ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4794/14 20.06.14
Колегія суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Картавцевої Ю.В., Сташківа Р.Б., розглянувши справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Каштан"
простягнення 81126 грн 28 коп.
Представники:
від позивача: Кравчик С.М. - представник за довіреністю № 91/2013/12/25-2 від 25.12.2013
від відповідача: Принько А.П. - керівник відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.03.2014 № 18398987
21.03.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Каштан" про стягнення заборгованості за договором на користування електричною енергією від 05.03.2002 № 3535103 у розмірі 81126 грн 28 коп., в тому числі: заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 77299 грн 29 коп., пеня у розмірі 1181 грн 11 коп. та 3 % річних у розмірі 1447 грн. 84 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на користування електричною енергією від 05.03.2002 № 3535103 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2012 до 01.01.2014 у розмірі 77299 грн 29 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1181 грн 11 коп. пені та 3 % річних у розмірі 1447 грн 84 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4794/14 та справу призначено до розгляду на 07.04.2014.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 07.04.2014 оголошено перерву до 18.04.2014.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 18.04.2014 оголошено перерву до 16.05.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та справу призначено до розгляду на 23.05.2014.
22.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/4794/14 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи для визначення складу колегії з розгляду справи.
Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 розгляд справи № 910/4794/14 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Отрош І.М., судді Картавцева Ю.В., Сташків Р.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 колегію суддів у складі: головуючий суддя Отрош І.М., судді Картавцева Ю.В., Сташків Р.Б., справу № 910/4794/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2014.
05.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 16.06.2014 оголошено перерву до 20.06.2014.
У судове засідання 20.06.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам чинного законодавства, заперечує проти наявності на його балансі бойлера, щодо якого здійснюється нарахування за використану електроенергію, та який також обслуговує ЖБК «Будівельник», вважає, що розрахунок позовних вимог не має документального підтвердження та в тариф на теплопостачання включена плата за електроенергію, яка йде на бойлер.
У судовому засіданні 20.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
05.03.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» район електрозбуту «Лівобережний» (енергопостачальна організація за договором) та Житлово-будівельним кооперативом "Каштан" (споживач за договором) укладено договір на постачання електричної енергії від 05.03.2002 № 3535103, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а споживач - своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.
Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.
Згідно з пунктом 13 договору визначено, що договір укладається на термін до 31.12.2002, набирає чинності з дня його підписання вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.
Положеннями пункту 1 додатку 2 до договору встановлено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний період» вважаються прирівняними (пункт 1 додатку 2 до договору).
Відповідно до пункту 2.1 додатку 2 до договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.
Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього договору.
Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 4.3. додатку 2 до договору обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.
У відповідності до пункту 5 додатку 2 до договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання - передавання товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.
Положеннями додатку 13 до договору визначений графік зняття показань засобів обліку електричної енергії, а саме показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка «Перелік об'єктів споживача» фіксуються 20 числа кожного місяця о 9-00 год. та оформляються актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного додатка споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну
Перелік об'єктів в колонці «Назва об'єкта, точка підключення» у додатку «Перелік об'єктів споживача» та в акті про використану електричну енергію за порядком, номерів мають співпадати.
Якщо показання засобів обліку в акті про використану електричну енергію, наданому споживачем, не співпадають із показаннями засобів обліку, зафіксованими постачальником на дату закінчення розрахункового періоду споживача, такий акт не погоджується постачальником. У такому разі складається акт про використану електричну енергію на підставі зафіксованих постачальником показань засобів обліку.
Виміри електричної потужності можуть здійснюватися в будь-який робочий день Споживача в установлені нормативними документами періоди максимального навантаження і енергосистеми України. Результати оформлюються актом з контролю електричної потужності, кий складається відповідно до нормативних документів Мінпаливенерго України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу активну електричну енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на користання електричною енергією від 05.02.2002 № 3535103 за період з 01.04.2012 до 01.01.2014 на суму 105756 грн. 64 коп. Факт, обсяги, вартість поставленої електроенергії та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями звітів (актів) про використану активну електроенергію та актів контрольного огляду розрахункових точок обліку споживача за період з квітня 2012 року по грудень 2013 року, актів прийняття-передавання товарної продукції, розшифровок рахунків за період з квітня 2012 року по грудень 2013 року, та довідкою про надходження коштів від Житлово-будівельного кооперативу «Каштан» за спожиту від ПАТ «Київенерго» електроенергію за період з квітня 2012 року по грудень 2013 року.
Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої електричної енергії за період з 01.04.2012 до 01.01.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту електричну енергію у розмірі 77299 грн 29 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача стосовно невизначеності балансоутримувача бойлера, на якому знаходиться лічильник, за яким здійснюється облік електричної енергії використаної відповідачем, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до умов договору облік електричної енергії, спожитої відповідачем, ведеться по наступним площадкам вимірювання, де встановлені електролічильники (розрахункові засоби обліку електричної енергії) (додатки № 2, 8 перелік об'єктів ЖБК «Каштан», однолінійна схема електропостачання будинку за адресою: б-р Давидова, 15): бойлер - лічильник № 172437, ліфт - лічильник № 520605, освітлення - лічильник № 188801, освітлення - лічильник № 738034, кімната правління - лічильник № 19040332. Крім того, відповідно до звіту про використану електроенергію у лютому 2010 року, наданого Житлово-будівельним кооперативом «Каштан», визначено, що облік спожитої відповідачем електричної енергії здійснюється за допомогою лічильників № 172437, № 767035, № 68447, № 534330.
Як вбачається із звіту про використану активну електроенергію за квітень 2012 року, наданого відповідачем, лічильник за № 172437 було знято та встановлено лічильник за № 0518836, який було замінено на лічильник за № 0127286, що підтверджується завданням № 3201-у/33/33 на виконання робіт з приладами обліку в електроустановках напругою до 1000 за умови відсутності оперативного персоналу у споживача.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що нарахування за використану електроенергію проводились по об'єкту - бойлеру, що не перебуває на балансі відповідача, з огляду на те, що вказаний об'єкт був включений до Переліку об'єктів ЖБК «Каштан» (додаток до договору № 35103), тобто на момент укладення договору його включення до об'єктів, по яким проводиться облік електроенергії, було погоджено сторонами, а отже виконання умов договору в цій частині є обов'язковим для сторін. Крім того, суду не було надано доказів передання вказаного бойлеру відповідачем на баланс іншим споживачам, так само не надано доказів внесення змін до договору в частині зміни переліку об'єктів, по яким проводиться облік споживання електроенергії.
Відповідно до письмових пояснень позивача нарахування за спожиту електричну енергію в квітні 2012 року проводились відповідно до наданого споживачем звіту, решта нарахувань до березня 2013 року проводились по актам контрольного огляду засобів обліку, з березня 2013 року до грудня 2013 року нарахування проводились по показанням засобів обліку знятих з допомогою АСКОЕ, яка була встановлена саме в березні 2013 року.
Порядок проведення контрольного огляду засобів обліку відповідно до пункту 1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, встановлює, що контрольний огляд засобу обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показів засобів обліку, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів самовільних підключень.
Відповідно до пункту 3.33 Правил користування електричною енергією роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії проводяться у присутності уповноважених представників споживача, а в разі, якщо споживач купує електричну енергію у постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом - додатково в присутності представників постачальника за нерегульованим тарифом, та оформляються актом про проведені роботи із зазначенням в акті прізвища уповноваженого представника електропередавальної організації, який проводив роботи, та номера його службового посвідчення, підстави проведення технічної перевірки або контрольного огляду засобу обліку та детального опису результатів обстеження.
Відповідно до пункту 1 Правил користування електричною енергією автоматизована система комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ) - сукупність об'єднаних в єдину функціональну метрологічно-атестовану систему локального устаткування збору і обробки даних засобів (засобу) обліку, каналів передачі інформації та пристроїв приймання, обробки, відображення та реєстрації інформації.
Суд зазначає, що нарахування за спожиту електроенергію проводились позивачем у порядку, встановленому договором та законодавством. Зокрема, акти контрольного огляду засобів обліку, які були складені позивачем, відповідають вимогам законодавства та відмова від підписання вказаних актів відповідачем була обумовлена лише незгодою з належність бойлера відповідачу, однак відповідачем не було надано заперечень щодо кількості електричної енергії, що була зафіксована в актах контрольного огляду розрахункових точок обліку щодо лічильника, який знаходиться на бойлері.
Твердження відповідача щодо невідповідності умов договору нормам чинного законодавства, зокрема Правилам користування електричною енергією, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано суду доказів визнання договору на постачання електричної енергії від 05.03.2002 № 3535103 недійсним, та/або звернення відповідача з листами до позивача про внесення змін чи доповнень до вказаного договору. Крім того, суд не вбачає підстав для визнання договору недійним за власною ініціативою відповідно до ст. 83 Господарського кодексу України.
Доводи відповідача відносно того, що витрати на електроенергію, що використовується бойлерами включено в тариф на теплопостачання, не приймаються судом до уваги як такі, що не стосуються предмету доказування у даній справі.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану електричну енергію за період постачання теплової енергії з 01.04.2012 до 01.01.2014 підлягають задоволенню у розмірі 77299 грн 29 коп.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на використання електричної енергії від 05.02.2002 № 3535103, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 1447 грн. 84 коп. та пеню у розмірі 1181 грн. 11 коп.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 5.3. договору у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної і реактивної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством .
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 5.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних та пеня. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних (доданий до позовної заяви) у розмірі 2645 грн 89 коп. судом встановлено, що розрахунок є обґрунтованим та позивач має право на стягнення 3 % річних у сумі 2645 грн 89 коп., нарахованих за період з квітня 2012 року по грудень 2013 року, проте позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 1447 грн 84 коп., та враховуючи те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, вимоги позивача про 3 % річних підлягають задоволенні у сумі 1447 грн 84 коп.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 1181 грн 11 коп. за період з квітня 2012 року по грудень 2013 року, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 1181 грн 11 коп.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Каштан" (02154, м. Київ, бул. Давидова, буд. 15, ідентифікаційний код 22884784) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 77299 (сімдесят сім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп., 3 % річних у розмірі 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) грн 84 коп., пеню у розмірі 1181 (одна тисяча сто вісімдесят один) грн. 11 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 25.06.2014
Головуючий суддя І.М. Отрош
Судді Ю.В. Картавцева
Р.Б. Сташків