Справа № 640/7678/14-ц
н/п 4-с/640/50/14
"19" червня 2014 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Зуб Г.А.
за участю секретаря Левченко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою, в якій просить зупинити виконавче провадження №43054902 від 18.04.2014 року, яке знаходиться у Київському ВДВС ХМУЮ. В обґрунтування своєї заяви посилається на наступне. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2014 року по справі №640/14745/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 є незаконним та прийнятим з порушенням вимог законодавства, і взагалі дана справа є сфабрикованою. Крім того, дане рішення оскаржується в касаційній інстанції та Київському РВ ведеться досудове розслідування відносно ОСОБА_3 за ст. 190 ч.1 КК України.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився, свою скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Державний виконавець Конюхова В.А. в судове засідання з'явилась, просила відмовити в задоволенні скарги, оскільки вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки немає передбачених законом підстав для зупинення виконавчого провадження.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 802 764 грн., штраф у розмірі 401 382 грн. та судові витрати в розмірі 34441 грн., а всього 1 207 587 грн. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.03.2014 року рішення Київського районного суду м. Харкова залишено без змін.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Відповідно до вище зазначеного, на виконання рішення Київським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист по справі, тому посилання ОСОБА_1 щодо оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова до касаційної інстанції не зупиняє виконання даного рішення, окрім того до суду не надано ніяких доказів щодо його оскарження.
Згідно ст.124 Конституції України: «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України».
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
18.04.2014 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43054902.
29.04.2014 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтями 37-38 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені підстави для зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №: «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень по цивільних справах», при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).
Відповідно до п. 18 зазначеної Постанови, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).
Отже, зупинення виконавчого провадження є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Враховуючи всі обставини справи, оцінивши в сукупності всі дослідженні по справі докази, суд, вважає, що доводи наведенні в скарзі ОСОБА_1, в судовому засіданні не доведені, свого підтвердження не знайшли, а тому в задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 388 ЦПК України, та п. 19 Постанови №6 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2,11, 37, 38 ЗУ «Про виконавче провадження», Постановою №6 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, ст. ст. 209-210, 383, 384, 385, ЦПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя