01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.06.2009 № 37/31
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Баранця О.М.
Попікової О.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - Денисенко О.М. - представник за дов. № 2 від 28.01.2009;
Пацюк О.Д. - представник за дов. № 3 від 20.02.2009;
Дяченко В.В. - представник за дов. № 3 від 20.02.2009;
від відповідача - Коршун Т.О.- представник за дов. № б/н від 20.02.2009;
від третьої особи - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.04.2009
у справі № 37/31 (суддя Кондратова І.Д.)
за позовом Українського центру оцінювання якості освіти
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Підприємство громадської організації інвалідів "Промінь"
про зобов"язання передати 15840 л бензину марки А-95, загальна вартість якого становить 792000,00 грн., в обмін на 992 бланків - дозволів (талонів) на бензин марки А-95 номіналом 10 л.
За згодою сторін в судовому засіданні 17.06.2009 було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Український центр оцінювання якості освіти (далі - позивач) у лютому 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гепард” (далі - відповідач) про зобов'язання передати 15840 л бензину марки А-95, загальна вартість якого становить 792000,00 грн., в обмін на 992 бланків - дозволів (талонів) на бензин марки А-95 номіналом 10 л. (індивідуальні номери штрих - коди: 108835758-108836744; 108836747; 108836750; 108836753; 108836756) та 296 бланків-дозволів (талонів) на бензин марки А-95 номіналом 20 л (індивідуальні номери штрих-коди: 109562044-109562316; 109562338-109562358; 109562359; 109562362).
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2009 у справі № 37/31 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Гепард” передати Українському центру оцінювання якості освіти 15840 л бензину марки А-95, загальна вартість якого становить 79200,00 грн. в обмін на 992 бланків-дозволів (талонів) на бензин марки А-95 номіналом 10 л (індивідуальні номери штрих-коди: 108835758-108836744; 108836747; 108836750; 108836753; 108836756) та 296 бланків-дозволів (талонів) на бензин марки А-95 номіналом 20 л (індивідуальні номери штрих-коди: 109562044-109562316; 109562338-109562358; 109562359; 109562362), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гепард” на користь Українського центру оцінювання якості освіти 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також повернуто Українському центру оцінювання якості освіти з Державного бюджету України державне мито в сумі 726,00 грн., що перераховане платіжним дорученням № 1391 від 15.12.2008 року, як зайво сплачене.
Рішення суду обґрунтоване приписами статей 526, 545, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (зареєстрована у Мін'юсті України 02.09.2008 р. за № 805/15496, далі -Інструкція) з огляду на доведеність безпідставного невиконання відповідачем покладених на нього зобов'язань в частині видачі позивачу 15840 літрів бензину марки, що в свою чергу дає позивачу право на захист порушених прав шляхом спонукання відповідача до виконання обов'язку відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Гепард” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суд міста Києва від 14.04.2009 у справі № 37/31 і прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства, а також з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріалами справи не підтверджується порушення прав позивача саме відповідачем; договір № 14/7/180 від 27.09.2007 року є нікчемним відповідно до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”; до матеріалів справи не додано жодного документу, зі змісту якого можливо зробити висновок про зобов'язання відповідача; п. 3 Інструкції в частині визначення права власності на талон не підлягає застосуванню відповідно до статті 4 ГПК України, як такий, що не відповідає законодавству України, зокрема, статті 8, частині 1 статті 92 Конституції України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гепард” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на 17.06.2009.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 16.06.2009 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 37/31 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів - Баранець О.М., Попікова О.В.
У судове засідання 17.06.2009 з'явилися представники позивача та відповідача.
Третя особа в засідання суду Київського апеляційного господарського суду 17.06.2009 не з'явилася, проте була належним чином повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).
Копія ухвали про порушення апеляційного провадження від 01.06.2009 №37/31, яка надсилалась на дві адреси третьої особи, з яких була повернута органами зв'язку з позначкою „адресат вибув”. При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала суду надсилалася як за адресою, вказаною в довідці ЄДРПОУ (т. 1, арк. справи 101-102), так і за адресою, вказаною в позовній заяві та апеляційній скарзі.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).
Враховуючи наведене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі статті 101 ГПК України.
Представник відповідача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях від 17.06.2009, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2009 у справі № 37/31 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили у повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2009 у справі № 37/31 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, представники позивача посилаються на те, що Підприємство громадської організації інвалідів „Промінь” передало позивачу право вимагати від відповідача передачі обумовленої кількості пального.
15.06.2009 представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке було задоволене судом і розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” на підставі статті 811 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 25.10.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю „Гепард” виставило Підприємству громадської організації інвалідів „Промінь” рахунок № 12985 на оплату бензину А-95 в кількості 30000,00 л вартістю 141000,00 грн. Підприємство громадської організації інвалідів „Промінь” оплатило зазначений рахунок, після надходження коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Гепард”, останній передав третій особі талони на отримання бензину А-95 в кількості 30000,00 л вартістю 141000,00 грн. даний факт визнається та не оспорюється відповідачем.
В подальшому, Підприємство громадської організації інвалідів „Промінь” згідно договору закупівлі нафтопродуктів № 14/7/180 від 27.09.2007 та видаткової накладної від 29.10.2007 передало позивачу зазначені талони на отримання бензину А-95, а також старт-карту Pay Flex 1k. Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що безпідставними є посилання апелянта на те, що договір закупівлі нафтопродуктів № 14/7/180 від 27.09.2007 року не може вважатись недійсним або нікчемним на підставі положень статті 34 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, недотримання терміну оприлюднення і опублікування інформації про державні закупівлі відбулось не з вини позивача, а з вини організації, яка здійснює оприлюднення, тобто позивач не порушив зазначених норм Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
З урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що Український центр оцінювання якості освіті є законним власником товарних талонів (бланків дозволів) на дизельне паливо загальною кількістю 992 штуки номіналом 10 л та 296 штук номіналом 20 л, загальною вартістю 79200,00, які видані відповідачем, містять найменування підприємства, а також індивідуальні штрих-коди. Судом першої інстанції оглядалися оригінали талонів на отримання пального (цей факт не заперечувався в суді апеляційної інстанції), що зберігаються у Українського центру оцінювання якості освіти, не викликають сумнівів у їх справжності. Відповідачем в суді першої інстанції не заперечується факт видачі даних талонів (бланків дозволів) на бензин марки А-95. А посилання апелянта на те, що на частині талонів є позначка „Золотий гепард”, а на інших - „Гепард” не приймаються також Київським апеляційним господарським судом з огляду на те, що сторона сама власною печаткою засвідчила достовірність цих талонів (т. 1, арк. справи 119), а також наказом № 387/1 від 17.06.2008 (т.1, арк. справи 148).
Київський апеляційний господарський суд не приймає посилання відповідача про те, що права позивача не порушені, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови відповідача здійснити відпуск нафтопродуктів в обмін на талони, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач відмовляється видавати позивачу бензин марки А-95 в кількості 15840 л згідно талонів, які наявні у позивача, посилаючись на відсутність договірних відносин між відповідачем та позивачем. Факт відмови відповідача здійснювати обмін бланки-дозволи (індивідуальні номери штрих-коди: 108835758-108836744; 108836747; 108836750; 108836753; 108836756, 109562044-109562316; 109562338-109562358; 109562359; 109562362) на бланки нового зразку підтверджується листом відповідача № 435 від 13.11.2008. Згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Гепард” № 387/1 від 17.06.2008 „Про затвердження бланку облікової карти в мережі АЗС „Золотий гепард” бланки старої форми (які наявні у позивача) використовуються лише 30.09.2008. Відповідач відмовив позивачу здійснити обмін бланків-дозволів старого зразку на бланки дозволи нового зразку, чим позбавив останнього права та можливості отримати нафтопродукти на АЗС „Золотий гепард” за бланками, які наявні у позивача. Крім того, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, представник відповідача також не визнає обов'язку відповідача здійснювати відпуск нафтопродуктів згідно бланків-дозволів. Зокрема, останній зазначає наступне „наявність обов'язку у відповідача, а саме передати нафтопродукти позивачу, може виникати після оформлення правочину купівлі-продажу між цими особами” (т. 1, а. справи 123). Вищезазначене також свідчить про порушення прав позивача, які підлягають захисту в установленому порядку.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 11 вказаного Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зі змісту статті 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, з чим погоджується Київський апеляційний господарський суд, що термін „борговий документ” означає письмове підтвердження факту прийняття боржником обов'язку сплатити гроші, виконати роботу, надати послуги. Кредитор, що пред'являє борговий документ, після отримання виконання зобов'язання має повернути його.
Порядок відпускання нафтопродуктів для автотранспортних засобів врегламентовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (зареєстровано у Мін'юсті України 02.09.2008 за № 805/15496, за текстом - Інструкція). Вимоги Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Судом апеляційної інстанції відзначається, що зазначена Інструкція правомірно застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин, зокрема, в частині наведення визначення терміну „талони” (на момент ухвалення рішення). В свою чергу, доводи апелянта про те, що п. 3 Інструкції в частині визначення права власності на талон не підлягає застосуванню відповідно до статті 4 ГПК України, як такий, що не відповідає законодавству України, зокрема, статті 8, частині 1 статті 92 Конституції України, судом апеляційної інстанції визнаються як безпідставні, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законом. Судом апеляційної інстанції відзначається, що Інструкцією не встановлюється правовий режим власності, а містить лише визначення терміну „талон”. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами (далі - Правила). Відповідно до п. 10 Правил особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв'язку та Держспоживстандарту.
Таким чином, вищевказана Інструкція прийнята в установленому порядку і в межах компетенції відповідних органів (Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України,Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики) з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.
З урахуванням вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування Інструкції не суперечить змісту частині 1 статті 92 Конституції України.
Відповідно до п. 10.3 цієї Інструкції відпускання нафтопродуктів на АЗС може здійснюватися як за безготівковим розрахунком - за відомостями, талонами, платіжними картками, так і за готівку.
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Згідно пп. 10.3.3 п. 10.3 Інструкції зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами талона є наявність серійного та порядкового номерів.
Відпускання пального здійснюється за фактом пред'явлення талону. Талони не є засобом платежу, вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оскільки оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено (передоплата).
При цьому в розумінні статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, норми чинного законодавства не містять заборони щодо продажу талонів (бланків-дозволів на відпуск нафтопродуктів), а навпаки останні можуть бути предметом договору купівлі-продажу, в свою чергу у відповідача як емітента талонів виникає безумовний обов'язок відпустити товар пред'явнику даних талонів.
З урахуванням вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наявність у позивача талонів на бензин марки А-95 в кількості 15840 л, емітованих відповідачем, свідчить про право Українського центру оцінювання якості освіті отримати у відповідача фіксовану кількість нафтопродуктів певного найменування і марки, в свою чергу відповідач зобов'язаний за фактом пред'явлення талону встановленого зразку відпустити певну кількість пального згідно даного талону незалежно від наявності договірних відносин між емітентом талонів та пред'явником талонів (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2008 № 20/18-08 (34/111-07).
Викладене також підтверджує сам апелянт у пункті 2 апеляційної скарги.
Стосовно нікчемності договору № 14/7/180 від 27.09.2007, крім вже наведеного в постанові, Київський апеляційний господарський суд не знаходить підстав для застосування частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки за результатом перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції по даній справі, не встановлено його невідповідність вимогам законодавства, зокрема приписам Закону України „ Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Тому, відповідно, не підлягають застосуванню норми статті 216 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що невиконання відповідачем покладених на нього зобов'язань в частині видачі позивачу 15840 літрів бензину марки А-95 дає позивачу право на захист порушених прав шляхом спонукання відповідача до виконання обов'язку, відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, статті 1 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, в розумінні статті 34 ГПК України, як необґрунтовані.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гепард” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2009 у справі №37/31 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 37/31 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Коротун О.М.
Судді Баранець О.М.
Попікова О.В.
22.06.09 (відправлено)