Справа: № 810/5093/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
05 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаль М.І.,
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами відповідача Київської обласної митниці Міндоходів та позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша ресурсна компанія» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша ресурсна компанія», третя особа - Дочірнє підприємство «Райз-Ексім-Центр» до Київської обласної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення надміру сплачених податків,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша ресурсна компанія» звернулися в суд з адміністративним позовом до Київської обласної митниці Міндоходів про скасування рішення №125130006/2013/210058/2 від 08.08.2013 року; зобов'язання визначити митну вартість вантажу згідно вантажно-митної декларації № 125130006/2013/174935, №125130006/2013/175619 та №125130006/2013/175989, а саме: каучук синтетичний бутадієн-метилстирольний за методом № 1 за ціною контракту № 10/04-2007 від 10.04.2011 року та доданих до нього документів, що підтверджують договірну вартість імпортованого товару, яка складає 32991,70 дол. США, що еквівалентно 263702,69 грн. на момент стягнення податку на додану вартість; зобов'язання зарахувати надміру сплачену суму по податку на додану вартість в розмірі 22431,23 грн. (75171,77 грн. - 52740,54 грн.) в рахунок оплати митного оформлення господарських операцій по імпорту товарів в майбутньому; зобов'язання повернути надміру сплачену суму по податку на додану вартість.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Міндоходів № 125130006/2013/210058/2 від 08.08.2013 року; зобов'язано Київську митницю Міндоходів повторно розглянути питання щодо митного оформлення ТОВ «Перша ресурсна компанія» товару (каучук бутадієн-стирольний, виробник ВАТ «Омський каучук» (ЗАТ «ГК «Титан») країна виробництва: Росія) придбаного за зовнішньоекономічним контрактом №GCT-12-241 від 04.12.2012 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач та позивач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права відповідно в частині задоволення та відмови в задоволенні позову, та ухвалити нове рішення відповідно про відмову в задоволенні вимог позивача та про їх задоволення в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що 08.08.2013 року на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № GCT-12-241 від 04.12.2012 року ТОВ «Перша ресурсна компанія» з доповненнями до митного оформлення було подано МД №125130006/2013/174935 на товар (каучук синтетичний) та документи необхідні для здійснення митного контролю. При цьому, позивачем було задекларовано митну вартість імпортованого товару на основі зовнішньоекономічного контракту безпосередньо із підприємством - виробником товару, тобто за першим методом.
Митний орган не погодився із задекларованою позивачем митною вартістю товару і 08.08.2013 року відповідачем було прийнято рішення № 125130006/2013/210058/2 про визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим методом та підвищено митну вартість товару - каучук бутадієн-стирольний з 32991,70 дол. США до 47023,50 дол. США, тобто з 1,649 дол. США/кг до 2,35дол. США/кг.
Вирішуючи правомірність спірного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
За ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною 2 ст.53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту і вказано, що основним методом визначення митної вартості є ціна договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Статтею 58 МК України визначено виключний перелік методів визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Так, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
З матеріалів справи слідує, що при визначенні митної вартості імпортованого товару застосовувався основний метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (п.1. ч.1 ст.57 МК України). При цьому декларантом позивача були надані наступні документи: рахунок-фактура № 00845 від 02.08.2013 року; платіжне доручення про оплату валюти № 154 від 01.08.2013 року; інвойс на передплату б/н від 01.08.2013 року; довідка про вартість перевезення № 85 від 02.08.2013 року; комерційна пропозиція № 20-13/5797 від 29.07.2013 року; висновок експерта по ціні № Ц-381 від 06.08.2013 року; додаток № 6 від 29.07.2013 року до контракту № GCT-12-241 від 04.12.2012 року; митна декларація країни експорту № 10610052/020813/0002195 від 02.08.2013 року.
Частина 5 ст.53 МК України забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Матеріали справи свідчать, що жодних розбіжностей даних в поданих документах, які визивали б сумніви щодо правильності нарахування митної вартості товару, не було, разом з тим, митний орган запропонував позивачу надати додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника, біржові котирування на синтетичний каучук, видаткові накладні на ідентичний товар.
Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару були надані відповідачу. Зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару з боку митного органу не було вказано.
Зі змісту ч.3 ст. 53 та ст.ст. 54, 58 МК України слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Декларантом позивача - ДП «Райз-Ексім-Центр» 15.08.2013 року було надано додаткові документи для підтвердження за ціною контракту митної вартості товару «каучук синтетичний бутадієн-стирольний марки СКМС-30 АРКМ-15 (8ВЯ-1705) та марки СКМС-30 АРКПН (8ВЯ-1502), а саме: лист «ГК «Титан» від 08.08.2013 року № 6059-19-09, у якому зазначається, що ціна на каучуки формується виходячи з ринкової кон'юнктури та залежності, в яку країну відпускається товар та може значно відрізнятись одна від одної; біржові котирування на сировину бутадієн, надані за серпень місяць 2013 р згідно з сертифікатом якості від 02.08.2013 року № 298; 480 (біржові котирування на сировину повинні надаватись за липень 2013 року); рахунок на транспортно-експедиційні послуги від 02.08.2013 року № 085 та акт прийому передачі виконаних робіт від 02.08.2013 року № 085.
Митним органом 15.08.2013 року прийнято спірне рішення про коригування митної вартості за №125130006/2013/210058/2, визначено митну вартість на рівні 2,35 дол/кг, яке вплинуло на визначення митної вартості товарів, ввезених на митну територію України по митним деклараціях № 125130006/2013/175619 від 20.09.2013 року та № 125130006/2013/175989 від 01.10.2013 року.
Разом з тим, у спірному рішенні відповідачем не було жодних посилань на те, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Декларант ДП «Райз-Ексім-Центр» скористався правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, згідно ст. 55 МК України та провів митне оформлення по ціні, визначеній митним органом.
При цьому позивачем згідно платіжних доручень № 427 від 07.08.2013 року, № 490 від 25.09.2013 року, № 470 від 16.09.2013 року було перераховано на рахунок Київської митниці Міндоходів 225 200,00 грн. (призначення платежу - попередня оплата за митне оформлення без ПДВ).
В своїй апеляційній скарзі відповідач, як і в запереченнях до позову, посилається на те, що додатково додані документи не підтверджують заявлену позивачем при митному оформленні, зокрема, зазначає, що у довідці не зазначені та не враховані витрати на ремонт, відрахування податків, прибуток транспортної компанії, сума командировочних не відповідає витратам згідно ПКМУ від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном» та наказу Міністерства транспорту від 05.02.2001 року №65 «Про затвердження методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень на транспорті». Також зазначає, позивачем не було надано ніяких підтверджуючих документів стосовно формування цін на синтетичні каучуки від виробника, які б підтверджували, що біржові котирування носять інформаційний характер і ВАТ «Омський каучук» не має зобов'язань реалізувати свою продукцію за цінами китайської чи європейської біржах.
В даному випадку апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо необґрунтованості таких тверджень апелянта-відповідача, оскільки біржові котирування носять інформаційний характер і показують рівень ринкової кон'юнктури; ВАТ «Омський каучук» (ЗАТ «ГК «Титан») не має зобов'язань реалізовувати свою продукцію за цінами китайської чи європейської біржі, а тільки орієнтується на ці ціни. Крім того постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, втратила свою чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 98 від 02.02.2011 року.
Згідно ч. 7 ст. 54 МК України на митний орган покладається обов'язок аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі не вірно визначено митну вартість товарів, інакше митна вартість вважається визнаною автоматично.
Разом з тим, відповідач всупереч вказаній правовій нормі митну вартість товару визначив на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби, не врахувавши того, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
При цьому колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
За таких обставин, правомірним є висновок Київського окружного адміністративного суду, що у відповідача не було обґрунтованих підстав відмовляти позивачу в застосуванні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а тому застосування другорядного методу визначення митної вартості (за ціною договору, щодо подібних товарів), як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є незаконним.
Більш того, п. 2 ст. 58 МК України чітко визначені випадки, в яких не може використовуватися перший метод визначення митної вартості. Зокрема, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Колегія суддів також повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Київської обласної митниці Мінходів визначити митну вартість вантажу згідно ВМД за методом № 1 за ціною контракту №10/04-2007 від 10.04.2011 року, оскільки такі вимоги пов'язуються з визначенням митної вартості ввезеного товару, що є дискреційною функцією митних органів та не належить до компетенції суду.
Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати надміру сплачену суму по податку на додану вартість в розмірі 22 431,23 грн. в рахунок оплати митного оформлення господарських операцій по імпорту товарів в майбутньому та зобов'язання повернути надміру сплачену суму по податку на додану вартість, то вони також є такими, які не підлягають задоволенню, що правомірно встановлено судом першої інстанції, оскільки питання повернення надміру сплачених коштів можливе після здійснення митним органом правомірного здійснення розмитнення імпортованих позивачем товарів за зовнішньоекономічним контрактом № GCT-12-241 від 04.12.2012 року. Крім того, чинним законодавством передбачено особливий порядок повернення таких коштів в позасудовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційні скарги відповідача Київської обласної митниці Міндоходів та позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша ресурсна компанія» - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 13.06.2014 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.
.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.