19 червня 2014 рокусправа № 2а-843/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по адміністративній справі
за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубопрокатний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Позивач Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - Фонд) в січні 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубопрокатний завод" (далі по тексту - ВАТ "Новомосковський трубопрокатний завод") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Відповідач ВАТ "Новомосковський трубопрокатний завод" заперечував проти адміністративного позову та просив суд в задоволенні позову відмовити.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у задоволенні позовних вимог позивача Фонду відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем Фондом подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно ст.41 КАС України, не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач ВАТ "Новомосковський трубопрокатний завод" подав до позивача Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, у якому зазначив, що кількість штатних працівників на підприємстві становить 2 375 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 95 осіб, а фактично працювало протягом 2008 року 55 осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування.
Відповідно до ст. 20 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції за не зайняті інвалідами місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України "Про систему оподаткування" №1251-Х11 від 25.06.1991 року, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Ч. 2 ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, в ВАТ "Новомосковський трубопрокатний завод" у 2008 році подавало до центру зайнятості звіти за формою 10-ПІ, загальна кількість вакансій для інвалідів з позначкою "можливе працевлаштування інвалідів" 95 осіб. У 2008 році відповідач працевлаштував 55 інвалідів, які були направлені центром зайнятості.
Крім того, у 2008 році на підприємстві атестовано 70 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Про це належним чином проінформовані Новомосковський міськрайонний центр зайнятості та Новомосковська міська громадська організація інвалідів, виконавчий комітет Новомосковської міської ради.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року - залишити без змін.
ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова