення та мати дані сільгосптехніки, які б могли її індивідуалізувати.
Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. « Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» , передбачена необхідність з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди є різновидом договору найму (оренди) і до нього застосовуються спеціальні норми глави 58 ЦК України. Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до такого договору субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За змістом наведених правових норм, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Частиною 2 ст. 640 ЦК України встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Спеціальними нормами, що регулюють спірні правовідносини, є стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; стаття 17 Закону України «Про оренду землі», за якою передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі; стаття 795 ЦК України, яка визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Положення названих статтєй свідчать про те, що за способом укладення договори найму земельної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) є реальними правочинами, для укладення яких, поряд зі згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій.
Пунктом 3.1 Договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011р. строк оренди становить три роки з дати прийняття Об'єкту оренди за Актом приймання-передачі.
Наведені положення закону та умови договору кореспондуються з загальними положеннями про найм, а саме ст. ст. 759, 762 ЦК України за приписами яких, обов'язок внесення орендної плати безумовно пов'язаний з фактичним отриманням послуги з користування, визначеним договором майном.
Стосовно відсутності в Договорі оренди № 14/10-11 від 14.10.2011р. таких його істотних умов, як ідентифікуючи ознаки сільгосптехніки , колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне:
У відповідності до абзацу 7 пункту 2.5.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. « Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").
Пунктом 8 ст. 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про визнання договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011р недійсним є невірним і в цій частині доводи, викладені в апеляційній скарзі , колегія суду приймає до уваги і вважає, що рішення суду в частині визнання договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 недійсним підлягає скасуванню.
Дана правова позиція колегії суду співпадає з позицією ВГСУ , викладеній в постановах у справі № 5013/1217/11 від 29.02.2012 р. та у справі № 24/257-20-6/109-7/251 від 26.12.2007 р.
Відповідно до частини 2 статті 101 ГК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Предметом позову є стягнення орендної плати згідно до п.4.1 договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 р на суму 55 000 грн., стягнення орендної плати згідно до п.5 акту приймання - передачі до договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 р. на суму 10 000 грн., відшкодування збитків від втрати сівалки СЗТ - 3.6 у розмірі 29 500 грн. і стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що сторони за спірним договором не передбачили розділу орендної плати по кожному об'єкту оренди, а позивачем не доведено належними і допустимими доказами , що за передані відповідно до Акта приймання-передачі № 1 від 01.12.11р. сіялку СЗТ-3,6, культиватор КПС-4,2 та трактор ЮМЗ, розмір орендної плати становить саме 30 000,00 грн. на рік, а тому недоведеними є позовні вимоги по стягненню заборгованості з орендної плати за період з 01.12.11р. по 15.10.13р., відповідно до п. 4.1. Договору оренди у розмірі 55000 грн.
При цьому колегією суду не приймається до уваги, наданий в якості доказу акт звірки взаємних розрахунків станом на 7.11.2012 року (а.с. 37), оскільки з його змісту неможливо дійти висновку про оренду якої саме земельної ділянки в ньому йдеться мова,а сторони з цього питання надали діаметрально протилежні пояснення не підтверджені належними доказами.
Відповідно до умов договору сторони не узгодили можливість відмови позивача в односторонньому порядку від Договору оренди і в судовому порядку позивач з відповідним позовом не звертався, а тому відмова позивача від Договору є не законною.
Строк дії договору , відповідно до п.7.2 ще не сплинув, а тому з урахуванням того, що колегія суду дійшла висновку про помилковість рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним Договору оренди 14/10-11 від 14.10.2011 р і , відповідно, відсутності правових підстав для повернення сторін у початковий стан (реституцію), колегія суду не вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення вартості сіялки СЗТ - 3.6 у розмірі 29 000 грн. , переданої за Актом приймання-передачі № 1 від 01.12.11 р.
Колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відсутності правових підстав для нарахування неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 5000 гривень, оскільки договір оренди в законному порядку не розірвано і відповідно, час для повернення орендованого майна 14.10.2014 р. ще не настав.
Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині безпідставності позовних вимог по стягненню з відповідача орендної плати за користування ним орендованою технікою на підставі п. 5 Акту приймання-передачі майна від 01.12.11р., оскільки як визначено пунктом 5 вищезазначеного Акту, орендна плата нараховується за оренду майна за фактом роботи техніки. Позивачем у відповідності до вимог ч.2 ст. 33 ГПК України не надано суду доказів того, скільки саме діб орендована техніка працювала. Також, на думку колегії, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що Акт приймання-передачі майна від 01.12.11р. не може бути визнаним самостійною угодою, оскільки містить посилання на спірний Договір оренди, і не є за своїм змістом додатковою угодою до укладеного Договору оренди. Нарахування за таких обставин орендної плати на підставі п. 5 Акту приймання-передачі майна від 01.12.11р. суперечить вимогам статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги про незаконність персонального складу колегії суду встановлено наступне:
Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області № 93 визначено склад колегії по розгляду справи № 904/9407/13 у складі трьох судів : головуючий суддя Петренко Н.Е. ,судді Золотарьова Я.С. , Первушин Ю.Ю.. (а.с. 103). Виносячи вищезазначене розпорядження голова суду керувався ст.4-6 ГПК України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10 р., протоколом зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області № 3 від 21.01.2011 р.
Відповідно до статті 4-6 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Відповідно до п. 3.1.6. Рішення Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року, якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач. Засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи.
Відповідно до п.5 протоколу зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області № 3 від 21.01.2011 р. справа, яка підлягає колегіальному розгляду, передається голові суду для формування складу членів колегії з числа судів відповідної спеціалізації. Питання про формування складу колегії з числа суддів відповідної спеціалізації вирішується головою суду шляхом винесення відповідного розпорядження.
Таким чином доводи апелянта щодо порушень при формуванні складу колегії є необґрунтованими і відхиляються колегією суду.
У відповідності до ст.49 ГК України судова колегія вважає необхідним залишити без змін розподіл судових витрат.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фермерського господарства "Конкурент" - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014р. у справі № 904/9407/13 - скасувати частково.
Виклавши в наступній редакції:
В задоволені позовних вимог фермерського господарства "Конкурент" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 01.07.2014р.
Головуючий суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г.Іванов
Суддя І.Л. Кузнецова