ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
16 червня 2009 р.
Справа № 17/79
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Жураківській М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" в інтересах Івано-Франківської філії ТзОВ "Фудз Трейд", вул.Князя Володимира, 112 А, м.Рівне, 33009
до відповідача Приватного підприємства "Дем"ян-Сервіс", вул.Івасюка, 26, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200
про стягнення 40 210 грн. 98 коп.
За участю представників:
Від позивача: Вальковець В.І. - - юрисконсульт, (довіреність № від 05.01.09 )
Від позивача: не з"явився,
встановив: заявлено позов про стягнення 40 210 грн. 98 коп., в тому числі 36127 грн. 49 коп. основного боргу, 2232 грн. 59 коп. пені, 279 грн. 07 коп. - 3% річних, 11571 грн. 83 коп. інфляційних нарахувань.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
На день розгляду справи в судове засідання 16.06.09 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З огляду на те, що ухвалою суду від 02.06.09 явка відповідача не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
11.04.2008 року між Приватним підприємством "Дем"ян-Сервіс" (покупець) та Івано-Франківською філією ТзОВ "Фудз Трейд" (продавець) було укладено договір за № 2076.
Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується відпустити покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору, товарно-матеріальні цінності (надалі товар), в кількості та асортименті, згідно документів на товар (надалі накладні) продавця, що додаються при продажі товару.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що покупець купує товар у продавця в асортименті та по цінах, згідно накладної, що є невід'ємною частиною даного договору і проводить оплату продавцю протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.
На виконання умов договору позивач періодично поставляв, а відповідач одержував товар, що підтверджується видатковими накладними: №ІФ-0004441 від 19.12.08 на суму 19075 грн. 15 коп., №ІФ-0000865 від 26.02.09 на суму 10022 грн. 96 коп., №ІФ-0001363 від 26.03.09 на суму 7029 грн. 38 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно договору належним чином не виконував, в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар. Строк оплати за отриманий товар відповідачем згідно останньої накладної настав 17.04.09.
Борг відповідача перед позивачем, як зазначає позивач в позовній заяві, становив 36127 грн. 49 коп. В судовому засіданні встановлено, що відповідач періодично розраховувався за одержаний товар і на момент звернення позивача з позовом до суду борг відповідача становив 34394 грн. 82 коп., що підтверджується поданим позивачем розрахунком (вх.№5367 від 16.06.09). Після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково розрахувався за одержаний товар. Борг відповідача станом на 15.06.09 становить 29794 грн. 82 коп.
З огляду на викладене, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 29794 грн. 82 коп. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню. В частині стягнення 4600 грн. основного боргу, слід припинити провадження згідно п.1-1 ст.80 ГПК України. В частині стягнення 1732 грн. 59 коп. основного боргу відмовити в позові.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п.4.1 договору у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів (п.1.4договору) покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем встановлений судом.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення 2232 грн. 59 коп. пені за період прострочки обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1571 грн. 83 коп. та 3 % річних в сумі 279 грн. 07 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позов слід задоволити частково, стягнути з відповідача 29794 грн. 82 коп. основного боргу, 2232 грн. 59 коп. пені, 1571 грн. 83 коп. інфляційних нарахувань та 279 грн. 07 коп. 3 % річних. В частині стягнення 4600 грн. основного боргу припинити провадження згідно п.1-1 ст.80 ГПК України. В частині стягнення 1732 грн. 59 коп. основного боргу відмовити в позові.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526,546, 625 Цивільного кодексу України , ст.ст.20,193,216,230,231 Господарського кодексу України 49,83, 82-84 , п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Дем"ян-Сервіс", вул.Івасюка, 26, м.Коломия, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 33086210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" в інтересах Івано-Франківської філії ТзОВ "Фудз Трейд", вул.Князя Володимира, 112 А, м.Рівне (ідентифікаційний код 32230375) 29794 грн. 82 коп. основного боргу, 2232 грн. 59 коп. пені, 1571 грн. 83 коп. інфляційних нарахувань та 279 грн. 07 коп. 3 % річних, 384 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита, 299 грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 4600 грн. основного боргу припинити провадження.
В частині стягнення 1732 грн. 59 коп. основного боргу відмовити в позові.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Неверовська Лариса Миронівна
рішення підписане 22.06.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Жураківська М.І.