25 червня 2014 р. Справа № 902/689/14
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА", м.Калинівка, Вінницька область
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", смт.Крижопіль, Вінницька область
про стягнення 28 000 грн. заборгованості.
За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.
За участю представників
позивача: Марченко С.І., довіреність без номера від 20.06.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, 14.06.2010 р.
відповідача: не з'явився.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення 28 000 грн основного боргу згідно договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14/02/2013 від 14.02.2013 р..
Ухвалою суду від 26.05.2014 р.за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/689/14 та призначено її до розгляду на 25.06.2014 р..
В засіданні суду представник відповідача не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 26.05.2014 р., надіслання та вручення якої 30.05.2014 р. уповноваженому представнику відповідача за адресою вул.Чкалова, 16Б, смт. Крижопіль, Вінницька область стверджується поштовим повідомлення про вручення поштової кореспонденції за № 2460101967610.
Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18727948 місцезнаходженням відповідача значиться вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Крижопільській район, Вінницька область, 24600, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу про порушення провадження справі у даній справі.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Оскільки норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В засіданні суду представник позивача підтримала позовні вимоги в повній сумі щодо стягнення з відповідача 28 000 грн основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на умовах договору № 14/02/2013 від 14.02.2013 р..
Також представник позивача поясненнями від 25.06.2014 р. та в засіданні суду повідомила суд, про те що при складанні акту виконаних робіт (надання послуг) № 7 від 28.02.2013 було допущено описку та помилково зазначено не той договір на підставі якого було надано фактично відповідачу послуги по перевезенню вантажу.
Так сторонами в акті виконаних робіт (надання послуг) № 7 від 28.02.2013 р. зазначено підставу надання послуг: Договір № 01/02/2013 від 01.02.2013 р., тоді як фактично надання послуг відбувалось на підставі договору № 14/02/2013 від 14.02.2013 р..
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
14.02.2013 р. між ТОВ "ЕКО-СФЕРА" (Перевізник) та ТОВ "Подільські цукроварні" (Замовник) було укладено договір № 14/02/2013 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.8-9, т.1).
За умовами даного Договору Перевізник забезпечує транспортні перевезення вантажу Замовника. Замовник зобов'язується пред'явити вантажі, всю відповідну документацію на вантаж, а Перевізник - прийняти їх для перевезення технічно справним транспортним засобом (п.п.1.1-1.4 Договору).
Сторони домовились, що перевезення вантажу виконується Перевізником на підставі письмових заявок, які є невід'ємною частиною Договору та у яких вказується найменування, кількість (маса) і асортимент вантажу , час і місце подачі транспортного засобу , пункт призначення, а також вартість перевезення (п.2.1 Договору).
Розділом 4 Договору сторони домовились про порядок здійснення розрахунків за перевезення.
Так, розмір оплати (вартість послуг) за перевезення вантажів та інших послуг, наданих Перевізником, визначаються на підставі договірних тарифів по письмовому узгодженню сторін, які можуть змінюватись сторонами по Договору. Оплата за надані транспортні послуги проводиться Замовником протягом 5-ти банківських днів із моменту одержання від Перевізника розрахунку, акта виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної оформлених згідно п.3.5. Розрахунок вартості товарних послуг проводиться на підставі узгоджених із Перевізником тарифів і вказується в заявці (п.п. 4.1, 4.3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Перевізник на умовах Договору на перевезення вантажу автомобіль транспортом № 14/02/2013 від 14.02.2013 р. за період 19.02.2013 р. по 28.02.2013 р. надав Замовнику послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 28 000 грн, що стверджується обопільнопідписаними сторонами актами виконаних робіт № 3 від 19.02.2013 на суму 3 000 грн та № 7 від 28.02.2013 р. на суму 25 000 грн (а.с.10,11, т.1).
Свідченням того, що дані акти виконаних робіт підписані сторонами саме на виконання Договору на перевезення вантажу автомобіль транспортом № 14/02/2013 від 14.02.2013 є посилання на даний Договір в актах виконаних робіт та поясненнями позивача від 25.06.214 р..
Даний факт також підтверджується тим, що між сторонами по справі не укладалось інших договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом, що не спростовано відповідачем.
Відповідно до умов Договору (п.4.3.), після підписання актів виконаних робіт 19.02.2013 р. та від 28.02.2013 р. Замовник (відповідач по справі) повинен був провести розрахунок за отримані послуги протягом 5-ти банківським днів, тобто до 26.02.2013 р. (включно) та до 07.03.2013 р. (включно) відповідно.
Так як, відповідач не здійснив розрахунків за отримані послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в сумі 28 000 грн, позивач 08.04.2014 р. звернувся до першого з вимогою від 07.04.2014 р. про сплату боргу в сумі 28 000 грн на умовах Договору на перевезення вантажу автомобіль транспортом № 14/02/2013 від 14.02.2013 р., яку було вручено відповідачу 10.04.2014 р., що стверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції № 2460101957673 та яка ним залишена без відповіді та оплати (а.с.13-14, т.1).
Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Надаючи правову кваліфікацію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14/02/2013 від 14.02.2013, суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є змішаним оскільки містить елементи договору перевезення та договору транспортного експедирування правовідносини за якими регулюються главами 64 Цивільного кодексу України "Перевезення" та 65 "Транспортне експедирування" ЦК України.
Згідно 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Згідно ч.ч.1-2 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Статтею 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так як відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг в строки передбачені Договором № 14/02/2013 від 14.02.2013, то починаючи з 27.02.2013 (за актом № 3 від 19.02.2013) та з 08.03.2013 (за актом № 7 від 28.02.2013) він є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг.
З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 28 000 грн 00 коп. з відповідача за надані послуги згідно Договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14/02/2013 від 14.02.2013 є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають повному задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
25.06.2014 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукровані", вул.Чкалова, 16А, смт. Крижопіль, Крижопільській район, Вінницька область, 24600 (ідентифікаційний код-36327881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО - СФЕРА", вул.Фрунзе, 45 м.Калинівка, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код-32320552) - 28 000 грн 00 коп. - основного боргу, 1 827 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.
Повне рішення складено 01 липня 2014 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу - вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600.