02 червня 2014 року 810/2982/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП"
доКиївської митниці Міндоходів
провизнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 18.11.2013 №125120105/2013/000234/2, від 26.11.2013 №125120105/2013/000245/2, від 03.12.2013 №125120105/2013/000248/2, від 10.12.2013 №125120105/2013/010252/1 та від 17.12.2013 №125120105/2013/000262/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МКУ). Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Отримавши відмову митного органу у визнанні заявленої митної вартості, позивач оскаржив рішення митного органу про коригування митної вартості до суду та просив їх визнати протиправними та скасувати.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності. Крім того, як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, а тому підстави для їх скасування відсутні.
02 червня 2014 року представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" є юридичною особою, що зареєстроване 02.01.2013, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ №181455.
18 червня 2013 року між ТОВ "Сільпо ПДВПП" та ООО "КАС ХАУС" (Арменія) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 420-S.
18.11.2013 ТОВ "Сільпо ПДВПП" до Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація №125120105/2013/280343 з метою митного оформлення в митному режимі імпорту товару - раки живі прісноводні, розмірного ряду 30-50 г - 650 кг, розмірного ряду 70-90 г - 120 кг, виробник: ООО "КАС ХАУС", країна виробництва: AM (Вірменія), за загальною митною вартістю одиниці товару для обох розмірних рядів 7,2344 доларів США/кг.
Крім того, позивачем було подано аналогічні МД на зазначений товар, а саме: від 26.11.2013 №125120105/2013/281233 за загальною митною вартістю одиниці товару для обох розмірних рядів 7,3912 доларів США/кг; від 03.12.2013 №125120105/2013/281966 за загальною митною вартістю одиниці товару для обох розмірних рядів 7,0983 доларів США/кг; від 10.12.2013 №125120105/2013/282718 за загальною митною вартістю одиниці товару для обох розмірних рядів 7,2891 доларів США/кг; від 17.12.2013 №125120105/2013/283593 за загальною митною вартістю одиниці товару для обох розмірних рядів 7,4459 доларів США/кг.
На підтвердження задекларованої митної вартості ТОВ "Сільпо ПДВПП" разом з МД від 18.11.2013 №125120105/2013/280343 надало документи, перелік яких вказано у графі 44 МД від 12.11.2013 №125120105/2013/279795 та у картці відмови у митному оформленні від 12.11.2013 №125120105/2013/00800, а саме: декларацію митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу - від 12.11.2013 №125120105/2013/279795; зовнішньоекономічний договір (контракт) №420-S від 18.06.2013 між ООО "Кас Хаус" та ТОВ "Сільпо ПДВПП"; рахунок-фактуру від 14.11.2013 № 40 (код 3105);
Подібні документи подані під час оформлення МД по іншим оскаржуваним поставкам.
Крім того, для підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією від 18.11.2013 №125120105/2013/280343 було подано додаткові документи за власним бажанням ТОВ "Сільпо ПДВПП", а саме: копія калькуляції собівартості готової продукції виробника товару ООО "Кас Хаус" від 08.11.2013 б/н; копія прайс-листа виробника товару від 08.11.2013 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 16.11.2013 №С 17414.
Київською митницею Міндоходів шляхом вчинення напису на декларації митної вартості від 18.11.2013 №125120105/2013/280343 було повідомлено ТОВ "Сільпо ПДВПП" про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: прайс-лист; експортна митна декларація; виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця; калькуляція; 5) висновок незалежної організації про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
18.11.2013 декларантом ТОВ "Сільпо ПДВПП" шляхом вчинення напису на декларації митної вартості від 18.11.2013 №125120105/2013/280343 було письмово повідомлено про надання таких додаткових документів: прайс-лист; експортна митна декларація; калькуляція; а також письмово повідомлено митницю про неможливість надання виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, оскільки вантаж ще не розмитнений і не може бути оприбуткованим.
Декларантом ТОВ "Сільпо ПДВПП" також письмово повідомлено митницю про неможливість надання на момент здійснення митного оформлення висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Подібні написи вчинені декларантом ТОВ "Сільпо ПДВПП" по іншим оскаржуваним поставкам.
Відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, ввезених позивачем за вказаними МД: від 18.11.2013 №125120105/2013/000234/2; від 26.11.2013 №125120105/2013/000245/2; від 03.12.2013 №125120105/2013/000248/2; від 10.12.2013 №125120105/2013/010252/1; від 17.12.2013 №125120105/2013/000262/2.
Таким чином, митна вартість була збільшена, внаслідок чого виникла переплата митних платежів в загальному розмірі 15289,39
Відповідно до вказаних рішень митна вартість товару була визначена митницею за методом 2-а (за ціною договору щодо ідентичних товарів).
Згідно частини 2 статті 263 МКУ у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.
З метою митного оформлення товарів ТОВ "Сільпо ПДВПП" із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів в порядку ст. 55 МКУ були подані нові МД: від 18.11.2013 №125120105/2013/280364; від 26.11.2013 №125120105/2013/281259; від 03.12.2013 №125120105/2013/282016; від 10.12.2013 №125120105/2013/282764; від 17.12.2013 №125120105/2013/283617.
Загальна сума переплати податків та зборів склала зазначена у графі 47 МД, поданих після відмови у митному оформленні за заявленою митною вартістю.
В подальшому відповідно до ч. 8 ст. 55 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ "Сільпо ПДВПП" протягом 80 днів з дня випуску товарів було надано Київській митниці Міндоходів додаткові документи разом з листом від 30.01.2014 №10/14-72.
На зазначений лист відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для перегляду прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів.
Однак, ТОВ "Сільпо ПДВПП" не погоджується з винесеними рішеннями про коригування митної вартості, тому звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 МКУ метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 МКУ митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 МКУ митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МКУ).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Окрім того, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржувані рішення відповідача оцінюються, виходячи з доведеності з боку митниці тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Всі вказані дані відповідно до розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 (далі - Правила заповнення рішення), зазначаються в графі 33 Рішення про коригування митної вартості.
Однак, відповідачем не виконано вимоги ст. 55 МКУ, оскільки графа 33 рішень про коригування митної вартості не містить зазначених відомостей.
Тобто, спірні рішення не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня скоригованої нею у спірних рішеннях митної вартості товару.
Спірні рішення також не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування.
Крім того, в порушення наведених приписів спірні рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, що вказує на невідповідність спірних рішень вимогам ч. 2 ст. 55 МКУ, а отже і на їх протиправність.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 55 МКУ, у всіх оскаржуваних рішеннях не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Тобто, в даному випадку спірні рішення містять загальні посилання та не розкривають фактів та відомостей, не деталізують конкретних обставин та підстав, які повинні міститись у рішеннях про коригування митної вартості, що вказує на їх необґрунтованість та невідповідність вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Тобто, право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МКУ.
Надані ТОВ "Сільпо ПДВПП" на підтвердження заявленої митної вартості товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, не містили жодних розбіжностей та в повній мірі підтверджували заявлену вартість товару.
Про це, зокрема, свідчить те, що у всіх рішеннях про коригування митної вартості відповідача щодо причин невизнання заявленої митної вартості товарів митниця не зазначила розбіжностей, які б стосувалися основного переліку документів для підтвердження митної вартості товарів, який визначено у ч. 2 ст. 53 МКУ.
Отже, судом встановлено, що відповідач не мав підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ на витребування додаткових документів у позивача.
Норма ч. 2 ст. 53 МКУ кореспондує положенням ст. 318 МКУ, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, відповідно до яких на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках ТОВ "Сільпо ПДВПП" не подало під час митного оформлення лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення у зв'язку з тим, що товар не був розмитнений та відповідно не міг бути оприбуткованим (виписки з бухгалтерських та банківських документів), не був оплачений у зв'язку з передбаченою п. 8.1 контракту №420-S від 18.06.2013 післяплатою (банківські платіжні документи), а також у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання (висновки експертних організацій).
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, додаткові документи надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.
Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом додаткових документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012, який в силу ч. 2 ст. 161 і ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для врахування при вирішенні справ даної категорії.
На те, що додаткові документи надаються на вимогу митного органу виключно у разі їх наявності у декларанта звертає увагу також Міністерство доходів і зборів України у консультації від 28.08.2013 №9921/6/99-99-24-02-04-25, яка була надана на запит компаній-членів Американської торговельної палати в Україні.
В той же час, як встановлено судом, всі інші витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості були подані ТОВ "Сільпо ПДВПП" під час митного оформлення.
Щодо наявності розбіжностей в наданих позивачем додаткових документах, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у всіх оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, а також в листах відповідача про пояснення причин коригування митної вартості по вказаним поставкам не зазначено про наявність у наданих ТОВ "Сільпо ПДВПП" документах будь-яких розбіжностей або суперечностей, що підтверджує протиправність рішень митниці, оскільки доводить відсутність у митниці обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості та підстав для витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості.
Лише в листі відповідача від 13.12.2013 №16.5/4/5418-П-74-ПІ про пояснення причин коригування митної вартості по поставці щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2013 №125120105/2013/010252/1 вказано як розбіжність, що на умовах поставки CIP-Бориспіль у інвойсі на поставку зазначено, що товар не був застрахований, що суперечить правилам ІНКОТЕРМС.
В той же час слід зазначити, що разом з листом від 30.01.2014 №10/14-72 ТОВ "Сільпо ПДВПП" було надано лист постачальника ООО "Кас Хаус" про те, що страхування вантажу не проводилось у зв'язку з тим, що страхові компанії відмовляються надавати страхове покриття на живий вантаж, оскільки існує висока ймовірність смертності живих раків.
Враховуючи даний факт, судом встановлено, що ТОВ "Сільпо ПДВПП" було укладено з ТОВ "Кас Хаус" додаткову угоду № 2 до контракту №420-S від 18.06.2013, яка також надавалась до митниці разом з листом ТОВ "Сільпо ПДВПП" від 30.01.2014 №10/14-72, відповідно до п. 2 якої п. 3.1 розділу 3 контракту викладено в новій редакції, згідно з якою всі ціни за даним контрактом, а також умови поставки слід розуміти як умови CPT-Бориспіль, Україна згідно з Інкотермс 2010.
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №2 до контракту №420-S від 18.06.2013 дані зміни застосовуються до відносин між сторонами з моменту укладення зовнішньоекономічного договору №420-S від 18.06.2013.
Таким чином, надані документи повністю підтверджували факт відсутності страхування вантажу.
Не дивлячись на зазначені пояснення позивача Київська митниця Міндоходів відмовила у визнанні заявленої митної вартості по поставці щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2013 №125120105/2013/010252/1.
Щодо посилання відповідача на Правила Інкотермс, слід зазначити, що дані правила регулюють відносини між сторонами зовнішньоекономічного договору, а відтак митні органи не наділені повноваженнями щодо контролю за виконанням сторонами своїх обов'язків за зовнішньоекономічним договором.
Щодо наявних, на думку митного органу, розбіжностей в прас-листах виробника, судом встановлено наступне.
Так, відповідач вказує в листі від 05.02.2014 №06.1-47/2/16.5-866, що прайс-лист діє лише з 08.11.2013 по 14.11.2013 та містить вартість товару на умовах CІР-Бориспіль набагато нижчу, ніж містив прайс-лист даного виробника на той же товар, митне оформлення якого здійснювалося раніше, на умовах поставки EXW-Єреван з терміном дії до 01.04.2014.
Однак, з такими доводами відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до п. 2.1 контракту №420-S від 18.06.2013 як у вихідній редакції, так і в редакції Додаткової угоди №2, ціни на товар визначаються в інвойсах на кожну партію товару.
Отже, зовнішньоекономічним договором визначено право постачальника змінювати ціну на товар за умови фіксації цієї ціни в інвойсі.
А відтак, митний орган не має права в даному випадку посилатися на те, що раніше даний товар ввозився за вищою вартістю, оскільки сторони узгодили можливість зміни ціни на кожну партію товару в інвойсі в укладеному між ними договорі №420-S від 18.06.2013.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" незаконне втручання державних органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність, в тому числі у зовнішньоекономічну діяльність, суб'єктів господарювання забороняється.
Щодо зауваження Відповідача щодо терміну дії прайс-листа, то це не відповідає дійсності, оскільки наданий разом із заявою від 30.01.2014 №10/14-72 ТОВ "Сільпо ПДВПП" прайс-лист виробника товару має термін дії "14.11.2013 - 14.12.2013", а тому, відповідно раніше виданий прайс-лист даного виробника, не дивлячись на довший термін дії, вважається скасованим з моменту видання нового прайс-листа.
До того ж, митний орган ніяким чином не довів, що дані положення будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.
Отже, розбіжності щодо терміну дії прайс-листа в даному випадку відсутні.
Щодо ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає наступне.
Так, з заяви ТОВ "Сільпо ПДВПП" від 30.01.2014 №10/14-72 зазначено, що даний документ не може бути поданий у зв'язку з його відсутністю у останнього.
Згідно частини 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Проте, представники митного органу не довели декларанту про те, що подані необхідні документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.
У листах ТОВ "Сільпо ПДВПП" про надання додаткових документів було зазначено про причини неподання певних додаткових документів, а саме - через їх відсутність.
При цьому, суд звертає увагу на те, що МКУ зобов'язує надавати додаткові документи лише у разі їх наявності у декларанта.
Таким чином, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надається на письмову вимогу митниці виключно у випадку його наявності у декларанта.
В той же час, як встановлено судом під час розгляду справи, всі інші витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості були подані ТОВ "Сільпо ПДВПП" разом із заявою від 30.01.2014 №10/14-72.
Також, відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Статтями 49, 50 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МКУ також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МКУ).
В ч. 2 ст. 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як встановлено судом під час розгляду справи, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у ч. 2 ст. 53 МКУ.
Отже, ТОВ "Сільпо ПДВПП" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.
Відповідач ні в рішеннях про коригування митної вартості, ні в листах про пояснення причин такого коригування не зазначав жодних розбіжностей у наданих до митного оформлення основних документах для підтвердження митної вартості товарів.
Крім того, у рішеннях про коригування митної вартості також відсутнє зазначення будь-яких розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах для підтвердження заявленої митної вартості.
Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ "Сільпо ПДВПП" - за ціною договору.
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12 та від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, зокрема в останніх було зазначено, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.
Також у вказаних рішеннях суду зазначено, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.
Разом з тим, судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено, яка з перелічених у частині другій ст. 58 МКУ підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.
Відповідно до п.1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", як це визначено в Статті 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.
Із вказаного вбачається, що митний орган не обґрунтував у своїх рішеннях, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами, і тому оскаржувані рішення повинні бути скасовані.
Таким чином, ненадання декларантом під час митного оформлення всіх запитуваних митним органом документів (висновку експертизи), за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 МКУ у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митницею при невизнанні митної вартості, заявленої ТОВ "Сільпо ПДВПП", та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, не обґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.
Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні:а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості;г)на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Відповідно до вимог Правил заповнення рішення у графі 33 рішення про коригування митної вартості посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Аналогічна вимога міститься у ч. 2 ст. 59 МКУ, яка визначає правила та умови застосування методу 2а для визначення митної вартості товарів, відповідно до якої при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
Згідно ст. 59, ст. 60 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 452 МКУ інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 № 396/2011 є Державна служба статистики України, в тому числі і з питань статистики зовнішньої торгівлі.
Враховуючи наявні дані Державної служби статистики України (листи від 11.12.2013 №15.1-20/1681Пі, від 05.02.2014 №15.1-20/154Пі), середня вартість імпорту товару "раки прісноводні" за кодом УКТ ЗЕД 0306291000 з Вірменії у липні - листопаді 2013 року становить: в липні 2013 року - 7,18 доларів США/кг, в серпні 2013 року - 7,38 доларів США/кг, у вересні 2013 року - 7,37 доларів США/кг, в жовтні 2013 року - 7,61 доларів США/кг, в листопаді 2013 року - 7,46 доларів США/кг.
Отже, визначена органом доходів і зборів митна вартість товару на 22-32% перевищує середню вартість імпорту цього товару з Ірменії в Україну в листопаді 2013 року, в той час як заявлена ТОВ "Сільпо ПДВПП" митна вартість всього майже дорівнює середній вартості імпорту з цього товару з Вірменії в Україну в листопаді 2013 року.
Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних товарів тієї самої країни походження є нижчою за визначену митним органом і майже дорівнює вартості, заявленій ТОВ "Сільпо ПДВПП".
Відповідно до ч. 7 ст. 59 МКУ у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Отже, враховуючи коригування відповідачем митної вартості на рівні вище за середню вартість імпорту даного товару з Арменії, дана вимога ст. 59 МКУ була порушена митним органом, оксільки в неї була можливість застосувати меншу митну вартість договору щодо ідентичних товарів.
Тобто, щодо одних імпортерів митний орган приймає (визначає) митну вартість на одному рівні, а Позивачу коригує до необґрунтовано високого рівня, що порушує принцип визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання (п.6 ч. 1 ст. 8 МКУ).
Крім того, судом встановлено, що відповідачем не було проведено процедури консультацій з позивачем.
Згідно ч. 4 ст. 57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2012 за № 883/21195, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
В графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів зазначено, що процедура консультацій проведена.
Однак, визначення цього в рішенні не є достатнім доказом проведення консультації, у разі заперечення цього факту ТОВ "Сільпо ПДВПП", так як консультація проводиться до прийняття рішення.
Судом встановлено, що ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до ТОВ "Сільпо ПДВПП" не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості. Також ТОВ "Сільпо ПДВПП" не засвідчувало жодним чином запис у рішеннях про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.
При цьому, в графі 33 оскаржуваних рішеннях не зафіксовані результати проведеної консультації.
Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № справа N 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).
Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, тому ці рішення підлягають скасуванню.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, Відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП"- задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 18.11.2013 №125120105/2013/000234/2, від 26.11.2013 №125120105/2013/000245/2, від 03.12.2013 №125120105/2013/000248/2, від 10.12.2013 №125120105/2013/010252/1 та від 17.12.2013 №125120105/2013/000262/2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" (код ЄДРПОУ 38559175) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.