Справа № 11-кп/796/6/2014 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ст.115 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_12
захисника - адвоката ОСОБА_13
обвинуваченого ОСОБА_14
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження №12013110050001246 за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_14 та його захисника адвоката ОСОБА_15 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року, яким:
ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Морівськ Козелецького району Чернігівської області, зареєстрований та проживаючий у АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
засуджений:
за ст. 115 ч. 1 КК України на 7 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_14 визнаний винним у вбивстві ОСОБА_16 , яке вчинив за таких обставин.
21 січня 2013 року, приблизно о 17 год. 00 хв., ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні опорного пункту бригади №10 ТРМ-4 ПАТ «Київенерго», що розташоване у м. Києві по вулиці Прирічній, 33-а, разом із ОСОБА_17 вживав спиртні напої, де приблизно в той же час до них приєднався ОСОБА_16 , який приніс ще пляшку горілки 0,7 л. для спільного вживання.
Після того, як приблизно о 17 год. 50 хв. ОСОБА_17 пішов додому, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 продовжували вживати алкогольні напої.
Приблизно о 20 год. 30 хв. між ними виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_14 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_16 , кухонним ножем наніс удари в область лівої половини шиї по задній поверхні та по бічній поверхні під вушною раковиною, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_16 .
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_15 просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким провадження відносно ОСОБА_14 закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, оскільки, на його переконання, не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні цього злочину та вичерпані можливості їх отримати.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильно застосований кримінальний закон, допущена однобічність та неповнота судового слідства і в обґрунтування такої позиції наводить наступні аргументи.
Так, істотне порушення кримінального процесуального закону виразилося у тому, що суд не оглянув та не дослідив речові докази у кримінальному провадженні, чим позбавив учасників судового провадження можливості ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
Крім того, апелянт стверджує, що судом визнані допустимими докази, які на підставі пункту 7 ст. 97 КПК України не можуть бути належними, зокрема, в порушення вимог яких суд допитав свідка ОСОБА_18 , який виконував обов'язки слідчого у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_14 , тому його свідчення, вважає, не можуть бути визнані допустимим доказом.
Апелянт вважає, що судом проігноровані висновки судових та криміналістичних експертиз, жодна з яких не вказала на наявність слідів обвинуваченого, внаслідок чого вони не можуть бути розцінені як доказ вини ОСОБА_14 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник також вказує й на порушення судом вимог, передбачених ст. 374 КПК України, щодо змісту вироку, який, вважає, відзначається вкрай стислим наведенням фактичних обставин події злочину без наведення способу його вчинення, конкретних об'єктивних ознак спрямованості умислу, мотиву дій та мети, які є обов'язковими при описуванні злочину, передбаченого ст.115 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_14 просить вирок районного суду скасувати як незаконний та необґрунтований, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не в повній мірі був досліджений дійсний перебіг подій, тобто: не визначена точна година смерті потерпілого, бо висновок суду у вироку про вбивство потерпілого о 20 год.30 хвилин суперечить показанням свідка ОСОБА_19 , яка заявляла про те, що донька обвинуваченого телефонувала останній приблизно о 20-тій годині та повідомляла про вбивство в опорному пункті, а свідок ОСОБА_17 телефонував диспетчеру ОСОБА_20 з приводу вбивства в бойлерній о 20 год.15 хв., що вона підтвердила у своїх свідченнях в судовому засіданні. Тому для усунення суперечностей та встановлення дійсних обставин суд повинен був перевірити ці телефонні дзвінки.
На припущеннях, вважає обвинувачений, ґрунтується висновок суду про конфлікт з ОСОБА_16 , з яким у нього були дружні стосунки понад 20 років і вони товаришували родинами, що суд не взяв до уваги.
Крім того, на думку обвинуваченого, суд допустив неповноту у з'ясуванні його психічного стану та обставин придбання ним пляшки горілки в магазині «П'ятачок», бо не були опитані свідки, зокрема продавець цього магазину та подружжя - ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , які могли б підтвердити, що він у цей час не був агресивно настроєний, що взагалі є непритаманним для нього, тому вважає, що суд безпідставно не задовольнив клопотання про приєднання до кримінального провадження грамоти про його сумлінну працю, характеристики та не допитав про це заявлених адвокатом свідків.
Також, апелянт звертає увагу на те, що суд не дослідив речовий доказ , яким є ніж - знаряддя вбивства, і не допитав експерта з приводу відбитків пальців.
Обвинувачений в апеляційній скарзі, зауважуючи, що у потерпілого, крім ножових поранень, виявлені й інші тілесні ушкодження, стверджує, що в силу його стану алкогольного сп'яніння, він не міг їх заподіяти, а виходячи з характеру та локалізації виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого, вони були нанесені, коли останній був у несвідомому стані або спав.
У судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений підтримав наведені доводи і наполягав на тому, що за відсутністю мотивів він непричетний до вчинення вбивства ОСОБА_23 , стверджуючи, що цей злочин вчинила інша особа.
При цьому особливо обвинувачений звертав увагу на поведінку свідка ОСОБА_17 , який, вважає, давав суперечливі показання стосовно часу, коли залишив опорний пункт, а тому уважає, що на досудовому розслідуванні не проводилися слідчі дії з метою перевірки його причетності до вбивства ОСОБА_16 , притому, що на одязі свідка було виявлено більше плям крові, крім того, у його відносинах з останнім виникали суперечки.
Також обвинувачений, як протягом досудового розслідування та судового слідства, переконував, що після вживання спиртних напоїв він не пам'ятає усіх подій, бо сп'янів і заснув, тому не може пояснити, як у його руці опинився ніж з скривавленим лезом, з яким він прибіг додому.
Ураховуючи наведене, обвинувачений просив кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю достатніх доказів, які б доводили його вину у вчиненні вбивства ОСОБА_16 .
Іншими учасниками судового розгляду апеляційні скарги не подані.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який уважав вирок суду законним та обґрунтованим, згідно зі ст.404 КПК України безпосередньо дослідивши докази на клопотання сторони захисту про допит свідків та надані нові докази, зокрема відомості про інсталяцію телефонних дзвінків, оглянувши речові докази, провівши судово-криміналістичну експертизу ножа, вилученого з місця події, дослідивши висновок судово-медичної експертизи та допитавши експерта, й перевіривши інші докази в матеріалах кримінального провадження, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_14 у вчиненні вбивства ОСОБА_16 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджується доказами, ретельно дослідженими у судовому засіданні та докладно наведеними у вироку.
Між тим, твердження обвинуваченого про його непричетність до вчинення цього злочину та відсутність доказів для доведеності його вини у вчиненні вбивства, про що йдеться в апеляційних скаргах, колегія суддів визнає необґрунтованими.
З урахуванням наведеної в апеляційних скаргах аргументації позиції апелянтів, зокрема про неповноту дослідження обставин справи, неправильну оцінку показань свідка ОСОБА_17 , а також з метою перевірки фактичних обставин справи, як вони встановлені судом першої інстанції, але які заперечує обвинувачений, апеляційним судом проведено судове слідство, під час якого за клопотанням сторін досліджені як докази, що є в справі, так і нові докази, але за результатами якого доводи апелянтів про непричетність обвинуваченого до вбивства ОСОБА_16 не знайшли свого підтвердження.
Так, не ґрунтується на матеріалах справи посилання апелянтів на те, що органами досудового розслідування не перевірялася версія причетності до вчинення цього злочину іншої особи.
Як убачається з вироку, такі доводи обвинуваченого були ретельно перевірені під час судового слідства та правильно визнані судом необ'єктивними, бо спростовуються доказами у справі, перевіривши які в апеляційній інстанції, колегія судів погоджується з висновком суду про те, що ця версія обвинуваченого висунута ним як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності та уникнути покарання.
Так, об'єктивно встановлено, що протягом того дня ОСОБА_14 та ОСОБА_17 за місцем своєї роботи вживали спиртні напої, а потім, приблизно о 17 годині до них приєднався й ОСОБА_16 .
Про відсутність будь-яких конфліктів в цей час протягом досудового та судового слідства послідовно свідчив як свідок ОСОБА_17 , так і сам обвинувачений.
За показаннями останнього, він також не був агресивно налаштованим і тоді, коли приблизно о 19 год. вийшов з бойлерної до магазину, де ще придбав пляшку горілки.
Також обвинувачений заперечує будь-які конфлікти і після того, як повернувся з магазину, але стверджує, що після вживання цієї пляшки він заснув і не був свідком подій, що відбувалися у бойлерній, а тому йому невідомо, хто міг заподіяти ножові поранення потерпілому.
Разом з тим, що стосується тверджень ОСОБА_14 про присутність ОСОБА_17 в цей час, тобто після 19 години, то вони є непереконливими і суперечливими, бо на цих свідченнях обвинувачений став наполягати лише у судовому засіданні, притому, що за показаннями, які він давав слідчому 22 січня 2013 року при допиті в якості підозрюваного, ОСОБА_14 взагалі не посилався на ці обставини (а.с. 177-181 т.1), як і не повідомляв своїй доньці про можливість причетності ОСОБА_17 до подій, що сталася в бойлерній, коли зразу ж після того, як виявив труп чоловіка, прибіг з ножем додому.
Поряд з цим, у судовому засіданні апеляційної інстанції він підтвердив, що ОСОБА_17 дійсно телефонувала дружина в той час, коли вони разом з ОСОБА_16 розпивали ще першу пляшку.
За показаннями свідка ОСОБА_17 в апеляційній інстанції, він пішов з бойлерної біля 18 години в вневдозі після того, як дружина телефонувала йому на мобільний телефон, і приїхав додому приблизно о 18 год.30 хвилин, тому про те, що ОСОБА_14 покупав ще одну пляшку горілки, дізнався тільки наступного дня від сторонніх осіб, які бачили того в магазині.
Допитаний в апеляційній інстанції свідок ОСОБА_24 пітвердив, що у той день, біля 19 години, він дійсно біля магазину бачив обвинуваченого у робочому одязі, який був веселим, і як йому здалося, додому не поспішав.
Свідок ОСОБА_19 також наполягала на тому, що вона телефонувала чоловіку на роботу, приблизно о 17 годині 40 хвилин, а приблизно о 19-тій годині, коли сама приїхала з роботи, то він був вже вдома, зазначивши, що від опорного пункту додому йому добиратися хвилин сорок у випадку нормального режиму роботи громадського транспорту. Донька засудженого, за показаннями свідка, телефонувала на мобільний телефон чоловіка до 21 години, приблизно через час після того, як він повернувся з роботи, і про це вона підтвердила останній на її запитання, чи він вдома, та тільки після цього чоловік подзвонив диспетчеру, з'ясувати, що сталося у бойлерній.
Свідок ОСОБА_20 , допитана за клопотанням захисника через розбіжності у свідченнях щодо часу її розмови з ОСОБА_17 , підтвердила ці обставини, але вважала, що останній телефонував, приблизно о 20 год. 15 хв. При цьому зазначала, що ОСОБА_17 цікавився у неї, що сталося у бойлерній, бо йому повідомили про вбивство, але вона цьому значення не придала, бо той був в стані сп'яніння, тому й не перевіряла за його проханням, чи горить світло у бойлерній.
Проаналізувавши показання свідків про ці обставини, колегія суддів не знаходить підстав піддавати їх сумніву, бо вони є послідовними, узгоджуються з іншими об'єктивними доказами, навіть притому, що у свідченнях про час перебігу вказаних ними подій містяться розбіжності стосовно часу здійснення телефонних дзвінків, але які суттєво не впливають на правильність встановлених фактичних обставин справи, а навпаки, спростовують твердження доводів апеляційних скарг про причетність до вчинення злочину іншої особи.
Крім того, на прохання сторони захисту колегією суддів досліджені нові докази, які підтверджують об'єктивність показань свідків про обставини, що відбувалися після вчинення злочину.
Зокрема, як убачається з роздруківки телефонних дзвінків, що витребувані з ПрАТ «Київстар», 21 січня 2013 року з мобільного телефону № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_19 , був здійснений вхідний дзвінок на мобільний телефон її чоловіка ОСОБА_17 за № НОМЕР_2 о 18 год.46 хв., та на цей же телефон о 21 год.21 хв. був здійснений вхідний дзвінок з мобільного телефону № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_25 , доньці обвинуваченого.
Більш того, з інформації, вбачається, що в цей же день о 18 год.11 хв., тобто в той час, коли за твердженням обвинуваченого він разом з ОСОБА_17 перебував у приміщенні бойлерній, останній телефонував йому на мобільний телефон..
При цьому тривалість розмови складала 27 секунд, але з приводу цього дзвінка обвинувачений у судовому засіданні не зміг дати будь-які пояснення.
ОСОБА_25 , донька обвинуваченого, що допитана в апеляційній інстанції за клопотанням сторони захисту за її згодою в якості свідка, підтвердила обставини після вчинення злочину, про які зазначали подружжя ОСОБА_26 , вказавши про більш точний час перебігу подій.
Крім того, з її показань вбачається, що обвинувачений повернувся додому з роботи приблизно о 20 год. 50 хвилин і зразу ж наказав викликати швидку допомогу та міліцію, бо на опорному пункті, адресу якого вона не знала, сталося вбивство, при цьому свідок підтвердила, що він тримав у руці ніж, з яким знову пішов до опорного пункту, а за ним і її чоловік. В невдовзі чоловік повернувся і сказав, щоб вона відмінила виклик, бо нікого там немає, але десь о 21 год.20 хв. передзвонила сестра, яка теж зразу пішла за батьком до опорного пункту, та повідомила, щоб знову викликала міліцію. Тільки після цього, приблизно о 21 год.30 хв., вона зателефонувала ОСОБА_17 на його мобільний телефон, але на її прохання розмовляла з дружиною останнього, бо який лише підтвердив на її запитання про батька, що на опорному пункті він разом з батьком та ОСОБА_16 вживали спиртні напої, а потім залишив їх та пішов додому, що також підтвердила у розмові і його дружина.
Разом з тим, за свідченнями ОСОБА_25 , вона останнім не розповідала про події, що відбувалися з батьком, зокрема про те, що він прийшов додому з ножем та за його наказом вона викликала міліцію і швидку допомогу, а лише повідомила дружині ОСОБА_17 про вбивство на опорному пункті.
Аналогічні показання давав ОСОБА_27 , зазначивши, що дійсно пішов за обвинуваченим до опорного пункту, де той нікого не пускав до приміщення, тримаючи ніж у руці, але потім, опинившись у приміщенні він бачив труп закривавленого чоловіка, тому, з обстановки, що побачив в кімнатах опорного пункту та поведінки тестя, вважав, що вбивство вчинив обвинувачений.
При цьому свідок ОСОБА_27 зазначив, що слідчому він теж давав правдиві показання, але не може пояснити, чому свідчив про те, що його тесть зізнавався у вбивстві людини, коли прийшов додому з ножем у руці, про що також давала показання слідчому й свідок ОСОБА_25 .
Про таку ж поведінку обвинуваченого, як відзначав свідок ОСОБА_27 , свідчили в показаннях свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , працівники міліції, яки прибули на місце події злочину.
Отже, аналізуючи показання свідків подружжя ОСОБА_30 , колегія суддів знаходить їх послідовними у зазначенні ними часу здійснення телефонних дзвінків після того, як їм від обвинуваченого стали відомі події на опорному пункті, і доводять помилковість в показаннях свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_20 у цій частині, бо підтверджуються наведеними даними мобільного оператора України «Київстар», а з інформації, що отримана за клопотанням захисника з Київської міської філії ПАТ «Укртелеком», убачається, що ОСОБА_17 телефонував з домашнього телефону № НОМЕР_4 ОСОБА_20 на телефон диспетчера № НОМЕР_5 о 21 год.29 хв.
Між тим, як убачається з повідомлення екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва, з телефону № НОМЕР_6 , що належить родині обвинуваченого, здійснені виклики: №1743 о 20 год.46 хв. з причини побиття людини неподалік опорного пункту по вулиці Героїв Сталінграда, 56-а та №1764 о 20 год.56 хв. - біля опорного пункту лежить людина в крові.
Третій виклик був здійснений працівником міліції за №1803 о 21 годині 11 хв. з приводу ножового поранення в бойлерній по вулиці Прирічній 33-а.
Таким чином, з огляду на наведені докази, судова колегія не вбачає суттєвих суперечностей в показаннях ОСОБА_17 та ОСОБА_20 про зазначені факти, що їм були відомі, а названий ними час подій є помилковим і не свідчить про необ'єктивність їх показань, як про це заявлено стороною захисту.
Безпідставними є також твердження апелянтів щодо не встановлення часу смерті ОСОБА_16 , бо наведені докази навпаки узгоджуються з висновком експерта, яким встановлено, що смерть потерпілого настала від колото-різаних поранень шиї з ушкодженням великої венозної судини і гострою крововтратою приблизно 2 години перед початковим оглядом трупа о 22 годині 40 хвилин 21 січня 2013 року.
При допиті в судовому засіданні апеляційної інстанції експерт ОСОБА_31 підтвердив цей висновок, зазначивши, що з урахуванням проведених досліджень, які свідчать про те, що виявлені тілесні ушкодження виникли незадовго до смерті потерпілого та в короткий проміжок часу - до 30 - 40 хвилин, встановлений органами досудового розслідування час їх заподіяння о 20 год.30 хв. є об'єктивним.
Також у роз'ясненнях експерт зазначив, що з урахуванням характеру та локалізації пошкодження крупної судинної яремної вени на лівій бічній поверхні шиї кровотеча не супроводжувалася бризками, а була венозною та витікала повільно, тому сліди крові можуть бути залишені в тих місцях, де був контакт нападника з потерпілим, зокрема сліди венозної крові могли бути залишені на ножі та руці, і які могли бути незначними.
Підстави піддавати сумніву висновок експерта колегією суддів не встановлені.
Згідно до висновку судово-медичної експертизи на марлевому тампоні зі змивом з правої руки обвинуваченого походження виявленої крові від ОСОБА_16 не виключається, як і не виключається походження крові та епітеліальних клітин від останнього, виявлених на клинку та рукоятці кухонного ножа (а.с.89, 105 т.1).
У судовому засіданні апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту відповідно до вимог ст.404 КПК України при огляді ножа, долученого як речовий доказ до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений визнав, що саме цей ніж був у нього в руках, коли він приходив додому та потім вилучений працівниками міліції при його затриманні біля опорного пункту.
Крім того, за висновком експерта проведеної під час апеляційного судового розгляду судово-медичної експертизи, колото-різані рани на тілі ОСОБА_16 могли утворитися від дії цього ножа.
Також обвинувачений підтверджував належність йому оглянутої у судовому засіданні апеляційної інстанції куртки коричневого кольору, що визнана речовим доказом у справі та яка досліджувалась експертом, в якій, за твердженнями обвинуваченого, він був одягнутий, коли виявив труп чоловіка в бойлерній та після чого побіг додому.
За результатами проведеної експертизи виявлена кров на лівій полі куртки з лиця на кишені, на манжеті задньої половини правого рукава з вивороту від краю застібки і по низу манжету, на вставці правого рукава з вивороту безпосередньо по низу, походження якої від потерпілого не виключається (а.с.149-152 т.1).
Між тим, обвинувачений в судовому засіданні апеляційної інстанції не міг дати пояснень з приводу того, коли він переодягнувся, бо за показаннями свідка ОСОБА_24 , він бачив обвинуваченого біля магазину у робочій одежі, що було приблизно о 19 годині, як свідчив і свідок ОСОБА_17 про такий же одяг на обвинуваченому, коли він залишав приміщення опорного пункту.
Що стосується тверджень обвинуваченого про те, що на його куртці було виявлено менше плям крові, ніж на робочій куртці, вилученої у ОСОБА_17 , то вони не заслуговують на увагу, оскільки проведеними дослідженнями алельних характеристик, виявлених в днк останнього та крові на цій куртці, а також в днк ОСОБА_16 , за висновком експерта генетичні ознаки крові на куртці ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_17 , а тому імовірність її походження саме від нього не виключається (а.с.108-118 т.1).
Безпідставними слід визнати доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого про нанесення потерпілому ножових поранень у стані несвідомості або під час сну, оскільки спростовуються даними судово-медичної експертизи.
Так, за висновком експерта, при нанесенні поранень потерпілий був повернутий лівою частиною тулубу, шиї, обличчя до травмуючого предмету. При цьому найбільш вірогідним нападник також знаходився зліва від ОСОБА_16 і трохи позаду, а положення тулубу останнього могло бути вертикальним або близьким до цього. Крім того, потерпілий міг вчиняти активні дії, чинити опір, пересуватися самостійно протягом короткого проміжку часу, обмеженого наростанням обсягу втрати крові.
Не заслуговують на увагу й доводи обвинуваченого про відсутність у нього мотивів для вчинення цього злочину, бо не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
З пояснень в судовому засіданні апеляційної інстанції доньки загиблого - потерпілої ОСОБА_32 убачається, що між обвинуваченим та її батьком дійсно були нормальні стосунки. Проте, на її переконання, цей злочин стався внаслідок того, що вони обидва перебували в стані алкогольного сп'яніння, а у такому стані батько міг провокувати конфлікти, образити людину, але при цьому битися не буде.
Про таку поведінку ОСОБА_16 свідчила у судовому засіданні апеляційної інстанції й свідок ОСОБА_33 .
Що стосується посилань в апеляційних скаргах на відсутність відбитків пальців обвинуваченого, то як убачається зі справи, на місці події були виявлені та вилучені відбитки пальців з пляшок горілки, чарок та літрової скляної банки, що знаходилися на столі у кухні, де потерпілий разом з ОСОБА_17 та обвинуваченим вживали алкогольні напої. Але за висновком експерта встановлена належність тільки слідів ОСОБА_16 .
Свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_28 у показаннях, які давали в судовому засіданні апеляційної інстанції, зазначали, що спочатку на виклик до міліції вони прибули до жилого будинку, де їх зустрів зять обвинуваченого, і по дорозі до опорного пункту розповідав, що у приміщенні, де була бійка, лежить людина. Сліди бійки у кухні вони виявили при огляді, крім того, бачили сліди крові на руках обвинуваченого, притому, що вони начебто й були помиті, а одежа чиста, тому склалося враження, що він був переодягнений.
При цьому пояснення свідка ОСОБА_34 про виклик до міліції о 17 годині теж є помилковим, бо за даними ксерокопії журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення такий виклик був здійснений о 20 год.49 хв., як про це свідчила і донька обвинуваченого ОСОБА_25 , з приводу того, що біля будинку АДРЕСА_2 лежить побитий чоловік.
Водночас, обвинувачений не зміг дати конкретних та переконливих пояснень щодо того, чому особисто не міг викликати швидку допомогу та працівників міліції, будучи впевненим у тому, що йому вклали ніж у руку, коли він спав.
Крім того, свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_28 відзначали, що при затриманні обвинуваченого на місці події злочину він не посилався на обставини вчинення вбивства сторонньою особою і спочатку заявляв, що він вбив людину, але, коли вже знаходився в міліцейському автомобілі, говорив, що він не міг вбити людину.
Як убачається з вироку, судом першої інстанції перевірялися доводи обвинуваченого про те, що до бойлерної могла проникнути стороння особа, але які також не знайшли підтвердження, бо за показаннями свідка ОСОБА_17 вхідні двері до приміщення закриваються автоматично, у нього та обвинуваченого були свої ключі, що підтверджував свідок ОСОБА_27 , а також фактично сам обвинувачений.
Таким чином, дослідивши повторно за клопотанням сторони захисту зазначені обставини у цьому кримінальному проваджені, що були неповно досліджені судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав вважати висновок у вироку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні вбивства ОСОБА_16 необ'єктивним внаслідок відсутності достатніх доказів, про що йдеться в апеляційних скаргах, бо наведені в них доводи про це не знайшли свого підтвердження при перегляді вироку в апеляційній інстанції.
Суд першої інстанції, ретельно дослідивши докази у кримінальному провадженні, дав правильну їм оцінку та прийняв законне й обґрунтоване рішення, ухваливши щодо ОСОБА_14 обвинувальний вирок, визнавши й правильною кваліфікацію його дій за ст.115 ч.1 КК України.
Також судом не встановлені такі порушення кримінально-процесуального закону, які б вплинули на законність вироку та давали підстави для його скасування, зокрема й ті, на які вказує захисник в апеляційній скарзі, та на переконання колегії суддів, в апеляційних скаргах переконливі доводи про це взагалі не наведені.
Покарання обвинуваченому призначено судом у відповідності до вимог ст.65 КК України, у тому числі й ураховані дані про його особу, на які він посилається в апеляційній скарзі.
З огляду на наведене, колегія суддів не убачає підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_14 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та неможливістю їх отримання, про що заявлено в апеляційній скарзі захисника, та просив обвинувачений.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_15 та обвинуваченого ОСОБА_14 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2013 року щодо ОСОБА_14 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, але яка може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення йому її копії.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3