№ апеляційного провадження:22-ц/796/ 7239/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
23 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - судді Лапчевської О.Ф.
Суддів Слободянюк С.В., Шебуєвої В.А.
при секретарі Лужецькій І.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Галатенка Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» Винокурова Олександра Вікторовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року
У справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа Приватне акціонерне товариство «Альфа Банк» про стягнення страхового відшкодування,-
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року позов задоволено частково. /а.с. 78-82/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» Винокуров О.В. подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не вірно визначено законодавство, що регулює спірні правовідносини, оскільки суд прийняв рішення на підставі ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» тоді як спірні правовідносини виникли в результаті укладення договору добровільного страхування та регулюються ЗУ «Про страхування». Також зазначив, що судом першої інстанції не враховано право страховика, передбачене укладеним договором добровільного страхування, відмовити у страховій виплаті у разі невиконання умов договору, зокрема п. 10.3 щодо зміни обставин події - покинення місця дтп. Крім того, зазначив, що судом не враховано, що договір добровільного страхування укладено на користь третьої особи вигодонабувача - ПАТ «Альфа-Банк», тому в даному випадку ОСОБА_6 на користь якої ухвалено рішення не є належним позивачем. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.
Судом встановлено, що 14.06.2013 року сталась дтп за участю автомобіля «Hyundai accent» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, цивільна правова відповідальність якої забезпечена договором добровільного страхування №656466-02-10-01 від 07 вересня 2012 року у ПрАТ «СК «ВУСО». /а.с.5-7/
Відповідно до звіту №627 від 20.08.2013 року сума збитків становить 13 787 грн. 05 коп. / а.с. 10-16/
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 990, 991 ЦК України, що визначають права страховика та підстави здійснення страхової вплати та ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо дій осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, прийшовши до висновку про доведеність позовних вимог в порядку ст. 60 ЦПК України, за виключенням стягнення суми франшизи.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 10.3. умов договору добровільного страхування №656466-02-10-01 від 07 вересня 2012 року, після настання дтп страхувальник зобов'язаний до зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників дтп, слідів настання страхового випадку), що сталася, негайно як тільки стало можливим повідомити про настання страхового випадку страховика і виконувати його інструкції, а також державні органи, в компетенцію яких входить підтвердження настання страхового випадку, за вимогою страховика пройти медичний огляд на предмет алкогольного сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, у разі відсутності повідомлення страхувальника про настання страхового випадку з місця події безпосередньо до зміни обставин події, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, що передбачено вказаним пунктом договору добровільного страхування №656466-02-10-01 від 07 вересня 2012 року, оскільки позбавлений можливості виїхати на місце дтп, скласти аварійний сертифікат, на підставі якого, зокрема, проводиться страхова виплата.
Позивачем не заперечується факт неповідомлення страхувальника безпосередньо з місця дтп, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, повідомлення про настання страхового випадку здійснювалось по приїзду додому, після зміни обставин подій, а тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що умови виплати за договором добровільного страхування встановлюються самим договором та ЗУ «Про страхування», а не ст. 33.1.4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої таке повідомлення відбувається не пізніше трьох робочих днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» ВинокуроваОлександра Вікторовича - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року - скасувати та постановити нове яким у задоволенні позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: