Справа № 752/5034/14-ц
Провадження № 2/752/3144/14
Іменем України
(заочне)
16.06.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Інтер-Плюс" про стягнення страхового відшкодування та збитків, -
ОСОБА_1 у квітні 2014 року звернувся у суд з позовом до ПрАТ СК "Інтер-Плюс" про стягнення страхового відшкодування та збитків.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами у справі був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 1593-032-21-10 від 10 серпня 2012 року, за умовами якого об"єктом страхування є майнові інтереси, пов"язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Фольцваген Таурег", 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
14 липня 2013 року позивач проінформував відповідача про настання страхового випадку, проте відповідач, не зважаючи на умови договору страхування, на повідомлення страхувальника про настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, не здійснив страхову виплату страхувальнику, а також належним чином не повідомив про прийняте рішення страхувальника.
За таких підстав, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 81079,55 грн., пеню в розмірі 2209,10 грн., 3% річних в сумі 1019,60 грн., суму відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2400 грн. та суму відшкодування понесених витрат (збитків) на оренду транспортного засобу 30 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Відповідач в судове засідання повторно не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належим чином.
Суд за згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 970 ЦК України за договором страхування одна сторона ( страховик) зобов'язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні ( страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено, що 14 липня 2013 року о 12 год. 15 хв. на 24 км автодороги Київ - Чоп в с. Капітанівка сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль марки «Фольцваген Таурег» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді (а.с. 14).
Автомобіль позивача був застрахований відповідачем, що підтверджується договором добровільного страхування № 1593-032-21-10 від 10 серпня 2012 року (а.с. 7).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 1008 від 07 жовтня 2013 року ПрАТ СК «Інтер-плюс» було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі пунктів 18, 30.1.15 договору страхування. (а.с. 23)
Позивач вважає, що така відмова страхової компанії є неправомірною.
На підтвердження своїх доводів посилається на те, що згідно пункту 30.1.15 статті 30 договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є керування застрахованим транспортним засобом особою, яка не була належним чином уповноважена чи на мала законних підстав на керування ним.
Також позивач посилається на те, що статтею 20 договору страхування визначено, що довірена особа - це особа, яка на законних підставах експлуатує застрахований транспортний засіб та зазначена в п. 18 цього договору.
Суд вважає, що такі доводи позивача є переконливими, оскільки якщо застрахованим транспортним засобом керує третя особа в присутності страхувальника, то вона прирівнюється до довіреної особи.
Факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди за обставин, які зазначив позивач, підтверджується постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді (а.с. 14).
З постанови вбачається, що 14 липня 2013 року о 12 год. 15 хв. на 24 км автодороги Київ - Чоп в с. Капітанівка ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольцваген Таурег» номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Сітроен» номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. При цьому, ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху.
Постанова судді набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно висновку № 17/13Д експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 18 грудня 2013 року Центром судових досліджень «Експерттранссервіс», вартість матеріального збитку складає 81 079,35 грн. (а.с. 30-33) Вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження становить 2400 грн.
Пунктом 28.6.2 пункту 28.6 Договору страхування встановлено, що до розміру страхового відшкодування включаються витрати, здійснені страхувальником на проведення експертного чи автотоварознавчого дослідження пошкоджень застрахованого транспортного засобу, якщо оцінка була проведена за погодженням зі страховиком.
З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2013 року на адресу відповідача була направлена телеграма з проханням прибути або надати представника для участі в огляді транспортного засобу разом з експертами ЦСД «Експерттранссервіс» 29 листопада 2013 року о 16 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 27/78.
Таким чином, ОСОБА_1 виконав всі умови договору страхування та надав документи, що підтверджують його право на отримання страхового відшкодування.
За таких підстав, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1019,60 грн. трьох процентів річних та 2209,10 грн. пені, посилаючись на те, що зобов'язання відповідача (страховика) у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, а тому таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 статті 625 ЦК України.
Пунктом 21 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року передбачено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).
Пунктом 25.4.3 договору страхування встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день затримки.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, відшкодування пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року (6,5%), за який нараховується пеня, за кожен день затримки (153 дні), складає 2209,10 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з приписів ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних в розмірі 1019,60 грн. за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року, що складає 153 дні.
Відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 30 000 гривень орендної плати за інший транспортний засіб. Зазначені витрати не є обов'язковими при пошкодженні автомобіля, були понесені позивачем з власної волі та не повинні відшкодовуватися страховиком.
З урахуванням часткового задоволення позову та на підставі статті 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на корись позивача підлягають і судові витрати в справі, а саме 867,08 грн. судового збору.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 23, 525, 526, 979-984, 988, 990, 991 ЦК України, статтями 8, 20, 25, 26 Закону України «Про страхування», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 - 226ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 81 079,55 грн., три проценти річних в розмірі 1019,60 грн., пеню в розмірі 2209,10 грн., 2400 грн. вартості дослідження та 867,08 грн. судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: