24 червня 2014 року Справа № 914/2733/13
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері
на постановувід 16.01.2014
Львівського апеляційного господарського суду
у справі Господарського суду Львівської області № 914/2733/13
за позовомПершого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд"
до відповідачів:1. Малехівської сільської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаВідділ Держземагенства у Жовківському районі м. Жовква
провизнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників: позивача 1 - позивача 2 - не з'явились не з'явились
відповідача 1 - відповідача 2 -не з'явились не з'явились
третьої особи - Генпрокуратури -не з'явились Яговдік С.М.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крупник Р.В., судді Березяк Н.Є., Король М.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (далі - позивач-2) до Малехівської сільської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу Держземагенства у Жовківському районі м. Жовква (далі - третя особа) про визнання недійсним рішення сільради, договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.
Перший заступник прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст. ст. 142, 149 Земельного кодексу України.
Зокрема, скаржник вважає, що під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій прокуратурою належним чином доведено обставини переходу права постійного користування спірною земельною ділянкою від військової частини НОМЕР_1 до правонаступника - Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та приналежність цієї ділянки до земель оборони, у зв'язку з чим зазначає, що прийняте Малехівською сільською радою поза межами повноважень незаконне рішення про надання в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" земельної ділянки та відповідний договір оренди, порушують права саме позивачів.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 розгляд касаційної скарги у справі відкладено на 24.06.2014 на 11 год. 30 хв.
Представники сторін та третьої особи не скористались процесуальним правом на участь в судових засіданнях касаційної інстанції 17.06.2014 та 24.06.2014.
Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, який підтримав вимоги касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 02.05.2004 Малехівською сільською радою було прийнято рішення №4 "Про затвердження технічного звіту на земельні ділянки ТзОВ "Захід-Буд-Сервіс", розташовані в с. Малехові по вул. Л.Українки, 45/3", відповідно до якого вирішено затвердити матеріали технічного звіту на земельні ділянки площею 0,1334 га та 0,2975 га, які розташовані в АДРЕСА_1 і призначені для обслуговування адміністративних та виробничих приміщень, а також надати вищевказані земельні ділянки в довгострокову оренду терміном на 20 років з правом викупу.
На підставі вказаного рішення між Малехівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" (орендар) укладено типовий договір оренди землі від 01.03.2004 (як встановлено попередніми судовими інстанціями, в даті його укладення допущено помилку, дійсна дата договору - 01.03.2005), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування допоміжних та складських приміщень, яка знаходиться в с. Малехові по вул. Л.Українки, 45/3 Жовківського району Львівської області (п. 1 договору); в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4309 га, в тому числі складське приміщення - площею 405,9 м2 (п.2 договору); на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу №19 від 15.10.2003, які перебувають в задовільному стані (п.3 договору); договір укладено на 20 років (п.8 договору); земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих будівель (п.15 договору); цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування виробничих будівель (п.16 договору).
31.03.2005 вказаний договір зареєстрований у Жовківському районному відділі Центру державного земельного кадастру, про що вчинено запис за реєстровим номером №04:05:455:00021.
Водночас, попередніми судовими інстанціями встановлено, що зазначена земельна ділянка на момент прийняття Малехівською сільською радою рішення №4 "Про затвердження технічного звіту на земельні ділянки ТзОВ "Захід-Буд-Сервіс" та укладення з останнім договору оренди від 01.03.2005 знаходилась за межами населеного пункту с.Малехів і була включена в межі цього села лише з моменту прийняття Львівською обласною радою рішення № 1276 від 13.10.2010 "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району", згідно з яким в межі села Малехів включені земельні ділянки загальною площею 325,80 га., з них: 152,00 га. земель під сільськогосподарськими підприємствами; 88,7162 га. земель наданих у власність і користування громадян; 12,7104 га земель під закладами, установами, організаціями; 18,9583 га земель під підприємствами промисловості; 29,9266 га земель під підприємствами транспорту і зв'язку; 16,0061 га земель під військовими частинами, підприємствами Міністерства оборони; 7,4724 га земель запасу сільської ради. Цим же рішенням було встановлено площу в межах села Малехів в розмірі 579,10 га.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2012 у справі №5015/1204/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.10.2003 №19, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс", за умовами якого на користь останнього було відчужено нерухоме майна по вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів, для обслуговування котрого і була передана в оренду спірна земельна ділянка.
Зазначаючи про те, що внаслідок прийняття Малехівською сільською радою рішення №4 від 02.05.2004 за межами своїх повноважень, укладений на підставі цього рішення договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства, вказуючи на порушення у зв'язку із вказаними обставинами прав позивача-2 - Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", який в порядку правонаступництва отримав право постійного користування спірною ділянкою, а також зазначаючи про відсутність згоди позивача-1 - Міністерства оборони України на вилучення земельної ділянки, що відноситься до земель оборони, Перший заступник прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Малехівської сільської ради №4 від 02.05.2004 "Про затвердження технічного звіту на земельні ділянки ТОВ "Захід-Буд-Сервіс", розташовані в с. Малехові по вул. Л.Українки, 45/3", визнання недійсним договору оренди землі від 01 березня 2004 (2005) року, укладеного між Малехівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс", та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд" земельною ділянкою площею 0,4309га, яка розташована по вул. Лесі Українки, 45/3 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, шляхом звільнення вказаної земельної ділянки (з урахуванням заяви від 16.08.2013 про уточнення позовних вимог).
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що прокурором та позивачами не доведено ні належності спірної земельної ділянки до земель оборони, ані переходу до Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" в порядку правонаступництва права на земельну ділянку, яка перебувала в постійному користуванні розформованої в/ч А-3357, у зв'язку з чим визначили відсутніми права позивачів, які б були порушеними внаслідок прийняття Малехівською сільською радою оспорюваного рішення та укладення на його підставі договору оренди земельної ділянки.
Втім, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
За змістом ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.
Згідно зі ст. 3 цього Закону до структури Збройних Сил України відносяться з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Малехівської сільської ради від 22.12.1996 №289 Військовій частині А-3357 надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,8491 га для будівництва та експлуатації існуючих будівель та споруд.
За наказом Міноборони України від 29.01.1998 №27 Військова частина А-3357 була розформована, а на її базі створене ДП МОУ "Західвійськбуд".
Як на одну з підстав відмови у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись розформування військової частини як постійного землекористувача спірною земельною ділянкою, відсутність в чинному земельному законодавстві інституту автоматичного правонаступництва щодо постійного землекористування, відсутність доказів оформлення спірної земельної ділянки за ДП МОУ "Західвійськбуд", а також на довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), відповідно до якої спірна земельна ділянка належить до земель промисловості, дійшли висновку про недоведеність прокуратурою та позивачами приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно вирішили, що землі, які надавались Військовій частині А-3357 і на яких після розформування останньої було розміщене створене на базі цієї військової частини Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд", не належать до земель оборони, адже, як вбачається з виданої Відділом держземагенства у Жовківському районі Львівської області довідки ф.6-зем, до земель Міноборони (група 6.1) належать землі промисловості.
Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких, зокрема, є землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, отже, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є землями однієї категорії.
При цьому, за змістом пунктів 35, 36, 37 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністерства оборони України №483 від 22 грудня 1997 року, військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок; у випадку змінення цільового призначення земель, наданих для потреб оборони, проводиться їх переоформлення в порядку, визначеному пунктом 11 цього Положення; надані в користування Збройним Силам України для сільськогосподарських цілей земельні ділянки повинні бути освоєні протягом двох років. Невикористання їх в цей термін веде до припинення права землекористування.
Отже, з аналізу вищевказаних приписів вбачається, що для потреб Збройних Сил України для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій можуть надаватися землі різного цільового призначення. При цьому, вирішальним у визначенні питання набуття певною земельною ділянкою статусу земель оборони має значення не тільки її цільове призначення та прийняте органом державної влади або органом місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень рішення про віднесення земель до тієї чи іншої категорії, а і визначений нормою ст. 77 Земельного кодексу України суб'єкт, якому надана земельна ділянка, що після прийняття компетентними органами відповідного рішення про її передачу, набуває цього статусу в силу закону.
Разом з тим, відмовляючи в позові з мотивів приналежності спірної земельної ділянки до земель промисловості, господарські суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та належним чином не встановили правового статусу спірної земельної ділянки, її цільового призначення, встановленого повноважним органом, як на момент надання в постійне користування військовій частині, так і на момент надання її в оренду товариству "Захід-Буд-Сервіс", та чи відбулась при цьому зміна цільового призначення.
Між тим, відповідно до ч.ч.1, 5 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.142 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
За приписами пунктів 44, 45, 50 цього Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України, при цьому передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, а оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку якої знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Виходячи з системного аналізу зазначених нормативних приписів, слід дійти висновку, що припинення права постійного користування землями оборони можливе лише внаслідок добровільної відмови землекористувача за згодою Міністра оборони України та/або вилучення земельної ділянки, про що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах наданих повноважень, визначених цим Кодексом, приймає відповідне рішення.
Втім, відмовляючи в позові з посиланням на недоведеність порушення прав позивачів, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули та не встановили яким чином і на підставі яких рішень спірна земельна ділянка вибула з постійного користування Збройних сил України в особі Військової частині А-3357 і перейшла в розпорядження Малехівської сільської ради, натомість вдались до вирішення питання правонаступництва Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" щодо земель, наданих в постійне користування Військовій частині А-3357.
Таким чином, залишились не спростованими доводи прокурора щодо порушення прав і охоронюваних законом інтересів Міністерства оборони у зв'язку безпідставним вилученням відповідачами земель оборони (які мають особливий правовий режим) без згоди Міністра оборони (як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах).
Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій не врахували і тієї обставини, що за спірним рішенням Малехівської сільської ради, прийнятим, як встановлено судами, поза межами визначених повноважень, земля надавалась в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" для обслуговування приміщень, придбаних у Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" за договором купівлі-продажу № 19 від 15.10.2003, який визнаний недійсним в судовому порядку, отже, висновок судів попередніх інстанцій про не доведення порушення прав або охоронюваних законом (лігитимних) інтересів останнього (в розумінні, наданому рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004) щодо земельної ділянки, на якій розміщене належне йому нерухоме майно і яка, однак, залишається в оренді ТОВ "Захід-Буд-Сервіс", видається сумнівним.
Також, суди попередніх інстанцій не надавали будь-якої правової оцінки спірному договору оренди.
Таким чином, не встановлення господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 у справі Господарського суду Львівської області № 914/2733/13 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2013 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Глос