Справа № 755/16001/14-к
іменем України
"25" червня 2014 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12013100040013199 від 12.08.2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 06.12.2012 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд -
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 11.08.2013 року , приблизно о 16 годині перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля буд. 24 по вул. Стальського в м. Києві помітив ОСОБА_5 , в цей момент у нього виник умисел на повторне, відкрите викрадення його особистого майна.
В подальшому, ОСОБА_4 реалізуючи свої злочинні наміри, направленні на відкрите викрадення чужого майна підійшов до ОСОБА_5 та наніс йому один удар рукою в область обличчя, від якого ОСОБА_5 впав на землю та у нього з рук випав мобільний телефон. В цей момент ОСОБА_4 підійшов ближче до ОСОБА_5 та повторно, відкрито викрив в нього його особисте майно, а саме: гроші в сумі 300 гривень, мобільний телефон «Соні Еріксон», вартістю 200 гривень, в якому знаходилася сім-карта оператора «МТС», вартістю 25 гривень,на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 10 гривень, а всього ОСОБА_4 викрав майна на загальну суму 535 гривень.
Після чого, ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 535 гривень..
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, розкаявся та підтвердив час, місце та матеріальні збитки завдані потерпілим.
Також ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як він повністю погоджується з обставинами скоєння ним злочину встановленим, як на досудовому слідстві, так і в суді.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового засідання послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті ОСОБА_4 роз'яснено.
Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 розкаявся в скоєному, сприяв розслідуванню в ході досудового слідства та в суді, що є пом'якшуючою обставиною по справі, його характеристику, розлучений, має неповнолітню дитину.
Також судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, що має обтяжуючі обставини по справі, раніше судимий, має непогашену судимість, скоїв злочин в період іспитового строку за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2012 року за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 1 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає, що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі.
До підсудного слід застосувати ст. 71 КК України, і до покарання за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2012 року за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 1 КК України.
Речові докази підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366- 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2012 року за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 1 КК України та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років одного місяця позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 29.04.2014 року, з моменту затримання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , до вступу вироку в законну силу - залишити без змін, тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.
Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон «Соні Еріксон» та сім-картку оператора «МТС» - повернути потерпілому ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: