Справа: № 826/13260/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Беспалова О.О., Борисюк Л.П.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
за участю:
представника позивача Приліпа М.М.
представника відповідача Чарковської Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівельних компаній" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 №0005982220 та №0005992220, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва, в якому просив: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Управління будівельних компаній» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року; визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 26 червня 2013 року № 131/22-6/38049456; скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001982230 та № 0001992230.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 01 квітня 2013 року № 0001982230 та № 0001992230. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання з'явилася представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Управління будівельних компаній» є юридичною особою, яку зареєстровано районною у місті Києві державною адміністрацією, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Окрім цього, судова колегія зазначає, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових приміщень (41.20), знесення (43.11), інші роботи із завершення будівництва (43.39), інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у (43.99), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99). Також, позивач має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Серія АД № 035160), що надає право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.
Так, відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Управління будівельних компаній» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26 червня 2013 року № 131/22-6/38049456.
Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за IV кв. 2012 року на суму 442 347, 00 грн., а також пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.4., 201.6., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 634 436, 00 грн.
В обґрунтування вказаних висновків контролюючий орган посилався на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01 березня 2013 року № 213/22-6/35963228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року»; акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 23 квітня 2013 року № 1458/22.8/30305113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року». У вказаних актах встановлено відсутність у ТОВ «Спецтехнопласт» та ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.
Також зазначив, що згідно службової записки № 1092/07-05 від 21 березня 2013 року ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС директор ТОВ «Логус Макс» Сковіков Євгеній Вікторович - є громадянином Російської Федерації.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що операції між ТОВ «Управління будівельних компаній» та ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.
Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 25 липня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0005992220 яким ТОВ «Управління будівельних компаній» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 793 045 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 634 436 грн., за штрафними санкціями - на суму 158 609 грн;
№ 0005982220 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 552 934 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 442347 грн., за штрафними санкціями - на суму 110 587 грн.
Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, а також посилаючись на протиправність дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25 липня 2013 року № 0005992220 та № 0005982220, суд, виходячи з системного аналізу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп.14.1.181. п.14.1.ст.14, п.198.1, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс», тому ТОВ «Управління будівельних компаній» правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за результатами операцій із вказаними контрагентами, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, з урахуванням штрафних санкцій, є протиправним.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на викладені в акті перевірки позивача дані, а також на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01 березня 2013 року № 213/22-6/35963228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року» та акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 23 квітня 2013 року № 1458/22.8/30305113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року».
На підставі наведеного, відповідач вважає підтвердженим факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом за період, щодо якого здійснювалася перевірка, у зв'язку з чим оскаржувані ППР прийнято правомірно, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій за укладеними договорами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2012 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логус Макс» (Постачальник) укладено Договір № 39/12ЛМ, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати (передавати у власність Замовника) будівельні матеріали, вироби та конструкції - асортимент, кількість, ціна яких визначена у видаткових накладних, що надані Постачальником, а Замовник зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (том 1, а.с. 125).
Пунктами 2.1, 2.2 цього Договору визначено, що постачання Товару здійснюється окремими партіями (силами Постачальника) згідно Додатку № 1. Пунктом постачання Товару за цим Договором є: АР Крим, смт. Форос-1 ДП «Санаторій південний».
Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, ціна товару визначається виходячи з домовленості сторін та включає в себе транспортування. Замовник оплачує суму, зазначену у видатковій накладній протягом 15-ти календарних днів із дня одержання товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника..
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що поставка товару і його прийняття оформлюються у видатковій накладній на відвантаження товару, що підписується уповноваженими представниками сторін.
В силу п. 4.5 Договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим замовником: по кількості - згідно видаткової накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника Замовника на всіх екземплярах видаткової накладної.
В матеріалах міститься Перелік автотранспорту Постачальника (Додаток № 1 до Договору) (том 1, а.с. 126), в якому зазначено марку та державний номер автомобілів, якими здійснювалась поставка товару.
На підтвердження належного виконання умов вказаного договору, в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, згідно яких позивачу відвантажено товар на загальну суму 1 074 824, 06 грн. з ПДВ (том 1, а.с. 127-149).
Вказану операцію було відображено у бухгалтерському обліку товариства, на підтвердження чого в матеріалах наявні оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ «Логус Макс» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року (том 2 а.с. 173-178).
Також, позивачем долучено до матеріалів справи довідки ТОВ «Логус Макс» про наявність робітників станом на 02.09.2013 року (том 2, а.с. 180) та про наявність автотранспортної бази (том 2, а.с. 181).
Матеріалами справи підтверджується, що контрагент позивача виписав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівельних компаній" податкові накладні (том 1, а.с. 86-115), вказане підтверджується також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за 11,12 місяці 2013 року (а.с. 158-164).
Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення на загальну суму 1 074 824, 06 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (том 2, а.с. 75-76).
Також, в період, щодо якого проводилася перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка».
Судом першої інстанції встановлено, що письмовий договір з ТОВ «Торговий дім-Італкераміка» не укладався. Разом з тим, згідно видаткових накладних (том 1 а.с. 150-155) Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» придбано будівельні матеріали, вироби та конструкції на загальну суму 1 278 918,88 грн. з ПДВ.
Крім того, на підтвердження реального здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом, в матеріалах містяться копії Довіреностей №№ 46 - 51 на отримання товару водіями від ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» (том 1, а.с. 156-161).
Вказану операцію було відображено у бухгалтерському обліку товариства, на підтвердження чого в матеріалах наявні оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ ««Торговий дім - Італкераміка» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року (том 2 а.с. 169-172).
Доставка товару від ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» здійснювалась згідно подорожніх листів вантажного автомобіля від 11 грудня 2012 року - 17 грудня 2012 року (том 2 а.с. 140-145).
Матеріалами справи підтверджується, що контрагент позивача виписав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівельних компаній" податкові накладні (том 1, а.с. 116-121), вказане підтверджується також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за 11,12 місяці 2013 року (том 2, а.с. 158-164).
Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення на загальну суму 1 278 918,88 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (том 2, а.с. 72-74).
Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання та на основі Договору № 283750 від 30 жовтня 2012 року на виконання робіт з «Реконструкції односімейного котеджу санаторій «Південний» ДУС в АРК Форос-1», укладеного Генпідрядником та Замовником - ДП «Санаторій «Південний», між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено Договір субпідряду № UB-19 від 30 жовтня 2012 року на виконання робіт з «Реконструкції односімейного котеджу санаторій «Південний» ДУС в АРК Форос-1» (том 1, а.с. 166-170).
Згідно умов даного договору, Субпідрядник зобов'язується здійснити роботи по розробці проектно-кошторисної документації на об'єкт та відповідно до неї відремонтувати та здати Генпідрядникові цей об'єкт, а підрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний об'єкт (фронт робіт), підписати (твердити) проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений об'єкт і оплатити вартість (здійснити фінансування) робіт по розробці проектно-кошторисної документації об'єкту на умовах цього Договору (п.1.2 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт з реконструкції об'єкта становить 1 152 207, 31 грн.
До вказаного Договору субпідряду сторонами було узгоджено Договірну ціну (Додаток № 1 до Договору № UB-19 від 30 жовтня 2012 року) (том 1, а.с. 171-172), календарний графік виконання робіт (Додаток № 2) (том 1, а.с. 175-178). Також наявні локальні кошториси (том 1 а.с. 147-214).
Згідно акту прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (том 2 а.с. 47) позивачем прийняті будівельні роботи, що виконувались ТОВ «Спецтехнопласт» згідно умов Договору субпідряду, Договірної ціни, календарного графіку виконання робіт, локальних кошторисів.
Також, судом першої інстанції встановлено, що на виконання та на основі Договору № UB-04 від 24 травня 2012 року на виконання робіт з «Капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13», укладеного Генпідрядником та Замовником - О.О. Богомольця, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено Договір субпідряду № UB-13 від 05 листопада 2012 року на виконання робіт з «Капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13» (том 2 а.с. 1-5).
Згідно умов даного договору, Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання у 2012 році виконати роботи з капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13. Субпідрядник зобов'язується здійснити роботи по розробці проектно-кошторисної документації на об'єкт та відповідно до неї відремонтувати та здати Генпідрядникові цей об'єкт, а підрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний об'єкт (фронт робіт), підписати (твердити) проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений об'єкт і оплатити вартість (здійснити фінансування) робіт по розробці проектно-кошторисної документації об'єкту на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору). Згідно п. 3.1 Договору, вартість робіт з реконструкції об'єкта становить 300 666, 22 грн.
Актом прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року позивачем прийняті будівельні роботи, що виконувались ТОВ «Спецтехнопласт» (том 2 а.с. 39) згідно умов Договору субпідряду, а також на підставі узгоджених сторонами: Договірної ціни (Додаток №1) (том 2 а.с. 8-9), Графіку виконання робіт (том 2 а.с. 6-7), зведеного кошторисного розрахунку (том 2, а.с. 10-11), локальних кошторисів (том 2 а.с. 13-28).
Також в справі наявні загально виробничі витрати на будову (том 2, а.с. 12), підсумкова відомість ресурсів (том 2 а.с. 29), копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт відповідно за листопад 2012 року та за грудень 2012 року (том 2 а.с. 46, 68).
Вказані операції із ТОВ «Спецтехнопласт» позивачем було відображено у бухгалтерському обліку товариства, на підтвердження чого в матеріалах наявні оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року (том 2 а.с. 165-168).
Матеріалами справи підтверджується, що контрагент позивача виписав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівельних компаній" податкові накладні (том 1, а.с. 123-124), вказане підтверджується також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за 11,12 місяці 2013 року (том 2, а.с. 158-164).
Оплата за виконані роботи (по обох договорах) здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи (том 2 а.с. 69-71).
Також, позивачем долучено до матеріалів справи довідки ТОВ «Спецтехнопласт» про наявність виробничо-технічного персоналу (том 2, а.с. 182) та про наявність матеріально-технічної бази (том 2, а.с. 183).
Як було зазначено вище, ТОВ «Управління будівельних компаній» здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель.
Для здійснення своєї діяльності позивач орендує офісні та складські приміщення за договором оренди нежитлового приміщення від 15 квітня 2012 року, укладеним із ТОВ «Лара», копія якого із додатками та додатковими угодами міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 57-59).
Придбання за цивільно-правовими угодами будівельних матеріалів, виробів та конструкцій та замовлення підрядних робіт використовувалося позивачем у власній господарській діяльності, а саме на виконання договірних зобов'язань перед ДП «Санаторій Південний», згідно Договору № 283750 від 30 жовтня 2012 року (том 2 а.с. 77-82), що підтверджується зокрема копіями актів списання товарів (том 2, а.с. 83-127).
.Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Апеляційний суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.
На підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» позивачем було задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період.
З цього приводу, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» - були зареєстровані як юридичні особи і як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, у підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії виписок з єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців зазначених суб'єктів господарювання (том 1, а.с. 67, 70, 75-77), свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 1, а.с. 69, 74, 84), а також довідок про взяття на облік як платників податків (ТОВ «Логус Макс» та ТОВ «Спецтехнопласт») (том 1, а.с. 68, 85), а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.
Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи досліджені вище докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01 березня 2013 року № 213/22-6/35963228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року» та акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 23 квітня 2013 року № 1458/22.8/30305113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року», згідно яких встановлено відсутність у ТОВ «Спецтехнопласт» та ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача не є підставою для позбавлення його права на податкову вигоду.
Крім того, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, судова колегія вважає, що акти ДПІ щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, на які посилається контролюючий орган в апеляційній скарзі, в даному випадку, не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс», тому ТОВ «Управління будівельних компаній» правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за результатами операцій із вказаними контрагентами, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, з урахуванням штрафних санкцій, є протиправним, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача та скасування акту перевірки зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яку викладено у постанові від 24.12.2010 року (справа 21-25а10), саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
При цьому колегія враховує, що скасування спірних податкових повідомлень-рішень, в даному випадку, є належним і достатнім засобом захисту прав позивача.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівельних компаній" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 №0005982220 та №0005992220 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2014 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Борисюк Л.П.