Справа: № 2607/481/12 Головуючий у 1-й інстанції: Войтенко Т.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
29 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м.Києва на постанову Подільського районного суду м.Києва від 17 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м.Києва про перерахунок пенсії, -
Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м.Києва про визнання недійсним та скасування рішення про припинення виплати пенсії, зобов'язання прийняти рішення про поновлення пенсії з серпня 2011 року.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 17 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м.Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва із заявою про призначення пенсії.
ОСОБА_3 призначено пенсію за віком з 13 лютого 2009 року та передано пенсійну справу за місцем реєстрації, а саме: до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва.
14 лютого 2011 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії, посилаючись на те, що продовжувала працювати на посаді професора кафедри загальноправової та гуманітарної підготовки факультету підготовки кадрів спеціальних підрозділів Київського національного університету внутрішніх справ.
Згідно довідки Національної академії внутрішніх справ від 19 травня 2011 року №120 ОСОБА_3 проходила військову службу з 01 лютого 1996 року по теперішній час.
Так, під час розгляду заяви про перерахунок пенсії відповідач встановив порушення вимог Закону щодо призначення пенсії ОСОБА_3 та розпорядженням (без номера та дати) припинив виплату пенсії з 01 серпня 2011 року, посилаючись на лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 червня 2011 року №17858/10.
Не погоджуючись з вищевказаним розпорядженням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Згідно ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва із заявою про призначення пенсії.
З 13 лютого 2009 року ОСОБА_3 призначено пенсію за віком та передано пенсійну справу за місцем реєстрації, а саме: до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва.
Судом встановлено, що 14 лютого 2011 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії, посилаючись на те, що продовжувала працювати на посаді професора кафедри загальноправової та гуманітарної підготовки факультету підготовки кадрів спеціальних підрозділів Київського національного університету внутрішніх справ.
Відповідно до довідки Національної академії внутрішніх справ від 19 травня 2011 року №120 ОСОБА_3 проходила військову службу з 01 лютого 1996 року по теперішній час.
Так, під час розгляду заяви про перерахунок пенсії відповідач встановив порушення вимог Закону щодо призначення пенсії ОСОБА_3
Розпорядженням (без номера та дати) Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва припинило виплату пенсії з 01 серпня 2011 року.
У вищевказаному листі Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві зазначено, що, відповідно до ст. 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсії за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне грошове забезпечення».
Разом з тим, колегія суддів вважає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» така підстава для припинення пенсії як перебування на військовій службі не передбачена вищевказаним Законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на ст.5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» як на підставу для припинення виплати пенсії за віком, оскільки пенсія позивачу за цим Законом не призначалася.
Крім того, вимоги ст.5 вищевказаного Закону поширюються лише на правовідносини осіб, звільнених з військової служби, щодо призначення їм пенсії саме за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що припинення виплати пенсії з 01 серпня 2011 року ОСОБА_3 є протиправним.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для припинення виплати пенсії ОСОБА_3, а тому, судом правомірно задоволено позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м.Києва - залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м.Києва від 17 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Ухвала виготовлена у повному обсязі 30.05.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.