Україна
Харківський апеляційний господарський суд
22 червня 2009 р. Справа № 4/110-09
Колегія суддів у складі:
головуючого-судді - Пушай В.І., суддів - Барбашової С.В., Плужник О.В.
при секретарі - Карпенко Ж.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1389С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 09.04.09 року по справі № 4/110-09
за позовом - ВАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії в особі Центру текомунікаційних послуг, м. Суми
до - Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА», м. Суми
про стягнення 8363,84 грн.,-
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в якому в якому просить суд стягнути з відповідача 8 363 грн. 84 коп. заборгованості за надані послуги телефонного зв'язку згідно договору № 81/12-441/21 від 02.07.2008р., в т.ч. 7 856 грн. 00 коп. основний борг, 116 грн. 72 коп. пеня, 342 грн. 07 коп. інфляційні збитки та 49 грн. 05 коп. річні.
Рішенням господарського суду Сумської області від 09.04.2009 р. (суддя Лугова Н.П.) по справі № 4/110-09 позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 8 363 грн. 84 коп. заборгованості за надані послуги телефонного зв”язку згідно договору № 81/12-441/21 від 02.07.2008р., в т.ч. 7 856 грн. 00 коп. основний борг, 116 грн. 72 коп. пеня, 342 грн. 07 коп. інфляційні збитки та 49 грн. 05 коп. річні, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що 02 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг телефонного зв”язку за № 81/12-441/21.
Згідно п.3.1 вищевказаного договору та у відповідності до п.5 ст.33 Закону України “Про телекомунікації”відповідач повинен був проводити оплату за надані послуги електрозв”язку протягом 10 днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця наступного після розрахункового періоду.
Як свідчать матеріали справи, за період липень-грудень 2008р. відповідач розрахувався не в повному обсязі внаслідок чого станом на 19.01.2009р. за ним рахується борг на загальну суму 7 856 грн. 00 коп., що підтверджується рахунками-фактурами.
Відповідно до п.4.2. зазначеного договору, у разі затримки оплати за надані послуги Бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця другого за розрахунковим.
За невиконання зобов”язань по оплаті за надані послуги електрозв”язку відповідачеві була нарахована пеня в сумі 116 грн. 72 коп.
Згідно ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Отже, з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки в розмірі 342 грн. 07 коп. та річні в сумі 49 грн. 05 коп.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 8 363 грн. 84 коп., в т.ч. 7 856 грн. 00 коп. основний борг, 116 грн. 72 коп. пеня, 342 грн. 07 коп. інфляційні збитки та 49 грн. 05 коп. річні.
Факт заборгованості відповідача в сумі 8 363 грн. 84 коп. підтверджено матеріалами справи, зокрема розрахунком суми боргу та рахунками фактурами.
Відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 8 363 грн. 84 коп. не подав, не подав і аргументованого заперечення, тому вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідач з обставинами, викладеними в рішенні не погодився, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Свою скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку, що за період липень-грудень 2008 р. відповідач має борг перед позивачем на суму 7856,00 грн.
Підставою для такого помилкового висновку суд зазначив рахунки-фактури та розрахунок суми боргу складені позивачем односторонньо.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які за законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки рахунки-фактури складені позивачем в односторонньому порядку, то вони не можуть бути належними доказами підтвердження суми боргу відповідача перед позивачем в розумінні ст. 34 ГПК України.
Як зазначає відповідач у своїй скарзі Позивач не повідомив суд про суттєві обставини, що мають значення для справи, зокрема, факт здійснення відповідачем часткової оплати позивачу за послуги, телефонного зв'язку у розмірі 2000.00 грн. що підтверджується квитанцією № 5 від 06.03.2009 року та квитанцією № 6 від 24.03.09 року.
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період (липень-грудень 2008 року) зменшилася на 2000,00 гри, тому рішення в частині стягнення основного боргу без урахування сум зазначених оплат не можна назвати законним і обґрунтованим.
Дані суттєві обставини суд першої інстанції не з'ясував та не створив відповідачу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, чим порушив вимоги ч. З ст. 4-3 ГПК України.
Зазначені докази часткової оплати послуг телефонного зв'язку відповідач не мав можливості надати суду першої інстанції, оскільки суд прийняв оскаржуване рішення у першому судовому засіданні не з'ясувавши причини відсутності відповідача. При цьому, відповідач не одержував ухвалу суду про порушення провадження у цій справі, тому не мав можливості реалізувати своє право на участь у судовому засіданні, надати обґрунтований відзив на позов та подати суду відповідні докази.
Внаслідок зазначених обмежень прав відповідача, судом порушено норми процесуального права, зокрема ст. 4-2 ГПК України щодо принципу рівності перед законом і судом.
Не встановлення судом фактичної суми заборгованості відповідача перед позивачем стало підставою для помилкового задоволення судом інших позовних вимог у зазначених позивачем сумах (пеня, інфляційні збитки, річні), оскільки вони розраховувались виходячи з суми боргу зазначеної позивачем в позові (7856,00 грн.), яка не відповідає фактичній сумі заборгованості за спірний період (липень-грудень 2008 року) - 5856,00 грн. (7856,00-2000,00 = 5856,00).
Крім того, внаслідок зазначених порушень норм процесуального права, судом першої інстанції також не було з'ясовано, що в порушення вимог ст. 56 ГПК України щодо обов'язку позивача надсилати сторонам копії документів яких у них немає, позивач не надсилав на адресу відповідача копію доданих до позову документів, зокрема розрахунок суми боргу, на підставі якого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заборгованість відповідача складає 7856,00 грн.
Отже, апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням вищевказаних норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Також, апелянт зазначає, що свої грошові зобов'язання перед позивачем він виконує неналежним чином внаслідок скрутного фінансового стану, який спричинений загальнодержавною кризою у будівельній галузі.
Своїм клопотанням, заявленим до початку розгляду справи за поданою апеляційною скаргою, відповідач просить розглянути без участі свого представника.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, а також просить розглянути справу за поданою скаргою без участі свого представника.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Посилання відповідача (скаржника) на те, що не одержував ухвалу суду від 17.03.2009 року про порушення провадження у цій справі, тому не мав можливості реалізувати своє право на участь у судовому засіданні, надати обґрунтований відзив на позов та подати суду відповідні докази безпідставне і спростовується наданими до справи доказами, а саме поштовим повідомленням про вручення ухвали суду відповідачу (арк. справи 21). Як вбачається з матеріалів справи ухвала суду першої інстанції від 17.03.2009 року про порушення провадження та призначення її до слухання на 09.04.2009 року, була надіслана відповідачу 18.03.2009 року і була вручена повноважному представнику відповідача 20.03.2009 року, про свідчать відповідні відмітки на поштовому повідомлені.
Доказів неможливості направити свого представника в судове засідання, або надсилання до суду клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не надав.
Зазначене підтверджує, що саме відповідач не скористався своїм правом на участь у засіданні суду першої інстанції і не надав суду відповідних доказів про часткову сплату боргу, що також підтверджує зловживання відповідачем наданими йому правами та неповагу до суду і спростовує посилання про порушення судом першої інстанції процесуального права.
Також, безпідставне і посилання відповідача на неотримання ним копії позову та додатків до нього, оскільки це спростовується наданою до справи поштовою квитанцією про відправлення (арк. справи 4).
Тобто, суд першої інстанції правомірно розглянув справу відповідно до вимог ст.ст. 33, 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Однак, як вбачається з наданих до скарги квитанцій № 5 від 06.03.2009 року та № 6 від 24.03.09 року відповідачем після подання позову і підчас розгляду справи до винесення рішення судом першої інстанції був частково сплачений борг позивачу на суму 2000,00 грн. Про цей факт до винесення рішення ані відповідач, ані позивач не повідомили суд першої інстанції.
Враховуючи, що відповідачем після подання позову і підчас розгляду справи до винесення рішення судом першої інстанції був частково сплачений борг позивачу на суму 2000,00 грн., рішення в цій частині підлягає скасуванню із припиненням провадження у справі на зазначену суму позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, оскільки саме відповідач у своїй скарзі не заперечує несплату боргу на суму 5856,00 грн., а нарахована пеня в сумі 116 грн. 72 коп. відповідно до п. 4.2 укладеного сторонами договору, а також сума інфляційних втрат та річних нарахованих відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, підтверджені наданим розрахунком.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 526, ч.1 ст. 530, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 99, 101, п. 3 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 09.04.2009 року по справі № 4/110-09 в частині стягнення відповідача на користь позивача 2000,00 грн. скасувати та провадження у справі в цій частині припинити. В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Пушай В.І.
судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 24.06.2009 року.