23.06.2009 Справа№ 18/23
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 16.06.2009 року:
позивача: Ульянов Р.А.- представник.
відповідача: не явився
прокурора: Киричок О.В.- прокурор відділу
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Станція Придніпровська»(с. Куцеволівка Кіровоградської області) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2009р. у справі №18/23
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Станція Придніпровська»(с. Куцеволівка Кіровоградської області)
до: Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області (смт. Онуфріївка Кіровоградської області)
за участю заступника прокурора Кіровоградської області (м. Кіровоград)
про: зміну умов договору оренди земельної ділянки водного фонду
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29 квітня 2009 року (підписано 05.05.2009р.) по справі №18/23 (суддя Тимошевська В.В.) відмовлено у позові відкритого акціонерного товариства «Станція Придніпровська»(с. Куцеволівка Кіровоградської області) до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області (смт. Онуфріївка Кіровоградської області) за участю заступника прокурора Кіровоградської області (м. Кіровоград) про зміну умови договору оренди земельної ділянки водного фонду від 16.05.2003р. шляхом виключення з п. 1 додатку від 11.02.2005р. до договору слів «з 11 лютого 2005 року».
Позивач -відкрите акціонерне товариство «Станція Придніпровська»(с. Куцеволівка Кіровоградської області), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2009 року по справі №18/23 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У апеляційній скарзі позивач вказує на безпідставність в даному випадку застосування господарським судом ст. 652 ЦК України, оскільки відсутня така умова її застосування, як зміна істотних умов. Посилаючись на ст. 20 ч. 2 ГК України скаржник вважає, що оскільки умова договору щодо строку, яка може бути визнана недійсною, порушує його права на користування земельною ділянкою в межах максимального дозволеного законодавством строку, він має право на захист в тому числі і шляхом зміни правовідносин. Позивач вважає, що рішення суду є незаконним, так як не враховує засад добросовісності і розумності при здійсненні сторонами цивільних прав відповідно до ст. 13 ЦК України. Відповідача взагалі не надавав ніяких заперечень по суті позовних вимог стосовно зменшення строку орендної плати, а відмовити в задоволенні позову про внесення змін до договору можливо лише з мотивів порушення такими змінами прав або інтересів іншої сторони або коли ці зміни не відповідають чинному законодавству. Скаржник вважає, що рішення суду прийнято на захист інтересів відповідача і без врахування права позивача на захист.
Відповідач -Онуфріївська районна державна адміністрація Кіровоградської області (смт. Онуфріївка Кіровоградської області) -у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що не може погодитися з доводами апеляційної скарги. Так, в силу ст. 202 ЦК України додаток від 11.02.2005р. до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 16.05.2003р. (зареєстрований 20.05.2003р.) є правочином. Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Відповідач пояснив, що не може погодитись із запропонованими позивачем змінами, оскільки додаток від 11.02.2005р. до договору оренди було прийнято з порушенням вимог п.2 ст. 21, п.п.1,2 ст. 30, 35 Закону України “Про оренду землі”, ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст. 118, ч.1 ст. 207 ГК України, в зв'язку з чим повинен бути визнаний судом недійсним.
Представник Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області в судове засідання не з'явився і надіслав заяву про слухання справи без його участі. Клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності задоволено апеляційним господарським судом.
Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи відповідача і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.10 23 червня 2009 року.
Вислухавши представник позивача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 16.05.2003 року між Онуфріївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) і ВАТ «Станція Придніпровська»(орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Успенської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та виділена в натурі (на місцевості), загальною площею 903,4 га, в т.ч. водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево -чагарниковими насадженнями - 91,2 га.
Згідно з пунктом 3.1. договору він є укладеним на 5 років з моменту його реєстрації.
11.02.2005 року між сторонами укладено додаток до названого вище договору оренди, за змістом якого сторони погодили внести зміни до пункту 3.1. договору, виклавши його в наступній редакції: “Цей договір сторони уклали на 49 (сорок дев'ять) років з 11 лютого 2005 року”.
Додаток зареєстровано у Світловодському міськрайвідділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” 17 вересня 2008 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію на тексті додатку до договору та не заперечується реєстратором (листі від 23.04.2009 року -а.с. 58).
28.10.2008 року ВАТ "Станція Придніпровська" звернулось до Онуфріївської райдержадміністрації з письмовою пропозицією внести зміни до зазначеного вище додатку, виключивши з пункту 1 слова: "з 11 лютого 2005 року". Підставою внесення змін вказано потребу усунення можливостей двозначного тлумачення умов договору та приведення умов договору у відповідності до норм чинного законодавства України.
У зв'язку з неодержанням з боку відповідача відповіді в установлений строк, ВАТ "Станція Придніпровська" просило в судовому порядку змінити умови договору.
Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд послався на ті обставини, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а за рішенням суду на вимогу однієї з сторін договір може бути змінено або розірвано тільки у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При розгляді справи господарським судом не було встановлено істотних порушень договору відповідачем, істотної зміни обставин або іншого випадку, який згідно закону чи договору тягне за собою внесення змін в договір, що, на думку суду, є підставою для відмови у позові.
Місцевий господарський суд також зазначив, що невідповідність правочину актам законодавства є підставою його недійсності, але це не визначено законодавчо як підстава для внесення змін до договору в судовому порядку за наявності заперечень іншої сторони та при реалізації такою стороною права на судовий захист шляхом подання позову про визнання правочину недійсним.
З такими доводами суду погодитися не можна в силу наступного.
Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
Отже, законом визначений максимальний строк оренди земельної ділянки -50 років.
Оскільки договір від 16.05.2003 року зареєстрований 20.05.2003 року, а пункт 3.1 цього договору викладений в новій редакції 11.02.2005 року, яка набула чинності 17.09.2008 року, то слід вважати, що загальний строк договору оренди землі з моменту укладення цього договору перевищує 50 років, оскільки в редакції зміненої редакції п.3.1 Договору визначений строк дії договору -з 11.02.2005 року. Але в силу ст.6 ЦК України сторони не можуть прямо або опосередковано встановлювати строк оренди, який є більшим за максимальний строк.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім того, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені ст.16 ЦК, яка встановлює, що способом захисту може бути... зміна правовідношення (ч.2 п.6).
Отже, кожна особа має право на захист свого права або інтересу шляхом зміни правовідношення (яке може змінювати по різному, у тому числі і шляхом внесення змін до договору).
Як вбачається із матеріалів справи позивач набув право на оренду земельної ділянки водного фонду і це право підтверджене відповідним договором, тобто документом, який в силу ст.125 ЗК України підтверджує право позивача на оренду.
Це право позивача нерозривно пов'язане із його інтересом використовувати орендоване майно відповідно з наявним у нього правом оренди на протязі всього періоду часу, на який це право йому надане.
Конституційний суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 зазначив, що поняття "інтерес" у вузькому розумінні цього слова перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх. Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. "Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Конституційний суд встановив, що і суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України (у тому числі і у Цивільному кодексі України) у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Саме такий інтерес має позивач. Подаючи позов про захист цього інтересу, він захищає своє суб'єктивне право від його можливого порушення шляхом подання позову його контрагентом про визнання договору недійсним у зв'язку з невідповідністю договору цивільному законодавству.
У цьому випадку суд не мав підстав для відмови у захисту цивільного інтересу заявника, оскільки така відмова буде порушенням принципу верховенства права у контексті його справедливості та розумності.
На думку судової колегії, хоча цивільний кодекс і опосередковано захищає право орендаря на протязі максимально допустимого строку оренди у 50 років, що підтверджується ч.6 ст.763 ЦК України, відповідно до якої договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строк, сторона за угодою не позбавлена права привести укладений договір у відповідність з чинним законодавством шляхом внесення в нього змін у добровільному, а випадку незгоди іншої сторони -у судовому порядку. При цьому внесення змін до договору можливо за умови, що ці зміни не порушують прав сторін за договором.
Так як сторони виявили своє волевиявлення шляхом підписання додатку до договору на строк, що перевищує максимальний, то обмеження цього строку не порушує прав сторін.
Скасовуючи судове рішення і задовольняючи позов, Дніпропетровський апеляційний господарський суд також виходить з того, що відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Предметом спору є договір оренди землі, а Земельний кодекс -спеціальним законом. Цей спеціальний закон не обмежує і не встановлює випадки, коли зміна до договору провадиться у судовому порядку.
Слід також враховувати, що Цивільний кодекс також не встановлює виключний перелік випадків, коли зміни до договору провадяться за рішенням суду.
Апеляційний господарський суд вважає, що виключення із п.1 додатку від 11.02.2005 року до договору від 16.05.2003 року слів „з 11 лютого 2005 року” захистить права і інтереси сторін за договором і приведе укладений договір з урахуванням додаткової угоди у відповідність з чинним законодавством.
Відмова ж у позові, по-суті надасть можливість для недобросовісної сторони формально не зловживаючи правом, не додержуватися моральних засад суспільства при здійсненні своїх цивільних прав за спірним договором, що заборонено ч.4 ст.13 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Станція Придніпровська»(с. Куцеволівка Кіровоградської області) задовольнити.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29 квітня 2009 року по справі №18/23) скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Змінити умови договору оренди земельної ділянки водного фонду, укладеного 16 травня 2003 року між Онуфріївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області і відкритим акціонерним товариством „Станція Придніпровська” (с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області) і зареєстрованого 20 травня 2003 року за №11, виключивши з п.1 додатку до цього договору від 11 лютого 2005 року, зареєстрованого у Світловодському міськрайонному відділі КРФ ДП „ЦДЗК” 17 вересня 2008 року, слова „з 11 лютого 2005 року”.
Стягнути з Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області (Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Онуфріївка, вул. 50 років Жовтня, 11, код 4055156) на користь відкритого акціонерного товариства „Станція Придніпровська” (Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Куцеволівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 13760787) 127 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов'язати господарський суд Кіровоградської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат