25 червня 2014 року Справа № 5011-35/8566-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О"
на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014
у справі№ 5011-35/8566-2012 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Н2О"
доПублічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк"
пророзірвання договору
за участю представників сторін:
позивача: Войстрик В.А., дов. від 02.06.2014 №01/6
відповідача: Шубін О.Л., дов. від 21.01.2014 №46
Товариство з обмеженою відповідальністю "Н2О" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк" про розірвання кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007 в частині надання кредиту в сумі еквівалентній 1000000 грн. зі сплатою 21% річних в гривні та зі сплатою 14,5% річних за кредитом, наданим в іноземній валюті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-35/8566-2012 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Синиці О.Ф., суддів Мальченко А.О., Скрипки І.М.), у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Н2О" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 5011-35/8566-2012 та задовольнити позов про розірвання кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007 в частині надання кредиту в сумі, еквівалентній 1000000 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2007 між Акціонерним банком "ТАС-Бізнесбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ТАСкомбанк" (надалі - Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н20" (надалі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № КР42-2007 із змінами та доповненнями, внесеними відповідно до договору № 1 від 06.06.2008 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007; договору № 2 від 01.07.2008 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007; договору № 3 від 11.11.2008 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007; договору № 4 від 30.11.2009 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007 (надалі - Кредитний договір).
Згідно із умовами розділу 2 Кредитного договору, в редакції договору № 1 від 06.06.2008 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007, Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в сумі, еквівалент якої не може перевищувати 4000000,00 (чотири мільйони) гривень (ліміт кредитної лінії), в тому числі ліміт невибірки 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ліміту кредитної лінії, що складає еквівалент 8000,00 (вісім тисяч) гривень з терміном погашення не пізніше 25 грудня 2009 року на поповнення обігових коштів, в т.ч. придбання обладнання.
Як передбачено п. 3.1 Кредитного договору в редакції договору № 1 від 06.06.2008 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007, кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого Банком, на рахунки контрагентів Позичальника або перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 26003000163001 в гривні та/або №26003000163001 в доларах СІ1ІА, відкритий в ВАТ "АБ "Бізнес Стандарт", код Банку 339500, відповідно до цільового використання кредиту в межах суми, обумовленої р. 2 даного договору при наявності вільних кредитних ресурсів.
Судами з'ясовано, що станом на 06.06.2008 відповідач мав діючу Банківську ліцензію № 84, дозвіл № 84-3 від 13.02.2008, додаток до дозволу № 84-3 від 13.02.2008, відповідно до яких мав право здійснювати валютні операції.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи меморіальних валютних ордерів №4744 від 11.06.2008, №4746 від 11.06.2008, № 5581 від 25.06.2008, № 5664 від 25.06.2008, № 6424 від 07.07.2008, № 6432 від 07.07.2008, № 7338 від 18.07.2008, № 7344 від 18.07.2008, меморіальних ордерів № 14864 від 11.06.2008, № 17216 від 25.06.2008, № 19590 від 07.07.2008, № 21922 від 18.07.2008, заяв про продаж іноземної валюти № 1 від 11.06.2008, № 1 від 24.06.2008, № 3 від 07.07.2008, № 5 від 17.07.2008, відповідач надав, а позивач прийняв кредитні кошти у сумі 205900,00 доларів США.
Предметом позову у справі є позовні вимоги про розірвання кредитного договору № КР42-2007 від 28.12.2007 в частині надання кредиту в сумі еквівалентній 1000000 грн. зі сплатою 21% річних в гривні та зі сплатою 14,5% річних за кредитом, наданим в іноземній валюті.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що з боку відповідача мало місце істотне порушення умов кредитного договору, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки відповідач не надав позивачу грошові кошти у розмірі 205900,00 доларів США або 1000000 грн. В свою чергу позивач, користуючись правом, передбаченим частиною другою статті 1056, частиною другою статті 1054, абзацем другим частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, відмовився від одержання кредиту.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору у судовому порядку можливе з таких підстав: має місце істотне порушення договору другою стороною; наявні інші випадки, встановлені договором або законом. Наявність вказаних обставин входить до предмету доказування у справі про розірвання договору і відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок довести їх наявність покладається на позивача.
Суди попередніх інстанцій, врахувавши приписи вищенаведених норм законодавства, з'ясувавши, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в частині надання позивачеві коштів у розмірі 2995000 грн. та 205900 доларів США на умовах передбачених договором, встановивши, що заява позивача від 15.05.2012 про відмову від одержання кредиту була подана Банку після одержання ним кредитних коштів, дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про відсутність передбачених законом підстав для розірвання кредитного договору.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі по суті зводяться переважно до заперечень щодо оцінки доказів у справі, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази. Вказані доводи скаржника були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 і постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 5011-35/8566-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Л. Гольцова
Т. Козир