Провадження № 11-кп/774/474/14 Справа № 202/32319/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
18 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040660003515 щодо
ОСОБА_6 , який народився у 1993 році в жовтні
6 числа, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина
України, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 , судимого:
- 15 липня 2013 року за ст. 186 ч. 1 КК України до
позбавлення волі на строк 1 рік;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 187 ч. 1, 186 ч. 2 КК України за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2014 року щодо ОСОБА_6 за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , -
На вирок суду подані апеляційні скарги, в яких:
-обвинувачений ОСОБА_10 просить вирок суду щодо нього скасувати, посилаючись на те, що були порушені його конституційні права, принципи верховенства права, вимоги ст. 8. 11 КПК України, та практику Європейського Суду. Посилається і на те, що суд не викликав у судове засідання заявлених свідків, показання яких мали істотне значення та не взяв до уваги доказів його невинуватості та відсутність прямих доказів його винуватості, відмовив в розгляді документів, які підтверджують його побиття і утримання співробітниками МВС суддя порушувала судове провадження, виказуючи упередженість та однобічність;
- захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_6 частково скасувати: постановити новий вирок, яким змінити ОСОБА_6 правову кваліфікацію кримінального правопорушення і застосування статті Закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, а саме зі ст. 187 ч. 1 КК України на ст. 186 ч. 2 КК України та призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробовуванням та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 6796 гривень за заподіяння матеріальної шкоди. В іншій частині вироку виправдати ОСОБА_6 та відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в частині стягнення на її користь 10 000 гривень за заподіяння моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що по епізоду нападу на потерпілу ОСОБА_12 . ОСОБА_6 не застосовував ніякого насильства, що є небезпечним для її життя чи здоров'я, а лише ривком зірвав у неї ззаду ланцюжок, але від ривка вона похитнулась, упала і від цього отримала, як встановлено висновком судово - медичною експертизою, легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, а синець в області шиї відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Виходячи з наведеного вважає, що с в процесі судового розгляду не були дотримані вимоги ст. ст. 7, 9 КПК України та не виконані положення ст. 338 КПК України та судової практики, виходячи з чого просить перекваліфікувати зазначені дії ОСОБА_6 на ст. 186 ч. 2 КК України. По епізодам визнання ОСОБА_6 винуватим у відкритому викрадення майна потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вважає що суд необґрунтовано не взяв до уваги показання ОСОБА_6 про наявність алібі. Вважає суворим призначене покарання та не перевіреними доводи про застосування недозволених методів досудового слідства.
-в доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за усіма пред'явленими обвинуваченнями, долучити до матеріалів кримінального провадження документи, які він надасть у судовому засідання для підтвердження факту його побиття співробітниками міліції, допитати в якості свідків для підтвердження його алібі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , в допиті яких відмовив суд першої інстанції. У разі необхідності просить вирок скасувати та направити кримінальне провадження на додаткове розслідування.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 187 ч. 1, 186 ч. 2 КК України та призначено наступне покарання: за ст. 187 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, за ст. 186 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до відбування призначено 6 років 6 місяців позбавлення воді.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України ОСОБА_6 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення призначеним покаранням, покарання за вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2013 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточно до відбування призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_17 - 2 987 гривень 74 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 987 гривень 74 копійки та 3 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_14 - 2 900 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_12 - 6 796 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні наступних кримінальних правопорушень:
Обвинувачений ОСОБА_6 , повторно, 30 червня 2013 року, близько 125 години, знаходячись біля будинку № 73 по вул. С. Ковалевської у м. Дніпропетровську, реалізуючи раптово виниклий намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, підійшов ззаду до раніше незнайомої йому потерпілої ОСОБА_14 та шляхом ривку з шиї останньої відкрито викрав золотий ланцюг 585 проби вагою 11 грам, вартістю 2090 гривень 66 копійок, що належить потерпілій ОСОБА_14 , після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений ОСОБА_6 , повторно,2 липня 2013 року, близько 11 години 5 хвилин, знаходячись біля будинку № 30 по вул. Батумській у м. Дніпропетровську, реалізуючи раптово виниклий намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, підійшов ззаду до раніше незнайомої йому потерпілої ОСОБА_13 та шляхом ривку з шиї останньої відкрито викрав золотий ланцюг 585 проби вагою 15, 72 грам, вартістю 2 987 гривень 74 копійок, що належить потерпілій ОСОБА_18 , після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений ОСОБА_6 2 липня 2013 оку, близько 16 години, знаходячись біля будинку № 71 А по вул. С.Ковалевської у м. Дніпропетровську, реалізуючи раптово виниклий намір, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, підійшов ззаду до раніше невідомої йому потерпілої ОСОБА_12 , таким чином намагаючись подавити волю останньої до можливого опору, здійснив напад на ОСОБА_12 , який виразився в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 з метою заволодіння майном останньої, зірвав з її шиї золотий ланцюг 585 проби вагою 14 грам, вартістю 2 660 гривень 84 копійки, що належить потерпілій ОСОБА_12 та одночасно штовхнув останню в спину, внаслідок чого потерпіла впала, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця на правій бічній поверхні шиї у нижній третині, двох синців на задньо - внутрішній поверхні правого плеча та передпліччя, садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу, гематоми на задньо - зовнішній поверхні правого стегна з переходом на сідницю, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовлюють короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб але не більше як на три тижні (21 день), після чого з вказаним майном з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вказану суму.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційні скарги та просив вирок суду скасувати як незаконний та необґрунтований, постановлений на недостовірних доказах, та постановити щодо нього виправдувальний вирок; захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 , який підтримав апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_6 та просив скасувати вирок суду першої інстанції, та постановити виправдувальний вирок, посилаючись на наявність у ОСОБА_6 підтвердженого алібі та недостовірність інших доказів; потерпілу ОСОБА_12 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, пояснивши, що вона впізнала ОСОБА_6 як нападника і вважає, що він повинен відповісти за свої дії; думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, та просив залишити без зміни вирок суду першої інстанції, посилаючись на те, що сукупність доказів вказує на ОСОБА_6 як на особу, що вчинила інкриміновані йому злочини; перевіривши матеріали провадження, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляційній скарзі обвинуваченого, зіставивши їх з наявними у провадженні матеріалами, допитавши в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та оцінивши їх показання, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень відповідають фактичним обставинам та обґрунтовані сукупністю доказів, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні та належним чином оцінені і викладені у вироку.
Свої висновки суд першої інстанції зробив в тому числі. виходячи з показань потерпілої ОСОБА_14 , про те, зо 30 червня 2013 року, близько 15 години, коли вона з ОСОБА_21 проходила біля будинку АДРЕСА_2 обвинувачений ОСОБА_6 підійшов ззаду, зірвав з її шиї ланцюжок та втік; з показань свідка ОСОБА_21 , про те, що, коли вона з ОСОБА_14 30 червня 2013 року проходила біля будинку АДРЕСА_2 їм назустріч пройшов обвинувачений ОСОБА_6 , ОСОБА_22 закричала, оглянувшись вона побачила, що ОСОБА_23 тримається за шию, на якій відсутній ланцюжок, а ОСОБА_6 втікає; з показань потерпілої ОСОБА_13 про те, що 2 липня 2013 року, близько 11 години вона проходила біля будинку АДРЕСА_3 , де обвинувачений ОСОБА_6 шляхом ривка зірвав з її шиї ланцюжок та почав тікати, вона стала гнатися, гукаючи на допомогу, однак ОСОБА_6 втік, а вона звернулась до органів міліції; з показань потерпілої ОСОБА_12 про те, що 2 липня 2013 року, близько 15 години, коли вона проходила біля будинку АДРЕСА_4 , її штовхнув обвинувачений ОСОБА_6 , від чого вона впала на правий бік і не могла самостійно піднятись, в цей час до неї підійшла незнайома дівчина та повідомила, що з її шиї зірвали ланцюг, викликавши співробітників міліції вона розповіла прикмети нападника і через декілька хвилин співробітники міліції доставили ОСОБА_6 , в якому вона впізнала особу, що вчинила на неї напад і заволоділа ланцюжком; з протоколів впізнання потерпілими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відповідно до яких потерпілі вказали на ОСОБА_6 , як на особу, яка заволоділа їх золотими ланцюжками; з протоколів одночасного допиту, в ході яких потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 викрили ОСОБА_6 , як особу, яка заволоділа їх ланцюжками; з показань свідка ОСОБА_24 про те, що раніше невідомий їй ОСОБА_6 2 липня 2013 року намагався здати в ломбард ланцюжок, який вона відмовилася прийняти у зв'язку з відсутністю у останнього паспорту; з протоколу впізнання свідком ОСОБА_24 . ОСОБА_6 , як особу яка намагалась здати в ломбард золотий ланцюжок; з висновку судово - медичної експертизи № 2797е від 11 липня 2013 року, відповідно зо якого у потерпілої ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на правій бічній поверхні шиї у нижній третині, двох синців на задньо - внутрішній поверхні правого стегна з переходом на сідницю, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовлюють короткочасний й розлад здоров'я.
Всі докази, якими суд першої інстанції обґрунтував свої висновки, є належними та допустимими, оскільки отримані у порядку передбаченому КПК України та, підтверджують факт вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
Зазначені докази своєю сукупністю, як обґрунтовано прийшов до висновку суд, спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не вчиняв ніяких злочинів та має алібі і за 30 червня, і за 2 липня 2013 року.
Щодо посилань обвинуваченого ОСОБА_6 на застосування до нього на досудовому слідстві недозволених методів, через які він обмовив себе у вчиненні злочинів, то вони були предметом детальної перевірки компетентним органом, в результаті якої 23 липня 2013 року слідчим прокуратури м. Дніпропетровська було винесено постанову про закриття кримінального провадження за фактом заподіяння ОСОБА_6 співробітниками Індустріального РВ тілесних ушкоджень в зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Суд, дослідивши надані йому матеріали та перевіривши доводи ОСОБА_6 вмотивовано спростував їх.
Зазначений висновок суду є обґрунтованим і сумніву не викликає.
Безпідставними є і твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що впізнання його потерпілими та свідками проведено з порушенням чинного кримінального процесуального закону та про те, що він відрізнявся від інших осіб, які приймали участь у впізнанні, як статисти.
В протоколах впізнання, зазначено прикмети, по яких потерпілі та свідки впізнавали ОСОБА_6 до цих протоколів упізнання долучені фотознімки, з яких вбачається, що за віком та зовнішніми даними всі особи мали схожість.
Законом не заборонено впізнавати осіб за фігурою, ходьбою, голосом зі спини та інше, тому твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що проведення впізнання зі спини потерпілою ОСОБА_14 не відповідає вимогам закону безпідставне.
Усі особи, які впізнавали ОСОБА_6 були попереджені про кримінальну відповідальність та в судовому засіданні, даючи показання під присягою, підтвердили, що ОСОБА_6 і є саме тією особою, яка заволодівала золотими ланцюжками.
У зв'язку з тим, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідків для підтвердження алібі ОСОБА_6 , апеляційний суд допитав свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 та витребував з Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська відомості про час проведення судового засідання 2 липня 2013 року по кримінальному провадженню щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Відповідно до повідомлення Амур -Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №12796/14 вих. від 30 травня 2014 року, кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 було призначено на 2 липня 2013 року на 10 годину, однак в дане судове засідання ОСОБА_6 не з'явився не повідомивши суд про причину своєї неявки, тому кримінальне провадження було перенезначено на 8 липня 2013 року.
Що стосується показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , про те, що 2 липня 2013 року вони перебували на кладовищі поряд з АДРЕСА_4 та в період з 11 години і на протязі дня бачили ОСОБА_6 то одного, то з собакою, яку він вигулював, то колегія суддів не може взяти показання даних свідків до уваги, оскільки зазначені особи не весь час перебували безпосередньо поряд з ОСОБА_6 2 липня 2013 року, їх показання суперечливі між собою та показаннями самого ОСОБА_6 про обставини проведення ним дня 2 липня 2013 року.
Що стосується показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_20 про те, що 30 червня 2013 року ОСОБА_6 весь день перебував за місцем проживання та знаходився у своїй кімнаті, то колегія суддів і зазначені показання не може взяти до уваги, оскільки зазначені свідки самі не весь час перебували в квартирі та відлучались по своїм справам, крім того показання зазначених свідків містять суперечності, як між собою так і показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 .
Крім того, у відповідності з вимогами ст. 96 КПК України, сторона обвинувачення ставила зазначеним свідкам запитання щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідків, а саме стосовно подій, які відбувалися до і після дня, по якому свідки давали свідчення, на які свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 та ОСОБА_20 повідомили, що конкретних подій цих днів не пам'ятають у зв'язку з давністю часу.
Не відповідають фактичним обставинам справи і посилання ОСОБА_6 про те, що довідка з лікувального закладу видана на інше прізвище ніж ОСОБА_12 та про відсутність об'єктивних даних про находження ОСОБА_12 на стаціонарному лікуванні та про спричинення їй тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя чи здоров'я особи, на яку був вчинений напад.
В матеріалах кримінального провадження маються безперечні докази знаходження ОСОБА_12 на стаціонарному лікування, про наявність у неї тілесних ушкоджень, в тому числі в нижній боковій третині шиї з права у виді синця, що утворився як зазначала сама потерпіла в ході проведення слідчого експерименту за її участю 23 серпня 2013 року., в результаті ривка ланцюжка та двох синців на задньо - внутрішній поверхні правого стегна, які виникли в результаті поштовху ОСОБА_6 потерпілої ОСОБА_12 , в результаті якого вона впала на асфальт та отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до додаткового висновку експерта № 3596 е від 28 серпня 2013 року локалізація та характер виявлених у потерпілої ОСОБА_12 тілесних ушкоджень не суперечить ме6ханізму їх спричинення, на який вказує потерпіла в ході проведення слідчого експерименту.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про порушення судом загальних засад кримінального провадження передбачених ст. ст. 7, 9, 11 КПК України, а саме засади верховенства права, законності і презумпції невинуватості - безпідставні.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дослідив надані йому докази у відповідності до вимог кримінального процесуального кодексу України, дав їм належну оцінку та виходячи із встановлених обставин дії обвинуваченого ОСОБА_6 відносно потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_13 правильно кваліфікував за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно; а дії обвинуваченого ОСОБА_6 відносно потерпілої ОСОБА_12 правильно кваліфікував за ст. 187 ч. 1 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_12 не зазнала насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я необгрунтовані, оскільки від дій ОСОБА_6 , який штовхнув потерпілу, потерпіла ОСОБА_12 впала та отримала легкі тілесні ушкодження що зумовлюють короткочасний розлад здоров'я, а зриваючи ланцюжок з її шиї спричинив тілесні ушкодження і в області шиї. В матеріалах кримінального провадження маються безперечні докази знаходження ОСОБА_12 на стаціонарному лікування, про наявність у неї тілесних ушкоджень, в тому числі в нижній боковій третині шиї з права у виді синця, що утворився як зазначала сама потерпіла в ході проведення слідчого експерименту за її участю 23 серпня 2013 року., в результаті ривка ланцюжка та двох синців на задньо - внутрішній поверхні правого стегна, які виникли в результаті поштовху ОСОБА_6 потерпілої ОСОБА_12 , в результаті якого вона впала на асфальт та отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до додаткового висновку експерта № 3596 е від 28 серпня 2013 року локалізація та характер виявлених у потерпілої ОСОБА_12 тілесних ушкоджень не суперечить ме6ханізму їх спричинення, на який вказує потерпіла в ході проведення слідчого експерименту
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до вимог ст. 412 КПК України є підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції при вивченні кримінального провадження не встановлено.
Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_6 судом першої інстанції, то як убачається з вироку, суд при призначенні йому покарання враховував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_6 , який за місцем мешкання характеризується негативно, судимий, конкретні обставини справи, в тому числі і думку потерпілих, та прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що обрана обвинуваченому ОСОБА_6 міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідною і достатньою для його виправлення і для запобігання вчиненню нових злочинів, тому підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , як ставиться питання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 не вбачає.
Безпідставні і доводи сторони захисту про те, що суд неправильно вирішив цивільні позови потерпілих, в тому числі і про стягнення моральної шкоди.
Як убачається з вироку суду, суд обґрунтував стягнення моральної шкоди спричиненням діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілим душевних страждань та переживань.
Підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає, тому апеляційні обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 1, п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2014 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 в той же строк з дня вручення йому копії цього судового рішення.
Судді: