Справа № 369/10029/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.
Провадження № 22-ц/780/4034/14 Доповідач у 2 інстанції Приходько
Категорія 49 25.06.2014
Іменем України
25 червня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Черепинець А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
встановила:
у жовтні 2013 року позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року було ухвалено стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1 000 грн. щомісячно.
За судовими рішеннями відповідач мав сплачувати аліменти починаючи з 20 січня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа 24 липня 2012 року державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів.
Але, відповідач ухилявся від сплати аліментів без поважних причин, сплачував не вчасно, внаслідок чого станом на жовтень 2013 року за ним утворилась заборгованість з виплати аліментів у сумі 3 939 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 06 червня 2013 року. Вважає, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з вини відповідача.
Відомо, що відповідач працює, має дохід, проте злісно не виконує рішення суду. Згідно розрахунку сума неустойки за період з 20 січня 2012 року до подачі позову до суду, всього 489 днів, становить 19 261,71 грн.
Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 19 261,71 грн. При розгляді справи позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги. Остаточно просила суду стягнути з ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з січня 2012 року по грудень 2013 року в розмірі 25 142,24 грн.
Відповідач подав зустрічний позов обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за рішенням суду з нього утримуються аліменти в розмірі 1 000 грн. щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття. Дана сума є завищеною та належним чином необґрунтованою.
Вказав, що сума заборгованості по сплаті аліментів виникла не з його вини. Для сплати аліментів він був вимушений щомісячно брати в борг кошти у свого брата ОСОБА_4 на загальну суму 6 350 грн. та має їх повернути до 2014 року. Через стягнення аліментів його матеріальне становище значно погіршилось, змінився сімейний стан.
Вказав, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, витрат по сплаті комунальних послуг. Його заробіток значно зменшився через фінансову кризу в країні, з якого 85% стягуються у якості аліментів. Крім того, за рішенням суду з нього стягуються додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 5 929,99 грн.
Враховуючи зазначені обставини, просив суд постановити рішення, яким змінити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1000 грн. на 1\4 частини заробітної плати щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від дня набрання законної сили рішенням і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2014 року основний позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочен ня сплати аліментів в розмірі 4 000 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подана апеляційна скарга в якій апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зменшення розмірі аліментів і ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції не з»ясував належним чином фактичні обставини справи, було грубо порушено принци змагальності сторін, не було належним чином дана оцінка обставинам справи.
Колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 20 січня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2012 року рішення районного суду залишено без змін.
На виконання вказаного рішення 13 липня 2012 року видано виконавчий лист №2/2608/2681/12, який був поданий позивачкою для примусового виконання до відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області.
24 липня 2012 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №2/2608/2681/12 від 13 липня 2012 року.
Але, через неналежне виконання обов»язку щодо сплати аліментів у відповідача виникла заборгованість станом на 01 червня 2013 року в розмірі 3939 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 06 червня 2013 року, виданою відділом ДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області.
Станом на 31 березня 2014 року заборгованість по аліментам складає 999,09 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 25 квітня 2014 року, виданою відділом ДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області.
Відповідно до ст.196 СК України передбачає що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Також, суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Згідно з ч.3 ст. 197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
Розрахований позивачкою розмір неустойки (пені) за період з 20 січня 2012 року по грудень 2012 року становить 11 694,91 грн., за січень 2013 року по грудень 2013 року становить 13 447,33 грн., а всього 25 142,24 грн.
З поданих розрахунків та довідок-розрахунків щодо наявної заборгованості по аліментах вбачається, що борг в розмірі 4387,09 грн. утворився за період з січня 2012 року по червень 2012 року. Даний борг був сплачений ОСОБА_1 протягом 2013 року. Пояснення відповідача щодо неможливості сплати через не повідомлення рахунку, на який необхідно переказувати кошти, суд до уваги не бере, оскільки відповідачем не подано суду доказів щодо неможливості сплати коштів будь-яким іншим чином.
Тому, враховуючи вказані обставини в сукупності та зважаючи на пояснення сторін, зобов»язання відповідача щодо сплати аліментів слід вважати простроченим починаючи з січня 2012 року по червень 2012 року в розмірі 4387,09 грн., яка була поступово сплачена відповідачем у січні 2013 року, жовтень 2013 року - грудень 2013 року - по 1000 грн.
Відповідно до положень ст.196 СК України неустойка обраховується із суми несплачених аліментів за той місяць, в якому мали виплачуватися аліменти, а кількість днів прострочення обчислюється, виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.
Аналізуючи обставини справи, при ухваленні рішення щодо стягнення неустойки, необхідно враховувати правову природу санкції, передбаченої ст.196 СК України в сукупності із загальними положеннями про відповідальність.
Санкція у вигляді стягнення пені спрямована на забезпечення виконання платником аліментів своїх зобов»язань, визначених ст.ст.181,182 СК України і її розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб стягувача і не повинен призводити до стягнення пені, яка перевищує сам розмір заборгованості по аліментам.
Беручи до уваги положення ст.ст.196-197 СК України, та з врахуванням обставин справи, суд вірно вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів до 4 000 грн.
Так як, строк позовної давності до вимоги по сплаті пені за прострочення сплати аліментів, передбачений нормами цивільного кодексу, не застосовується, тому підстави для задоволення заяви про застосування строку позовної давності відсутні. Доводи відповідача, що з нього також утримуються додаткові витрати на дитину, тому його вина відсутня щодо прострочення сплати аліментів, суд до уваги не бере, оскільки обов»язок утримувати дитину покладається порівну на батьків, щомісячні витрати на дитину є обов»язком та підлягають сплаті незалежно від наявності додаткових витрат на дитину, пов»язаних з її здоров»ям, розвитком, тощо.
При цьому суд приходить до правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Обов»язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст. 180 СК України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
У відповідності до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров»я та матеріальне становище дитини, стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З поданих відповідачем заперечень на позовну заяву та доводів зустрічного позову про зменшення аліментів на утримання дитини вбачається, що ОСОБА_1 заперечує проти розміру стягнення в 1 000 грн., оскільки має невеликий дохід в розмірі 1 200 грн., утримує батьків, несе витрати по сплаті комунальних послуг, з нього стягнені додаткові витрати на утримання дитини.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату №05а від 04 листопада 2013 року, виданої ФОП ОСОБА_4, вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника керівника виробництва, з лютого 2013 року по жовтень 2013 року ОСОБА_1 отримав дохід 9 406,64 грн., що щомісячно складає близько 1000 грн.
Подані суду розписки про отримання позики в розмірі 500 - 1000 грн. від брата ОСОБА_4 щомісячно, суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджуються отримання коштів на сплату аліментів.
Інші доводи позивача щодо наявності обов»язку утримувати своїх батьків: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та мати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд до уваги вірно не бере, оскільки дані обставини існували і на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, яке на даний час набрало законної сили. Крім того, батьки відповідача отримують пенсію, мають іншого сина - ОСОБА_4.
З довідки форми 3 №1625 від 30 жовтня 2013 року КП УМГ Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Відповідно до ст.67,68 ЖК України обов»язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги покладається на власника квартири та членів його сім»ї.
Крім того, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
З огляду на те, що дитина проживає з матір»ю, мати дитини повністю утримує дитину, суд приходить до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не подано доказів того, що його матеріальне становище було змінено після ухвалення судового рішення або те, що його дитина потребує матеріального забезпечення у меншому розмірі, неможливості отримання іншого доходу.
Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції не з»ясував належним чином фактичні обставини справи, було грубо порушено принци змагальності сторін, не було належним чином дана оцінка обставинам справи, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.
За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов частково.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді