25 червня 2014 року Справа № 914/4368/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Іванової Л.Б.
суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 18.12.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014
у справі№ 914/4368/13
господарського судуЛьвівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
простягнення 66 854,49 грн.
за участю представників сторін:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2013 у справі №914/4368/13 (суддя Сухович Ю.О.) позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді - Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2013 у справі № 914/4368/13 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
27.04.2011 відповідач підписав з позивачем Заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки, в зв'язку з чим Банком йому було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1.
Відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів, Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
У Заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.
Таким чином, ПАТ "КБ "Приватбанк" зазначає, що згідно Заяви про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.
Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 05.11.2013 №08.7.0.0.0/131105090913, з 27.04.2011 розмір ліміту складав 10000,00 грн., з 26.07.2012 - 40000,00 грн., з 04.02.2013 - 50000,00 грн.
ПАТ КБ "Приватбанк" 21.10.2013 звернувся до відповідача з претензією №1022ILVH2S0A9, в якій повідомив про наявність заборгованості перед позивачем та проханням негайно погасити прострочену заборгованість. Дана претензія залишилась без відповідного реагування.
Звертаючись до суду з даним позовом, як вірно встановлено судами, ПАТ КБ "Приватбанк" посилався, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 27.04.2011, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 66854,49 грн., з яких: 48546,30 грн. - сума заборгованості за кредитом, 11780,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3895,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2632,07 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ст.ст. 525, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 634, 1048, 1049, 1054, 1067 ЦК України та, врахувавши довідку про розміри встановлених кредитних лімітів від 05.11.2013 та розрахунок заборгованості позивача за договором від 27.04.2011 станом на 25.10.2013, а також Умови та Правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, дійшов висновку про обґрунтованість позову на наявність підстав для стягнення з останнього суми заявлених позовних вимог.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанції обґрунтовано дійшли висновку щодо правової природи договору, укладеного між сторонами даного спору шляхом приєднання, а саме, що він є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Приймаючи рішення про доведеність матеріалами справи заборгованості у відповідача за зазначеним вище договором, суди попередніх інстанцій виходили з наданого позивачем розрахунку заборгованості за цим договором, складеної за період з 01.05.2011 по 25.10.2013 (а.с. 45-46).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу судів, що ними, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, не досліджено якими саме первинними документами підтверджується факт надання позивачем відповідачеві кредиту, а відповідно і його розмір та період користування.
Крім того, судами попередніх інстанцій, встановлено, що відповідач 27.04.2011 підписав з позивачем Заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки, в зв'язку з чим Банком йому було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1, при цьому виписка по рахунку НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_4, на яку в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач, складена лише за період з 08.01.2013 по 25.10.2013, а розрахунок заборгованості позивачем здійснено за період з 01.05.2011 по 25.10.2013.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій не було з достовірністю встановлено суму основної заборгованості, то відповідно і не було надано належної оцінки розрахунку заборгованості по процентам, пені та комісії.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наведене свідчить, що під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві підстав.
Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі №914/4368/13 скасувати.
Справу № 914/4368/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Т.П. КОЗИР