Справа № 761/15741/14-к
Провадження №1-кп/761/637/2014
іменем України
24 червня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100100003146 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповноюсередньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 15 серпня 2002 року Оболонськимрайонним судом м. Києва за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; 27 листопада 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5 ,
02 квітня 2014 року, приблизно о 14 год. 50 хв., ОСОБА_3 , знаходячись в приміщенні торгового залу магазину «Дешевше не буває» на АДРЕСА_2 тапобачивши на підлозі магазину жіночу сумку, яка належить ОСОБА_6 , вирішив її викрасти.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 , приблизно о 15 год. 00 хв., 02 квітня 2014 року, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме: жіночу сумку із шкірозамінника, ціною 180 грн., в середині якої знаходились наступні речі: жіночий гаманець, ціною 50 грн., гроші в сумі 1290 грн., а також не представляючі для потерпілої матеріальної цінності речі: паспорт громадянина України; пенсійне посвідчення; пластикова картка «ПриватБанку», грошей на якій не було; два ключі від вхідних дверей квартири, а всього майна на загальну суму 1520 грн.
З викраденим чужим майном, а саме сумкою, ОСОБА_3 , сховавши її під праву руку, з місця вчинення кримінального правопорушення втік, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1520 грн. У подальшому ОСОБА_3 було затримано працівниками міліції та викрадене у нього було вилучено.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 України, а саме, таємно викрав чуже майно (крадіжка), вчиненого повторно.
Відповідно до угоди про примирення від 16 квітня 2014 року, укладеної між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_6 , сторони визначили істотні для кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, при цьому, в потерпілої матеріальних претензій до підозрюваного не має, цивільного позову в кримінальному провадженні не заявлено, констатовано факт примирення між потерпілою та підозрюваним, узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням його згідно зі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України є відповідно до ст. 12 КК України злочином середньої тяжкості, а отже умови угоди відповідають вимогам закону.
Судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, потерпіла ОСОБА_6 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, інтересам суспільства, сторони дійсно примирились, що підтверджено ними в судовому засіданні, та погодили вид покарання.
Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між підозрюваним ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Керуючись ст. ст. 314, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду, укладену 16квітня 2014 року між потерпілою ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100003146.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбуванняпокарання з випробуванням з іспитовим строком 3(три) роки.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили скасувати.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя