АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
24 червня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усик Г.І.
суддів - Нежури В.А., Невідомої Т.О.
при секретарі - Меєчко Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Україна» про забезпечення позову,
У січні 2014 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з метою забезпечення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки подав заяву про накладення арешту на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2
Свої доводи обґрунтовував тим, що 02.04.2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CNL-005/038/2007, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 90 000,00 доларів США зі сплатою 13,99% річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 02.04.2007 р. між тими ж сторонами укладено договір іпотеки №PCL-005/038/2007 р., предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.03.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_3 продав вказану квартиру ОСОБА_2
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не виконує зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків за його користування, внаслідок чого у нього станом на 13.12.2013 р. виникла заборгованість у розмірі 106 153,45 доларів США, що еквівалентно 3 945 453,03 грн., та ураховуючи, що ОСОБА_2 має намір здійснити відчуження квартири АДРЕСА_1, позивач просив накласти на неї арешт.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2014 р. в задоволенні заяви представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про забезпечення позову, відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Справа № 759/674/14
№ апеляційного провадження:22-ц/796/4378/2014 р.
Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
Зазначав, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що невжиття заходів забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно може утруднити виконання рішення суду, з огляду на те, що боржник ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань по поверненню кредиту та відчужив майно, що було предметом іпотеки.
Крім того вказував на те, що суд не урахував роз'яснення, викладені у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: не урахував, що між сторонами дійсно виник спір, особу відповідача та, що існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду з огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 не знаходиться в обтяженні, і існує загроза її відчуження третім особам.
В судовому засіданні представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна», перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис, тип обтяження: заборона на нерухоме майно відповідно до іпотечного договору від 02.04.2007 р., об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1, власник ОСОБА_3, а тому суд не вбачав підстав для накладення арешту на майно, яке вже знаходиться під забороною
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В заяві про забезпечення позову та в апеляційній скарзі представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не навів переконливих доказів на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Саме по собі посилання на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та відсотків за їх користування, не свідчить про неможливість виконання рішення суду.
Крім того колегія суддів ураховує, що власником зазначеної квартири є ОСОБА_2 та, що укладений між ним та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не визнаний недійсним.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали суду про відмову в задоволенні заяви представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про забезпечення позову не убачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: