Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
Іменем України
"26" червня 2014 р. Справа № 14/033-09
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко», м.Бориспіль про перегляд рішення суду від 17.09.2010 року у справі №14/033-09 за нововиявленими обставинами
у справі за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бориспіль в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради, м. Бориспіль
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко», м. Бориспіль;
Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія», м. Бориспіль;
Бориспільської міської ради, м. Бориспіль;
Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, м. Бориспіль;
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, визнання права власності на приміщення, витребування приміщення з чужого незаконного володіння
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат», с. Щасливе, Бориспільський район
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-4 Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації», м. Бориспіль
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: Мотрич А.С.
Від відповідача1: Пісна М.В.; Абросімова О.В.
Від відповідача2: Єркін М.М.
Від відповідача 3: не з'явився
Від відповідача 4: не з'явився
Від прокуратури: Невзоров О.Б.
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року у справі №14/033-09, яке набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, задоволено позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради, а саме:
- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 276 від 24.03.2009 року «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А»;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно-пральний комбінат «Лотос» від 24.04.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія» та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 880;
- визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79-А, м. Бориспіль, Київська область;
- витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» на користь територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79-А, м. Бориспіль, Київська область.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року у справі №14/033-09 залишено без змін.
27.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко» звернулось до господарського суду із заявою про перегляд зазначеного рішення суду від 17.09.2010 року за нововиявленими обставинами, оскільки на день вирішення спору суду і заявнику не були відомі обставини, що мають істотне значення для справи.
На виконання ч. 3 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч. 2, 3 статті 21 цього Кодексу відповідно до автоматизованої системи документообігу суддю А.Ю.Кошика визначено для розгляду заяви про перегляд рішення суду у справі №14/033-09 за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст. ст. 113, 113-1 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи подається протягом двох місяців з дня, коли такі обставини стали відомі заявникові. Про прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду заяви.
Оскільки подана заява відповідає вимогам, встановленим ст. 113 Господарського процесуального кодексу, відповідно до ухвали суду від 29.05.2014 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» про перегляд рішення суду від 17.09.2010 року (яке набрало законної сили 27.07.2011 року) у справі № 14/033-09 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 12.06.2014 року.
Як передбачено ч.ч. 3, 4 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.
Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.
Представник заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» вимоги поданої заяви у судовому засіданні 12.06.2014 року підтримав.
Також, представник позивача у судовому засіданні 12.06.2014 року подав заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» про перегляд рішення суду від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09 за нововиявленими обставинами.
Прокурор у судовому засіданні 12.06.2014 року подав письмові пояснення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» про перегляд рішення суду від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09 за нововиявленими обставинами, в яких просить суд відмовити заявнику у задоволенні заяви, оскільки наведені обставини не є нововиявленими.
Відповідач 3 і 4 та треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 12.06.2014 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. У зв'язку з чим, та необхідністю надання додаткових пояснень у справі, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 26.06.2014 року.
Від представника заявника через канцелярію суду подано письмові пояснення на заперечення представника позивача та прокурора, які розглянуті судом в судовому засіданні 26.06.2014 року.
В судовому засіданні 26.06.2014 року прокурором було заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи, посилаючись на її складність та великий обсяг матеріалів, однак, таке клопотання було відхилено судом у зв'язку з його необґрунтованістю, недоцільністю та закінченням процесуального строку, встановленого законом для розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Враховуючи те, що повторне нез'явлення представників інших учасників справи, повідомлених належним чином про час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши заяву про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року у справі №14/033-09 за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-
Відповідно до вимог ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 276 від 24.03.2009 року «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А»; визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банно-пральний комбінат «Лотос» від 24.04.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія» та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 880; визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А, м. Бориспіль, Київська область; витребувано у Товариства з обмеженої відповідальністю «Марія» на користь територіальною громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А, м. Бориспіль, Київська область.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року у справі №14/033-09 вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін. 05.10.2011 року Вищим господарським судом України за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» було прийнято постанову у справі № 14/033-09, якою залишено без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.
В ході попереднього розгляду спору у справі №14/033-09 та прийняття рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року (першої інстанції), суд виходив з того, що Товариство покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» відповідно до умов Договору № 4 купівлі-продажу державного майна при викупі від 29.03.1996 року, набуло у власність шляхом приватизації державне майно цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79, м. Бориспіль, яке включає в себе всі активи і пасиви підприємства, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, окрім приміщення (будівлі) комбінату (спірне майно).
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав набуття права власності Товариством з обмеженої відповідальністю «Іріко» на спірне майно, від так відсутність у нього повноважень для продажу такого майна Товариству з обмеженої відповідальністю «Марія», також суд дійшов висновку, що оскільки майно (будівля) не входило до приватизації в 1996 році, право власності на таке майно належить Бориспільській районній раді і має бути повернуто належному власнику.
Відповідно до п. 8. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
Згідно частини 2 цієї Постанови, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також
інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або
розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто
коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти які мають значення для правильного вирішення спору. Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття судом іншого рішення.
Отже, нововиявлена обставина, це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
В якості нововиявлених обставин заявник наводить факти, встановлені в ході проведення судово-економічної експертизи у справі Господарського суду Київської області № 9/118-12 (висновок судово-економічної експертизи № 715/13-45 від 24.04.2014 року), в ході якої встановлено, що балансова вартість будівлі Державного комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а станом на 01.01.1996 року складала 16 633 000 крб., така будівля Державного комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а ввійшла до акту оцінки вартості майнового комплексу Державного комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос» від 16.01.1996 року і входила до складу цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос», придбаного Товариством покупців банно-прального комбінату «Лотос» та ввійшла до ціни договору купівлі-продажу державного майна від 29.03.1996 року № 4.
Враховуючи, що 29.03.1996 року між Товариством покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» та Представництвом в Бориспільському районі РВ ФДМУ по Київській області було укладено договір № 4 купівлі-продажу державного майна при викупі, згідно якого Товариство покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» набуло у власність державне майно цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79, м. Бориспіль, та включає в себе всі активи і пасиви підприємства, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації.
Розпорядженням Голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 160 від квітня 1996 року вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу державного майна підприємства банно-прального комбінату «Лотос» при викупі, укладений між Товариством покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» та Представництвом в Бориспільському районі РВ ФДМУ по Київській області від 29.03.1996 року.
21.08.1996 року між Товариством покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» та Представництвом в Бориспільському районі РВ ФДМУ по Київській області було складено та підписано акт передачі майна державного комунального підприємства банно-прального комбінату «Лотос» згідно з договором купівлі-продажу майна № 4 від 29.03.1996 року.
21.08.1996 року Представництвом в Бориспільському районі РВ ФДМУ по Київській області було видано Товариству покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» свідоцтво про власність № 4 на майно Комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос», розташованого за адресою: вул. Київський шлях, 79, м. Бориспіль. Дане свідоцтво було видано на підставі договору купівлі-продажу № 4 від 29.03.1996 року, укладеного між Товариством покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» та Представництвом в Бориспільському районі РВ ФДМУ по Київській області.
Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 16.01.1996 року б/н, підписаного головою та членами інвентаризаційної комісії та затвердженим Начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, за результатами інвентаризації майна державного комунально-виробничого підприємства банно-прального комбінату «Лотос», станом на 01.01.1996 року оціночна вартість майна згідно з передаточним балансом, що підлягає приватизації становила 258 781,00 тис.крб, в тому числі, до складу вказаної вартості майна входять наступні показники - балансова вартість основних засобів, введених в дію в період між індексаціями балансової вартості - 372 597, 00 тис.крб, залишкова вартість основних засобів, у т.ч. між індексаціями балансової вартості основних засобів - 24 289,00 тис.крб, вартість майна на суму дооцінки 234 492,00 тис.крб.
В ході проведеної експертизи, були досліджені обставини приватизації Товариством покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» державного комунального підприємства банно-прального комбінату «Лотос» та встановлено, що відповідно до протоколу засідання комісії по оцінці вартості цілісного майнового комбінату банно-прального «Лотос» віл 16.01.1996 року, підписаного головою та членами комісії по оцінці вартості майна, залишкова вартість цілісного майнового комбінату «Лотос» становить 24 289 000 крб., що включає:
- приміщення -16 633 000 крб.;
- пральна машина 50 кг.- 825 000 крб.;
- пральна машина 20 кг.-1 063 000 крб;
- пральна машина 20 кг.-1 068 000 крб.;
- сушильний барабан - 534 000 крб.;
- сушильно-прасувальний каток - 2 113 000 крб.;
- центрифуга на 50 кг.- 412 000 крб.;
- котлоагрегат Е-1/9-7АІ- 1 636 000 крб.
Відповідно до протоколу засідання інвентаризаційної комісії за наслідком розгляду звіряльної відомості результатів інвентаризації основних засобів підприємства «Лотос» від 17.01.1996 року за № 1, підписаного членами інвентаризаційної комісії, за результатами інвентаризації підприємства «Лотос» станом на 01.01.1996 року встановлено:
-01 основні фонди (залишкова вартість)-24 289 000 крб;
-02 знос основних фондів - 348 308 000 крб.;
-76 кредиторська заборгованість - 482 048 000 крб.;
-80 збитки звітного періоду - 473 021 000 крб.;
-51 банк - 9 028 000 крб.;
-61 авансові платежі 0 18 308 000 крб.;
-85 статутний фонд - 144 629 000 крб.
Положення Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року, які кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 року вказують, що майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 року за № 1477, передбачено, що майно - це матеріальні активи, які відповідно до чинного законодавства віднесені до основних засобів (фондів).
З тексту договору купівлі-продажу № 4 від 29.03.1996 року та акту приймання передачі не вбачається кількісний та вартісний склад приватизованого майна, тобто речі, яка відчужується, загальна ціна продажу якого становила 258 781 000,00 крб. Не досліджено було їх і Господарським судом Київської області у рішенні від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09.
Натомість висновок судово-економічної за № 715/13-45 від 24.04.2014 року містить детальний поіменний опис приватизованого майна та його вартість, згідно якого вбачається, що до складу майна державного комунально-виробничого підприємства банно-прального комбінату «Лотос», яке є предметом продажу за договором купівлі-продажу № 4 від 29.03.1996 року та акту приймання, до нього входило приміщення (будівля), розташована за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а станом на 01.01.1996 року, вартість якої складає 16 633 000 крб.
З врахуванням встановлених в ході судової економічної експертизи обставин та з наявних у справі матеріалів вбачається, що приватизація майна державного комунально-виробничого підприємства банно-прального комбінату «Лотос» відбувалась у відповідності до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 2 якого визначено об'єктами приватизації, зокрема, єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання; окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А); об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група Д); об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група Ж).
Частиною 3 відповідної ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.
Частиною 4 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.
Таким чином, з огляду на норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, що діяла в період приватизації спірного майна), об'єктом приватизації могли бути або єдині майнові комплекси або індивідуально визначене майно разом з земельними ділянками, такого об'єкту приватизації, як майно цілісного майнового комплексу не передбачалось.
При цьому, з огляду на норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», визначалось, що будівлі приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.
Матеріали справи не містять доказів відмови Товариства покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» від приватизації спірної будівлі, також, визначені законодавством заборони не поширюються на спірну будівлю.
Також, відповідно до п. 8 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Пунктом 10 цієї Методики було встановлено, що до переліку майна об'єктів приватизації як цілісних майнових комплексів включаються: 1) основні засоби та інші позаоборотні активи (у тому числі незавершене будівництво); 2) оборотні засоби - запаси і затрати, кошти, розрахунки та інші активи. Приналежність майна до основних і оборотних засобів визначається відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 250.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.
Суд вважає, що посилання позивача на наявність Договорів оренди спірного приміщення не спростовує виникнення права власності на спірне майно в ході приватизації, Договори оренди могли бути укладені помилково в залежності від обізнаності відповідних посадових осіб про дійсні обставини справи чи з метою врегулювання спірності питання.
Таким чином, Товариство покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» набуло у власність державне майно цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79, м. Бориспіль, та включає в себе всі активи і пасиви підприємства, інвентар, обладнання, устаткування та приміщення комбінату.
Відповідно до угоди про спільну діяльність по створенню ТОВ «Іріко» засновники на базі приватизованого банно-прального комбінату «Лотос» досягли згоди заснувати підприємство у формі ТОВ «Іріко» із статутним фондом у розмірі 1000000000, 00 крб.
22.08.1996 року було проведено збори Товариства покупців, членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос», засновників ТОВ «Іріко», на яких було вирішено сформувати статутний фонд ТОВ «Іріко» шляхом внесення до нього майна цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», а саме серед іншого шляхом внесення самого приміщення банно-прального комбінату «Лотос».
02.12.1996 року між Товариством покупців, членів трудового колективу підприємства «Лотос» та ТОВ «Іріко» було складено та підписано акт приймання-передавання на баланс у власність ТОВ «Іріко» приватизованого цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос» його власником Товариством покупців банно-прального комбінату «Лотос» засновником ТОВ «Іріко», згідно якого Товариство покупців, членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос» передало, а ТОВ «Іріко» прийняло серед іншого приміщення банно-прального комбінату.
Задовольняючи позов, суд у своєму рішенні від 17.09.2010 року виходив із того, що прокурором та позивачем доведено факт відсутності у складі приватизованого цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос» приміщення (будівлі), що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79, м. Бориспіль, а тому визнав право позивача на спірну будівлю таким, що підлягає захисту обраним ним шляхом.
Проте, у разі, якби під час розгляду справи суду були відомі обставини щодо фактичного складу приватизованого майна, що з'ясувалось під час проведення судової економічної експертизи (висновок № 715/13-45) у справі № 9/118-12, то рішення суду було б протилежним за змістом, оскільки, саме факт входження спірної будівлі до приватизації майна виступає тим об'єктивним критерієм, який встановлює істину у справі у разі суперечливості доказів сторін.
Відповідно до статті 1 Закону «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Отже, у зв'язку з тим, що встановлені у висновку судово-економічної за № 715/13-45 від 24.04.2014 року фактичні обставини входження до складу приватизованого згідно договору купівлі-продажу майна № 4 від 29.03.1996 року спірної будівлі, які відповідно існували на момент приватизації, тобто в 1996 році, однак не були і не могли бути відомими заявнику та суду, оскільки матеріали приватизації не містили достатньої очевидної інформації про склад приватизованого майна, а у заявника та суду відсутні спеціальні знання для з'ясування відповідних обставин, відповідні обставини виявлені в ході проведення судової експертизи шляхом застосування спеціальних знань, якою встановлено наявність юридичного факту, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи, і відповідна нововиявлена обставина істотно впливає на остаточний висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд не приймає посилання прокуратури, що відповідний висновок судової експертизи є новим доказом у справі, оскільки відповідна судова експертиза не призначалась в матеріалах справи. При цьому, нововиявленою обставиною суд приймає встановлені в ході експертизи фактичні обставини щодо складу приватизованого майна, які здійснені розрахунковим та оціночним шляхом, що не досліджувалось і не було відомо суду під час розгляду спору.
Крім того, враховуючи, що матеріали приватизації не містили достатньої очевидної інформації про склад приватизованого майна, відповідні обставини не могли бути встановлені інакше, як шляхом застосування спеціальних економічних знань.
Згідно п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року за № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи», із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України
від 16 січня 2013 року № 3, висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.
Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, ТОВ «Іріко», як особа, яка набула у власність спірну будівлю, має право на її володіння, користування та розпорядження і як наслідок, тягне за собою законність укладення ним оспорюваного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з ТОВ «Марія». Також, оскільки спірна будівля належить ТОВ «Іріко», право захисту такого права власності та пов'язаних з ним прав також належить ТОВ «Іріко».
Згідно з ч. 5 ст. 114 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймаються:
1) рішення - у разі зміни або скасування рішення;
2) постанова - у разі зміни або скасування постанови;
3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.
Виходячи зі встановлених судом обставин, враховуючи наведені норми законодавства, аналіз суб'єктного складу і характеру правовідносин, оцінюючи обґрунтування зазначеної заяви, суд дійшов висновку, що подана ТОВ «Іріко» заява про перегляд судового рішення у справі підлягає задоволенню шляхом скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 75, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року за нововиявленими обставинами у справі № 14/033-09 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі № 14/033-09, яким в задоволенні позову Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області відмовити повністю.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А, код ЄДРПОУ 2058146) 2740,50 грн. судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Суддя Кошик А.Ю.