м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
15.06.2009 року Справа № 9/119
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого: Перлова Д.Ю.,
суддів Лазненко Л.Л.,
Медуниці О.Є.,
при секретарі
судового засідання Михайличенко Д.В.,
за участю
представників сторін:
від позивача повноважний та компетентний представник у судове засідання не прибув,
від відповідача повноважний та компетентний представник у судове засідання не прибув,
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„СВ -продукт”,
м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 12.05.09
у справі № 9/119
(суддя -Ворожцов А.Г.)
за позовом Приватного підприємства Торговий дім „Молочний доктор”,
м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„СВ -продукт”,
м. Луганськ
про стягнення 93 063 грн. 04 коп.
Позивач -Приватне підприємство Торговий дім „Молочний доктор”, м. Запоріжжя (далі за текстом -ПП ТД „Молочний доктор”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 07.04.09 № 367 до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ -продукт”, м. Луганськ (далі за текстом -ТОВ „СВ -продукт”) про стягнення грошових коштів у розмірі 93 063,04 грн., з них: 92 546,83 грн. основного боргу за поставлений товар, 516,21 грн. річних процентів.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі № 9/119 зазначений позов задоволений повністю.
Рішення з посиланням на ст. 15, 11, 14, 526, 625 Цивільного кодексу України мотивоване наступним.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 08.02.08 № 17-08, за яким позивач за відповідними накладними поставив товар на суму 92 546,83 грн.
Пунктом 5.1 договору оплата товару передбачена на умовах відстрочення платежу у 14 календарних днів від дати поставки товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив оплату товару, таким чином, борг відповідача станом на 07.04.09 складає 92 546,83 грн., який позивач правомірно вимагає стягнути.
Пунктом 9.4 договору сторони передбачили інший відсоток річних, ніж передбачений у ст. 625 ЦК України, а саме -5% річних за весь час прострочення грошового зобов'язання. За цією умовою позивачем нараховані річні відсотки в сумі 516,21 грн., розрахунок яких наведений у позовній заяві, з яким суд погоджується.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач -ТОВ „СВ -продукт” звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.05.09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі № 9/119, як винесене з порушенням норм процесуального права, за наслідками розгляду апеляційної скарги прийняти відповідну постанову.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Суд залишив без задоволення клопотання відповідача від 12.05.09 про відкладення розгляду справи, тобто не вжив всіх можливих заходів щодо забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів відповідача, замість забезпечення захисту гарантованих конституцією та законами прав відповідача -суд фактично позбавив відповідача наданого та гарантованого законодавством України права на повноцінну участь у розгляді своєї справи.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 27.05.09 у справі № 9/119 для розгляду зазначеної апеляційної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Якушенко Р.Є. -судді -головуючого, суддів -Лазненко Л.Л., Медуниці О.Є.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Перлова Д.Ю., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.06.09 у справі № 9/119, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 9/119 головуючого суддю Якушенко Р.Є. та введено до складу колегії головуючого суддю Перлова Д.Ю.
Сторони Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.06.09 № 5503270 -ПП ТД „Молочний доктор”).
Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав, повноважний та компетентний представник відповідача у судове засідання не прибув, незважаючи на той факт що Луганським апеляційними господарським судом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 15.06.09 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на 2 аркуші примірника ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 27.05.09 у справі № 9/119, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.08 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19) дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом ВГСУ від 10.12.02 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Згідно ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 21.05.09 Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ -продукт”, м. Луганськ слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі № 9/119 слід залишити без змін з наступних підстав.
8 лютого 2008 року між ПП ТД „Молочний доктор” (постачальником) та ТОВ „СВ -продукт” (покупцем) був укладений договір № 17-08 (далі -договір) із протоколом розбіжностей від 12.02.08 № 28/08. Відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець на умовах цього договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтована кількість якої зазначене у специфікації(-ях), яка (-і) є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до умов п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди від 10.12.08) покупець зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з дати постачання партії товару, зазначеної у видатковій накладній.
За прострочення оплати згідно п. 5.1 цього договору покупець сплачує 5 відсотків річних за весь час прострочення до виконання грошових зобов'язань (п. 9.4 договору).
Згідно абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за № 293/1318 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
На виконання цієї норми у додатку від 01.01.08 до договору відповідач надав перелік матеріально -відповідальних осіб, що мають право отримувати продукцію від імені покупця, це: Зубов Сергій Юрійович, Михайлов Андрій Володимирович і Кротов Сергій Миколайович та зразки печатки та штампу, якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Позивач у лютому 2009 року поставив відповідачу сири та масло у асортименті на загальну суму 134 871,59 грн. з урахуванням податку на додану вартість за наступними видатковими накладними (а.с. 16 -20):
ѕ від 10.02.09 № ЗДО -000328 на суму 61 650,07 грн. з урахуванням ПДВ;
ѕ від 10.02.09 № ЗДО -000329 на суму 2 238,19 грн. з урахуванням ПДВ;
ѕ від 17.02.09 № ЗДО -000387 на суму 37 788,49 грн. з урахуванням ПДВ;
ѕ від 17.02.09 № ЗДО - 000391 на суму 3 024,64 грн. з урахуванням ПДВ;
ѕ від 24.02.09 № ЗДО -000456 на суму 30 170,20 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідач отримав вищезазначений товар, але, у порушення п. 5.1 договору, повністю не оплатив його вартість протягом 14 календарних днів з дати постачання партії товару, зазначеної у видатковій накладній, через що утворилася заборгованість у сумі 92 546,83 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
За своєю правовою природою договір від 08.02.08 № 17-08 є договором поставки -різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару за договором від 08.02.08 № 17-08, а відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, через що виникла заборгованість у сумі 92 546,83 грн., тому позов в цій частині був вірно задоволений судом першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони у п. 9.4 договору домовилися, що за прострочення оплати згідно п. 5.1 цього договору покупець сплачує 5 відсотків річних за весь час прострочення до виконання грошових зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 92 546,83 грн., тому позивач обґрунтовано нарахував на цю суму 5% річних в сумі 516,21 грн., суд першої інстанції також вірно задовольнив позов в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.09 (згідно власноручного надпису та штампу суду) відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із тяжкою хворобою представника. До цього клопотання не було додано жодних доказів на підтвердження викладеного. Проте суд задовольнив зазначене клопотання та ухвалою від 28.04.09 у справі № 9/119 відклав розгляд справи на 12.05.09 на 15. год. 00 хв., зобов'язав відповідача надати обґрунтований відзив на позовну заяву, за наявності -докази погашення боргу.
12.05.09 (згідно власноручного надпису та штампу суду) відповідач повторно звернувся до господарського суду Луганської області з клопотанням про відкладення розгляду справи з тих же підстав. До цього клопотання також не було додано жодних доказів на підтвердження викладеного.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи у даному випадку є правом, а не обов'язком суду. До зазначеного клопотання не було додано жодних доказів на підтвердження викладеного, відповідач мав можливість подати до суду відзив на позовну заяву та необхідні на його думку докази, проте не скористався своїм правом, тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вирішив спір по суті.
Слід зазначити, що такі дії сторін у справі, як правило, спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю „СВ -продукт”, м. Луганськ, заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1. Апеляційну скаргу від 21.05.09 Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ -продукт”, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі № 9/119 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі № 9/119 залишити без змін
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Д.Ю. Перлов
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя О.Є. Медуниця