«24»червня 2014 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1 < По-батькові >.
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю учасників судового провадження:
прокурора відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , законного представник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013270040002868
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31.03.2014 р. ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді три роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08.07.2013 р. та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді три роки три місяці позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 782,60 грн. судових витрат за проведення судових експертиз.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено обчислювати після набрання вироком законної сили з моменту його затримання.
Задоволено цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_6 , а у разі відсутності у нього майна, з його законного представника - матері ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди 85 грн., на користь ОСОБА_10 у відшкодування матеріальної шкоди 760 грн.
Провадження №11кп/794/193/14 р. Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_11
Категорія ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_12 .
На цей вирок адвокат обвинуваченого ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржуваний вирок та закрити кримінальне провадження на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України.
При цьому адвокат вказував, що суд безпідставно у вироку послався, як на доказ вини ОСОБА_6 , на його покази, які той надав під час досудового слідства. Також суд та не дав належної оцінки показам ОСОБА_6 , які він надав в судовому засіданні. Апелянт також вказував, висновок експерта №2296 від 05.12.2013 р. ніяким чином не доводить та не вказує на ОСОБА_6 , як на особу яка вчинила крадіжки, а є лише припущенням. Вважає, що однобічність та односторонність як слідчого так і суду, ігноруваннями ними вимог КПК, незаконне визнання доказів належними і допустимими призвели до помилки щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні крадіжок.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_8 , законного представника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, прокурора, яка просила відмовити в задоволенні скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2013 року приблизно о 22.30 год., неповнолітній ОСОБА_6 пошкодивши двері пожежних виходів будівлі дошкільного закладу АДРЕСА_2 , проник всередину приміщення молодшої групи №6, розташованої на першому поверсі, звідки таємно викрав з шухляди столу гроші в сумі 760 грн., які належали потерпілій ОСОБА_10 .
Після цього ОСОБА_6 проник в приміщення середньої групи №1, розташованої на другому поверсі цієї будівлі, звідки таємно викрав з шухляди столу гроші в сумі 85 грн., які належали потерпілій ОСОБА_9 .
Винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_6 , даних ним в судовому засіданні вбачається, що 24.11.2013року після 22 години він проходив біля будівлі дитячої дошкільної установи по вул.Полєтаєва №19 в м.Чернівці, почувши шум, побачив як з дверей приміщення вибіг незнайомий чоловік. Після цього він з цікавості через відкриті двері зайшов в приміщення дошкільної установи, після чого ходив по будівлі, заходив в спальні кімнати, відкривав шухляди. Солодощів і грошей там не було. Вчиняти крадіжку не мав наміру. Пробувши в будівлі кілька хвилин, вийшов звідти і пішов до бабусі. Грошей не викрадав, двері не відкривав, оскільки вони були відкриті.
З показань потерпілої ОСОБА_10 вбачається, що 25.11.2013 року о 7 год. 30 хв., прийшовши на роботу в дошкільну дитячу установу №41 по вул. Полєтаєва, 19 в м. Чернівці, де вона працює вихователем молодшої дошкільної групи №6, в приміщеннях групи виявила на килимі брудні сліди, а в спальній кімнаті відкриті двері пожежного виходу. Відкривши шухляду столу, виявила пропажу своїх грошей в сумі 760 грн.
Потерпіла ОСОБА_9 в суді дала показання, що вранці 25.11.2013року, прийшовши на роботу в дитячу дошкільну установу №41, нічого підозрілого не побачила. Після того, як ОСОБА_10 повідомила її, що хтось проникав в будівлю і викрав з шухляди столу належні їй гроші, вона, відкривши шухляду робочого стола, виявила, що хтось викрав і її гроші в сумі 85грн., які вона там залишила напередодні.
Свідок ОСОБА_14 в суді дала показання, що 25.11.2013 року вранці їй зателефонувала ОСОБА_10 і повідомила, що виявила відчиненими двері пожежного виходу на першому поверсі ДНЗ №41 на килимі, в приміщенні молодшої групи №6, брудні сліди. Приїхавши на роботу, вина виявила, що двері пожежного виходу в приміщенні середньої групи №1 на другому поверсі відчинені, пошкоджено механізм ручки. Пошкодження дверей пожежних виходів було виявлено також в приміщеннях груп №2, №5, №6 та №8 на першому та на другому поверхах будівлі. Також було виявлено пропажу грошей з приміщення групи №6 в сумі 760 грн., що належали ОСОБА_10 та з приміщення групи №1 в сумі 85 грн., що належали ОСОБА_9 .
З висновку додаткової дактилоскопічної експертизи №2296 від 05.12.2013 року вбачається, що слід пальця руки та чотири сліди фрагментів долонь рук, які вилучені 25.11.2013 року при огляді місця події ДНЗ №41 по АДРЕСА_3 із зовнішньої та внутрішньої поверхонь дверей пожежних виходів груп №1, №2 та №8 залишені пальцями правої руки та долонями правої і лівої руки ОСОБА_6 (т.1 а.с. 48-54).
Наведені в цій ухвалі та інші, наведені у вироку докази, свідчать про правильність висновків суду про винуватість неповнолітнього ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки чужого майна, поєднаної з проникненням в приміщення, повторно, оскільки останній раніше судимий за вчинення крадіжок чужого майна.
На думку колегії суддів, суд вірно поклав в основу вироку послідовні показання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , показання свідків та висновки дактилоскопічних експертиз. При цьому суд правильно визнав показання обвинуваченого про непричетність до скоєного злочину, як обраний ним спосіб захисту.
Твердження апелянта про те, що суд поклав в основу вироку показання ОСОБА_6 , дані ним на досудовому слідстві, де останній визнавав свою вину, не відповідає дійсності та змісту оскаржуваного вироку.
Твердження адвоката про те, що суд обґрунтував свої висновки доказами, які є недопустимими, є надуманим. Суд у вироку дав оцінку всім доказам, якими обґрунтував свої висновки, визнав ці докази допустимими, належним чином умотивувавши своє рішення. Не ґрунтуються на законі і твердження апелянта про те, що на досудовому слідстві проведення дактилоскопічних експертиз було здійснено з грубим порушенням вимог КПК України.
Висновки суду є правильними та обґрунтованими.
Підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_15 за ст.185 ч.3 КК України. не в повній мірі врахував всі пом'якшуючі покарання обставини та призначив йому покарання, яке є явно несправедливим внаслідок суворості.
Так, з матеріалів кримінального провадження та висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №591 вбачається, що ОСОБА_6 виявляє та на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, виявляв ознаки психічного захворювання у формі вираженого змішаного розладу поведінки та емоцій внаслідок органічного ураження ЦНС з когнітивним зниженням та частими декомпенсаціями. Зазначений психічний розлад на даний час позбавляє можливості ОСОБА_6 в повній мірі віддавати звіт у своїх діях та керувати ними, він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Зазначений стан здоров'я ОСОБА_6 , у відповідності до ст.20 ч.2 та ст.66 КК України колегія суддів визнає обставиною, що пом'якшує покарання та вважає необхідним врахувати при призначення покарання.
Враховуючи пом'якшуючі покарання обставини, а саме: що ОСОБА_6 є неповнолітнім, виявляє ознаки психічного захворювання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, колегія суддів вважає за можливе застосувати правила ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання за вчинений злочин нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст.185 ч.3 КК України.
Оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин в період не відбутого покарання за попереднім вироком, остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити із застосуванням ст.71 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-
Апеляцію адвоката ОСОБА_13 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31.03.2014 р. щодо ОСОБА_6 змінити. Вважати його засудженим за ст.185 ч.3 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08.07.2013 р. та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді один рік сім місяців позбавлення волі.
В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в порядку касаційного провадження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_12
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3
Копія вірна: суддя