23.06.2009 року Справа№ 18/78-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 22.06.2009р. № 326)
при секретарі: Кадниковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Кучерева Наталія Василівна, начальник юридичного відділу, нотаріально посвідчена довіреність № 790 від 02.04.2009р.;
відповідача -Бразалук Світлана Сергіївна, дов. № 3 від 29.04.2009р. (була присутня в судовому засіданні 11.06.2009р., про перерву повідомлена належним чином (а.с.101-102));
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “МП-ГРУП” м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009 року
у справі № 18/78-09
за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “МП-ГРУП”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 269 829 грн. 17 коп.
В судовому засіданні 11.06.2009р. була оголошена перерва до 23.06.2009р. (ст.77 ГПК України).
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009р. (суддя Петрова В.І.) по справі № 18/78-09 за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську”, м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “МП-ГРУП”, м.Дніпропетровськ (далі -ТОВ “МП-ГРУП”) про стягнення 269 829 грн. 17 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 264555 грн. 66 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 273 грн. 51 коп. плати за управління кредитною лінією, 2698 грн. 30 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитними коштами; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.536, ч.1 ст.1048, ст.1054 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі -ТОВ “МП-ГРУП” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарським судом не з'ясований факт забезпечення кредитного договору, а саме наявності договору іпотеки № 681/08/1-08 від 26.06.2008р., не залучено в якості третіх осіб по справі майнових поручителів за договорами іпотеки;
- в разі неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором позивач має право звернути стягнення на заставлене майно, що є власністю інших осіб, що може вплинути на їх права та охоронювані законом інтереси;
- враховуючи, що відповідачами або залученими третіми особами по даній справі мали також бути майнові поручителі, які є фізичними особами, скаржник вважає, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді, тому провадження по справі слід було припинити;
- також господарським судом неправомірно не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заявлене відповідно до ст.77 ГПК України, оскільки до зазначеного клопотання були додані всі необхідні докази на його обґрунтування та причини неявки відповідача в судове засідання були поважними.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі -акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську” -проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного удового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
14.05.2008р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську” (“банк” за договором, позивач по справі) та ТОВ “МП-ГРУП” м.Дніпропетровськ (“позичальник” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено кредитний договір № 535/02-08, відповідно до предмету якого “банк” зобов'язався надати “позичальнику” кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 3000000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором, а “позичальник” зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, встановлені договором; дата остаточного повернення кредиту 12.05.2009р.; кредит надається з наступним цільовим призначенням -на виробничі потреби, шляхом оплати протягом дії договору розрахункових документів (платіжних доручень) “позичальника” та/або електронних розрахункових документів безпосередньо з позичкового рахунку № 2062730136875, відкритого “банком” в філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровськ” на рахунки контрагентів “позичальника” (а.с.9-17 (розділ 2, п.3.1 р.3 договору)).
Факт надання суми кредитних коштів за договором від 14.05.2008р. підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями (а.с.76-86) про надання кредиту в сумі 2 976 150 грн. 00 коп., актом звірки від 26.03.2009р. (а.с.30), підписаним обома сторонами, відомістю руху коштів (а.с.85), також підтверджується фактами сплати відсотків по кредиту та сплати послуг з управління кредитною лінією (а.с.96-100). Зазначені додаткові докази, подані позивачем, приймаються апеляційним господарським судом відповідно до ст..101 ГПК України, оскільки докази подані стороною в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу приймаються апеляційною інстанцією без обмежень (п.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (зі змінами та доповненнями)).
Згідно з п.3.2 розділу 3 договору відсотки за користування кредитом сплачуються “позичальником”, виходячи із 20% річних, щомісячно в день їх нарахування.
Пунктом 3.3. р.3 договору сторони передбачили плату за надання послуг з управління кредитною лінією, яка сплачується “позичальником” виходячи із ставки в розмірі 0,5% річних також щомісячно в день її нарахування.
Пунктом 3.9 розділу 3 договору (з урахуванням змісту додаткової угоди від 26.06.2008р. (а.с.18)) сторони передбачили, що забезпеченням кредиту є майно, визначене договором іпотеки, а саме: майно за адресою Запорізька область, Томацький район, с.Кірове, вул..Мостова, будинки 7 та 6, вул..Нова, будинок 5 на загальну суму 7 650 000 грн., а також майно за адресою: Дніпропетровська область, м.Верхівцеві, вул..Б.Хмельницького, будинок 5 “а” на суму 700 000 грн..
Пунктом 3.11 розділу 3 договору сторони передбачили, що “позичальник” з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань по погашенню кредиту, відсотків, неустойки доручає “банку” у відповідності до ст..26 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” здійснити договірне списання коштів у національній валюті з рахунку “позичальника” відкритого у філії “банку” за умови настання строків виконання “позичальником” грошових зобов'язань за договором. Докази, підтверджуючи те, що саме по спірній заборгованості по сплаті відсотків та плати за управління кредитною лінією здійснювалось позивачем договірне списання згідно з умовами договору від 14.05.2008р. відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Підпунктом 4.3.4 п.4.3 розділу 4 договору в якості права “банку” сторони визначили право вимагати від “позичальника” (незалежно від настання строку погашення кредиту) оплати у повному обсязі суми кредиту, відсотків та неустойки, інших обов'язків по оплаті грошових коштів, передбачених договором від 14.05.2008р., зокрема, у випадку, коли “позичальником” порушено графік погашення відсотків за кредит, визначений у п.п.2.2 договору. Тобто вимагати повернення та оплати кредиту, відсотків, пені, плати за послуги по управлінню кредитною лінією у грошовій формі.
26.06.2008р. до зазначеного вище кредитного договору сторони уклали договір про внесення змін № 680/02-08 (а.с.18). В п.3.9 кредитного договору угодою від 26.06.2008р. сторони внесли зміни. Зокрема, п.3.9 нової редакції доповнили текстом наступного змісту: “та іпотека нерухомості за адресою м.Дніпропетровськ, Верхньодніпровський район, м.Верхівцеве, вул.Хмельницького Богдана, буд..5а на суму 700 000,00 грн.”.
Зобов'язання за кредитним договором № 535/02-08, у відповідності до п.3.9 договору забезпечувались укладеним між сторонами договором іпотеки № 681/08/1-08 від 26.06.2008р. (а.с.56-60).
Докази розірвання в встановленому законом порядку, визнання недійсними вищевказаних договорів, як кредитного, так і договору іпотеки, договору про внесення змін до кредитного договору відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій жодною із сторін відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Позивач посилається на те, що протягом 14.05.2008р. -31.12.2008р. відповідачем в рахунок кредитних коштів за договором від 14.05.2008р. № 535/02-08 було отримано в якості оплати банком платіжних документів відповідача контрагентам 2 976 150 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями та відомостями руху кредитних коштів (а.с.76-95).
Будь-якими доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відповідач не спростовує, що вищевказані грошові кошти є кредитними коштами за договором № 535/02-08, такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи.
Протягом травня-червня 2008 року відповідач сплатив 55 652 грн. 13 коп. відсотків за користування кредитом та 1967 грн. 21 коп. плати за управління кредитною лінією, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.96-100), не спростовується жодною із сторін відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
05.03.2009р. позивач -банк звернувся до господарського суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконує обов'язки по сплаті відсотків та платі за управління кредитною лінією (а.с.2-5), що також підтверджується розрахунком боргу на 04.03.2009р. (а.с.19-21), з якого вбачається, що заборгованість по оплаті відсотків становить з 01.09.2008р. по 04.03.2009р. 264 555 грн. 66 коп. та за послуги з управління кредитною лінією в період з 01.10.2008р. по 04.03.2009р. -5273 грн. 51 коп. та актом звірки від 26.03.2009р. (а.с.30), підписаного сторонами, в тому числі скаржником без будь-яких зауважень.
Докази перерахування 264 555 грн. 66 коп. боргу по оплаті відсотків та 5273 грн. 51 коп. плати за користування кредитною лінією в порядку та строки визначені договором № 535/02-08 відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України судам обох інстанцій.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Враховуючи вищевикладене, зокрема, факт отримання кредитних коштів відповідачем, що підтверджується частковою оплатою відсотків та доказами надання кредитних коштів, факт прострочення виконання зобов'язання по оплаті відсотків по кредиту, плати за управління кредитною лінією, господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позову.
Доводи скаржника щодо незалучення до участі у справі майнових поручителів не приймаються в силу наступного. По-перше, вирішення питання щодо способу задоволення вимог “банку” в грошовій або майновій формі є правом, а не обов'язком “кредитодавця” в силу ст.ст.1046, 1050, 1054, 554 ЦК України; по-друге, відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України право на отримання способу захисту належить позивачеві, а суд зобов'язаний розглянути справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів; по-третє, клопотання про залучення поручителів в якості третіх осіб або відповідачів не заявлялось в суді першої інстанції, не було предметом розгляду господарським судом (ст..101 ГПК України), а скаржник не був позбавлений права заявлення таких клопотань письмово, що і здійснювалось відповідачем шляхом звернення до господарського суду з двома клопотаннями про відкладення розгляду справи (а.с.31, 35); по-четверте, відповідно до ст.ст.572, 589, 590 ЦК України, як вже зазначалось вище, звернення стягнення на предмет іпотеки є правом, а не обов'язком кредитора, тому господарський суд не мав права відмовити в задоволенні позову з підстав ймовірної можливості звернення стягнення на предмет іпотеки або застави в подальшому.
Доводи скаржника щодо порушення господарським судом норм процесуального права не приймаються судом апеляційної інстанції в силу ч.2 ст.104 ГПК України, оскільки: по-перше, клопотання відповідача про відкладення справи (а.с.31, 35) свідчать про факт належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань, які здійснювались по цій справі; по-друге, відповідач у випадку неможливості явки в судове засідання керівника підприємства або іншого представника підприємства, уповноваженого довіреністю не був позбавлений права звернутись до інших фахівців в галузі права за отриманням юридичної допомоги; по-третє, господарським судом вже відкладався розгляд справи за клопотанням скаржника (а.с.31, 33, 34) та суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги.
Таким чином правові підстави щодо зміни або скасування оспорюваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009р. по справі № 18/78-09 -залишити без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “МП-ГРУП” м.Дніпропетровськ -залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко