Провадження № 11-кп/774/594/14 Справа № 189/2277/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
03 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
потерпілого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляціями обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_9 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2014 року,
Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2014 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Піщане Старобільського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого різноробочим в ПП Наглянець, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
11 серпня 2011 року Старобільтским районним судом Луганської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільненого ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 11 лютого 2013 року від відбування покарання умовно достроково на підставі ст. 83 КК України з заміною не відбутої частини покарання на виправні роботи строком на 1 рік 4 місяці 4 дні із утриманням в доход держави 10% заробітку за місцем відбування виправних робіт,
засуджено за ч.1 ст. 127, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 289 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 8 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане не відбуте покарання за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 11 серпня 2011 року та призначено остаточне покарання у вигляді 8 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що
1. 20 вересня 2013 року близько 19.00 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у будинку, який належить ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив крадіжку грошових коштів у сумі 540 грн. та мобільного телефону «Нокія 1616» вартістю 200 грн., у якому перебувала сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 15 грн., викраденим майном розпорядився на свій власний розсуд.
2. 20 вересня 2013 року близько 21.00 години ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись недалеко від колишнього сир заводу, який розташований в с. Олександрівка Покровського району Дніпропетровської області, незаконно, повторно, шляхом обману заволодів мопедом марки «Дефіант Фарм», реєстраційний номер НОМЕР_1 об'ємом двигуна 49 см. куб. вартістю 2 300 грн., який належить ОСОБА_10 , викраденим розпорядився на свій розсуд.
3. 25 жовтня 2013 року близько 04.00 години ОСОБА_7 , знаходячись в будинку, що належить ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, відкрито викрав мобільний телефон «Нокіа» Х-3 (ІМЕІ не встановлено) вартістю 170 грн. з сім-картою оператора стільникового зв'язку «МТС» вартістю 7 грн., а також грошові кошти у сумі 1 150 грн., викраденим майном розпорядився на свій розсуд.
4. 25 жовтня 2013 року близько 09.00 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку, що належить ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , після вчинення злочину, передбаченого ст.. 186 КК України та після побиття ОСОБА_10 та його дружини ОСОБА_11 , навмисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою щоб потерпілі не втекли та не покликали на допомогу, зачинив власника будинку ОСОБА_8 та його дружину ОСОБА_11 у зазначеному будинку шляхом забивання вхідних дверей цвяхами та утримував потерпілих у будинку до 17.00 години.
5. Крім того, в період з 24 жовтня 2013 року по 26 жовтня 2013 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою придушення волі та залякування потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом катування, тобто спричинення сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, неодноразово, умисно, наніс їм удари руками та ногами в різні частини тіла, тобто скоїв катування при наступних обставинах.
24 жовтня 2013 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_7 неодноразово наніс ОСОБА_10 руками та ногами в різні частини тіла, а також наніс не менше 3 ударів по тулубу на голові потерпілій ОСОБА_11 , завдавши потерпілим сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання.
25 жовтня 2013 року близько 17.00 години, знаходячись в приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_7 неодноразово наніс потерпілому ОСОБА_10 не менше 3 ударів руками в різні частини тіла, завдавши останньому сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання.
26 жовтня 2013 року близько 13.00 години, знаходячись в приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_7 неодноразово наніс потерпілому ОСОБА_10 не менше 3 ударів в різні частини тіла, завдавши останньому сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання.
Всього в період з 24 жовтня 2013 року по 26 жовтня 2013 року ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні будинку, що належить ОСОБА_10 , з метою придушення волі потерпілих та їх залякування, шляхом катування умисно наніс не менше 2 ударів руками по обличчю та 3 ударів руками та ногами по тулубу і 3 ударів по тулубу і кінцівках потерпілому ОСОБА_10 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя, синців на обличчі та кінцівках, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я, а також в зазначений період часу ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_11 шляхом катування умисно завдав не менше 3 ударів руками у ділянку голови, 8 ударів по нижніх кінцівках та 1 удар у праву пахвину ділянку потерпілій ОСОБА_13 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя, саден на голові, синців на кінцівках, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я, чим завдав сильного фізичного болю та сильного фізичного і морального страждання потерпілій ОСОБА_11 та потерпілому ОСОБА_10 .
6. 26 жовтня 2013 року близько 12.00 години ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні будинку, що належить ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись заляканим станом потерпілого ОСОБА_10 , без згоди потерпілого власноручно зняв з його пальців рук дві золотих каблучки вартістю 230 грн. кожна, які належать ОСОБА_10 , тобто відкрито, повторно викрав чуже майно, яким розпорядився на власний розсуд.
На вирок суду подано апеляції:
Обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати через суттєву неповноту дослідження доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначає, що докази винуватості у викраденні транспортного засобу відсутні, свідок Хотюн, якому ОСОБА_7 передав поламаний мопед, спростовує висновки суду щодо наявності умислу на заволодіння транспортним засобом, докази крадіжки мобільних телефонів, грошей та відкритого заволодіння золотими виробами, катування потерпілих відсутні, суд не допитав свідка ОСОБА_14 , яка підтвердить алібі ОСОБА_7 про те, що в період з 24 жовтня 2013 року по 27 жовтня 2013 року він знаходився в м.Дніпропетровську і не міг вчинити інкриміновані йому злочини.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду через відсутність прямих доказів винуватості обвинуваченого, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в іншому складі суду, перевірити в повній мірі показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо непричетності до вчинення злочинів.
У запереченням на апеляції обвинуваченого та його захисника прокурор ОСОБА_15 , який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить залишити апеляційні скарги захисника та засудженого без задоволення, зазначає, що вирок суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтований дослідженими у судовому засіданні доказами, які у своїй сукупності підтверджують показання потерпілого ОСОБА_12 про обставини вчинення щодо нього злочинів.
Вислухавши доповідь судді, позицію обвинуваченого, який наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги та підтримав апеляцію захисника ОСОБА_9 , думку прокурора ОСОБА_16 про залишення апеляцій без задоволення, перевіривши матеріали надані матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають таких підставах.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, за які він засуджений, повністю відповідають матеріалам справи та підтверджені ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами та є правильними.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що досудове розслідування у справі проведено неповно, необ'єктивно, що призвело до істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, а висновки суду не підтверджені зібраними у справі доказами, є необґрунтованими.
Вивченням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження органами досудового розслідування та судом кримінального провадження. Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, підтверджуються сукупністю доказів, які зібрані з додержанням кримінального процесуального закону та перевірені під час розгляду кримінального провадження, яким суд дав належну оцінку. Таких порушень кримінального процесуального закону, які б були суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 , викладені ним в апеляційній скарзі, про недоведеність вини у незаконному заволодінні транспортним засобом ОСОБА_10 , відсутність доказів на підтвердження мотиву на заволодіння транспортним засобом, є необґрунтованими та не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Так, допитаний апеляційним судом потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що раніше невідомий ОСОБА_7 19 вересня 2013 року прийшов до його дому, під приводом поламки автомобілю просив зігріти його та накормити. Наступного дня без дозволю власника мопеду обвинувачений намагався виїхати з подвір'я, але ОСОБА_10 сів на мопед разом із ОСОБА_7 , який залишив потерпілого біля будівлі сирзаводу в с.Олександрівка Плокровського району, повідомив, що скоро повернеться і зник. ОСОБА_10 чекав його до ранку, а потім того ж дня, 20 вересня 2013 року, звернувся до міліції із заявою про скоєння злочину. Потерпілий наполягав, що дозволу на управління мопедом ОСОБА_7 не давав, останній шляхом обману заволодів його транспортним засобом. Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_10 , колегія суддів приходить до висновку про те, що вони були однакові та послідовні.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що свідок Хотюн, якого він просив повернути мопед потерпілому, підтвердить відсутність умислу на заволодіння транспортним засобом, не відповідають фактичним обставинам. Сам обвинувачений не заперечує, що забрав мопед потерпілого та залишив ОСОБА_10 чекати в нічний час біля сирзаводу в с.Олександрівка Покровського району, у визначений час не повернувся, мопед не повернув. У засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 пояснив, що Хотюну передав мопед наступного дня, просив його доставити у певний в район у смт. Покровське, а не потерпілому ОСОБА_10 . Допитані судом свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили, що 20 жовтня 2013 року в с.Олександрівка Покровського району ОСОБА_17 зустрів ОСОБА_7 , який просив його за гроші відкотити мопед у смт. Покровське, в район «Побєди», але виявилося, що це не той будинок, де живе ОСОБА_19 . ОСОБА_17 виконав прохання, відкотив мопед до подвір'я ОСОБА_18 , але гроші не отримав.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 шляхом обману незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого ОСОБА_10 та отримав можливість їм розпорядитися.
Виходячи з наведеного, доводи ОСОБА_7 про невинуватість у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, як і доводи про відсутність у провадженні об'єктивних доказів вини у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і що вирок за цим епізодом нібито побудований на припущеннях.
Не підтверджені матеріалами провадження й доводи ОСОБА_7 щодо непричетності до крадіжки та викрадення мобільних телефонів і грошей потерпілих ОСОБА_20 .
По епізоду таємного викрадення 19 вересня 2013 року грошей у сумі 540 грн. та мобільного телефону «Нокія» винність ОСОБА_7 повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, потерпілий ОСОБА_10 дав послідовні показання про те, що 20 вересня 2013 року біля 19.00 години ОСОБА_7 , знаходився у нього вдома, мав вільний доступ до приміщень, двері в домі були відкриті, жінка ОСОБА_10 була відсутня, ходила до магазину, а потерпілий порався на городі. Ніхто до двору не заходив, вхід у будинок розташований з тильного боку будинку. Після викладення у нього мопеду ОСОБА_10 повернувся додому та виявив пропажу грошей 540 грн. і мобільного телефону «Нокія», що знаходилися у кишені жіночого жакету, який був у спальній кімнаті. Описані потерпілим обставини перебування на подвір'ї будинку потерпілого ОСОБА_10 20 вересня 2013 року не заперечує і сам обвинувачений, але зазначає, що гроші та мобільний телефон не брав. Крім показань потерпілого ОСОБА_10 , який раніше не був знайомий з обвинуваченим та не мав підстав для дачі неправдивих показів щодо нього або отримання матеріальної вигоди у зв'язку з поданням заяви про вчинення щодо потерпілих корисливих злочинів, суд в основу обвинувачення ОСОБА_7 поклав протокол огляду місця події, довідки щодо вартості мобільного телефону «Нокія 1616» - 200 грн. та сім-карти «Київстар» - 15 грн. і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки чужого майна.
Про обставини відкритого викрадення мобільних телефонів 25 жовтня 2013 року біля 04.00 години потерпілий ОСОБА_21 в суді першої інстанції та в апеляційному суді дав послідовні показання про те, що 24 жовтня 2014 року біля 21.00 години до нього додому несподівано прийшов ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Він був разом з раніше невідомим ОСОБА_22 . На вимогу ОСОБА_7 дружина потерпілого ОСОБА_11 накрила стіл, ОСОБА_7 та ОСОБА_22 вечеряли, вживали спиртні напої. ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_22 забрав мобільні телефони «Нокія» потерпілих та ліг спати. Вранці наступного дня, коли ОСОБА_22 повернув телефони потерпілим, ОСОБА_7 знову забрав два мобільні телефони та гроші, що були на тумбочці.
Аналогічні показання дав у судовому засіданні, у тому числі в апеляційному суді, свідок ОСОБА_23 , який наголошував, що познайомився із ОСОБА_7 цього ж дня біля магазину, де вживав спиртні напої. ОСОБА_7 просив його провести додому та представитися однокласником жителів будинку, привів ОСОБА_23 до дому ОСОБА_20 , де вимагав їх нагодувати та напоїти. Після вживання спиртних напоїв ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_23 забрав мобільні телефони потерпілих, ліг спати. Наступного ранку ОСОБА_23 викрав телефони та повернув їх власникам, але ОСОБА_7 це помітив, розлютився, знову забрав у потерпілих мобільні телефони.
Зазначені показання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_23 спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо непричетності до вчинення злочину та підтверджуються довідками про вартість викраденого майна, протоколом огляду місця події - будинку АДРЕСА_2 , яким суд дав належну оцінку. Більше того, сам обвинувачений давав показання про те, що в ніч з 24 жовтня 2013 року на 25 жовтня 2013 року перебував у домі потерпілих із ОСОБА_23 , вживав спиртні напої. Тому його доводи щодо непричетності до вчинення злочинів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних у праві та досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку.
Колегія суддів не може погодитися з доводами обвинуваченого про невинуватість у вчиненні повторного пограбування потерпілого ОСОБА_10 та відсутність доказів, що підтверджують його вину.
Із показань потерпілого ОСОБА_10 , який був допитаний судом першої інстанції та апеляційним судом, вбачається, що 26 жовтня 2013 року біля 12.00 години ОСОБА_7 , перебуваючи у домоволодінні потерпілого, після побиття ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вимагав передати йому ювелірні вироби із золота, що належали потерпілому, а потім відкрито заволодів печаткою та золотою обручкою ОСОБА_10 . Про те, що дані показання потерпілого відповідають дійсності та є об'єктивними, свідчать його однакові та послідовні показання під час судового розгляду справи та в апеляційному суді щодо місця і конкретних обставин заволодіння обвинуваченим майном потерпілого. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити обвинуваченого у зазначеному злочині, потерпілий ОСОБА_10 та його дружина ОСОБА_11 є інвалідами за станом здоров'я, отримують пенсію та мають мінливі заробітки, не мали раніше стосунків із ОСОБА_7 та мотивів для його обмови або отримання матеріальної вигоди у зв'язку з поданням заяв про вчинення щодо них корисливих злочинів ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_24 суду показав, що 26 жовтня 2013 року ОСОБА_7 приходив до нього додому, на його руках були золота обручка та печатка.
Крім послідовних показань потерпілого ОСОБА_10 про обставини вчинення злочину, які об'єктивно підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_24 , суд в основу вироку поклав протокол огляду місця події від 27 жовтня 2013 року з фототаблицею до нього - домоволодіння ОСОБА_10 , витяг із кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні відкритого заволодіння чужим майном, вчиненого повторно, та кваліфікації дій обвинуваченого за ч2 ст. 186 КК України.
Колегією суддів перевірено версію ОСОБА_7 про те, що 25 жовтня 2013 року він не вчиняв злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, а також не причетний до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України, оскільки 24-27 жовтня 2013 року перебував у м.Дніпропетровську, був на прийомі у заступника Дніпропетровської обласної Держадіністрації Молокова, що може підтвердити свідок ОСОБА_14 . Зазначена версія свого підтвердження не знайшла та спростовується сукупністю досліджених судом доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_10 в суді першої інстанції та в апеляційному суді Дніпропетровської області дав послідовні показання про те, що вранці 25 жовтня 2013 року, знаходячись у будинку ОСОБА_10 після побиття та пограбування потерпілих, коли ОСОБА_22 покинув будинок, ОСОБА_7 пішов з дому та забив вхідні двері будинку цвяхами, щоб потерпілі не змогли вийти з дому. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишилися без зв'язку, погано себе почували, були позбавлені можливості покликати на допомогу та залишилися у будинку. ОСОБА_7 повернувся ввечері того ж дня, витягнув віконну раму та заліз у будинок, де продовжив катувати потерпілих.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що 25 жовтня 2013 року ОСОБА_7 приїхав у м.Дніпропетровськ до її чоловіка ОСОБА_25 , разом з яким провів увесь день, їздив на кладовище, ночував у іншому місці. У денний час 26 жовтня 2013 року ОСОБА_7 разом з ОСОБА_14 та іншими вживали пиво у дворі їхнього будинку. Крім того, свідок пояснила, що її чоловік ОСОБА_26 попередив її про можливість виклику до суду та допиту про обставини, які відбувалися саме 25 жовтня 2013 року.
Згідно з довідкою Дніпропетровської обласної державної адміністрації 25 жовтня 2013 року особистий прийом громадян у держадміністрації не передбачався, тому особистого прийому у заступника голови держадміністрації ОСОБА_27 не було. Відповідно до бази даних електронної програми «Звернення громадян» 25 жовтня 2013 року звернення від ОСОБА_7 не надходили. ОСОБА_7 дійсно був на особистому прийомі у заступника голови облдержадміністрації ОСОБА_27 16 квітня 2013 року, про що свідчить картка особистого прийому.
Таким чином, факт перебування ОСОБА_7 у м.Дніпропетровську 25 жовтня 2013 року свого підтвердження не знайшов. Аналіз доводів обвинуваченого та показань свідка ОСОБА_14 свідчить про істотні суперечності. За версією ОСОБА_7 він був на особистому прийомі в облдержадміністрації, а тільки потім прийшов до ОСОБА_14 , яка, в свою чергу, стверджує, що ОСОБА_7 прибув до них зранку та весь день провів разом з ОСОБА_28 . Крім того, свідок не змогла пояснити чому саме на неї посилався обвинувачений, якого 25 жовтня 2013 року вона вперше у житті бачила, а не на показання її чоловіка ОСОБА_29 , з яким ОСОБА_7 був давно знайомий. Саме ОСОБА_26 , зі слів ОСОБА_14 , повідомив їй про можливий допит та нагадав обставини, що відбувалися 25 жовтня 2013 року.
Крім послідовних показань потерпілого ОСОБА_10 , які об'єктивно підтверджуються дослідженими доказами, суд вмотивував доведеність вини ОСОБА_7 протоколом огляду місця події та фото таблицею до нього, якими підтверджено місце скоєння злочину, та факт забиття вхідних дверей у будинок цвяхами, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Перевіркою доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо непричетності до побоїв та катування потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та наявності алібі апеляційним розглядом встановлено, що зазначені доводи свого підтвердження не знайшли.
Потерпілий ОСОБА_10 в суді першої інстанції та в апеляційному суді дав послідовні показання про те, що в період з 24 жовтня 2013 року по 26 жовтня 2013 року ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, неодноразово бив його та дружину ОСОБА_11 , чим завдав потерпілим фізичного болю, фізичного та морального страждання.
Факт побиття потерпілих ОСОБА_7 підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , у тому числі в апеляційному суді, пояснивши що у його присутності після вживання спиртних напоїв ОСОБА_7 став поводитися агресивно, бив ОСОБА_10 та його дружину ОСОБА_11 , душив її шторою. Манік втручався, намагався припинити дії ОСОБА_7 .
Послідовні показання потерпілого ОСОБА_10 щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_22 та підтверджуються висновками судово-медичних експертиз про заподіяння потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень у вигляді забою м'яких тканин обличчя, синців на обличчі та кінцівках, крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи та заподіяння потерпілій ОСОБА_13 тілесних ушкоджень у вигляді забою м'яких тканин обличчя, саден на голові, синців на обличчі та кінцівках. Зазначені тілесні ушкодження могли бути заподіяні у вказаний потерпілими строк.
Правильність та об'єктивність цого висновку експертизи сумнівів не викликає і в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 не заперечується.
З виписного епікризу, який долучений до матеріалів кримінального провадження, вбачається, що при госпіталізації 10 листопада 2011 року ОСОБА_10 повідомив, що був побитий два тижні тому, після чого стан його здоров'я погіршився.
Виходячи з наведеного, доводи ОСОБА_7 про невинуватість у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, як і доводи про відсутність у провадженні об'єктивних доказів вини у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і що вирок за цим епізодом нібито побудований на припущеннях.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст.. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше неодноразового був судимий. Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а також вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебувала в іншій залежності від винного, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі, з реальним його відбуттям.
Порушень в ході досудового слідства та у судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які б тягнули за собою зміну або скасування вироку, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені в апеляційних скаргах доводи є надуманими, необґрунтованими, не відповідають матеріалам кримінального провадження та спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2014 року щодо ОСОБА_7 , засудженого за ч.1 ст. 127, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 289 КК України залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
______________ _______________ _______________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4