01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.06.2009 № 25/31
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Горголь І.С.
За участю представників:
позивача - Кулик М.В. (дов. від 20.03.2009 року, б/н);
відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Астра"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2009
у справі № 25/31 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Астра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
про стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2009 року у справі № 25/31 за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астра” (далі - позивач, ЗАТ “СК “Астра”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (далі - відповідач, ТОВ “Укрпромбанк”) про стягнення заборгованості в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ “СК “Астра” звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та стягнути з ТОВ “Укрпромбанк” на користь ЗАТ “СК “Астра” 304 459,00 грн. боргу за договором банківського вкладу в національній валюті № 42/ю-05 від 14.12.2005 року та стягнути з ТОВ “Укрпромбанк” тна користь ЗАТ “СК “Астра” суму понесених судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, судом невірно визначено поняття “перебігу строку”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01..06.2009 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астра” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 15 хв. 18.06.2009 року.
18.06.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
В судовому засіданні представник позивача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2005 року ТОВ “Укрпромбанк” уклало договір банківського вкладу в національній валюті № 42/ю-05 з ЗАТ “СК “Астра”, згідно умов якого відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок, а позивач перерахував на нього грошові кошти в сумі 150 000,00 грн.
26.12.2007 року ТОВ “Укрпромбанк” уклало із ЗАТ “СК “Астра” Додатковий договір № 3, за яким вказаний вище договір викладено в новій редакції та збільшено суму вкладу до 300 000,00 грн.
Згідно п. 1.3 договору, відповідач зобов'язаний повернути суму вкладу 21.01.2009 року. Відповідно до п. 3.4 договору, за користування коштами ТОВ “Укрпромбанк” сплачує ЗАТ “СК “Астра” проценти із розрахунку 15,5 % річних.
На виконання умов Договору ЗАТ “СК “Астра” перерахувала на депозитний рахунок, відкритий ТОВ “Укрпромбанк”, 300 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Разом з тим, 21.01.2009 року відповідач відмовив у поверненні ЗАТ “СК “Астра” вказаної суми вкладу в розмірі 300 000,00 грн. та не сплатив проценти за користування коштами.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно ст. 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.
Як визначено ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Постановою правління Національного банку України від 20.01.2009 року № 19/БТ в ТОВ “Укрпромбанк” було призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 21.01.2009 року та уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року, про що в газеті “Урядовий кур'єр” від 27.01.2009 року № 13 було надруковано оголошення.
Згідно ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Як визначено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, слід зазначити, що положення ст. 253 ЦК України є загальними положеннями та розповсюджуються на спірні правовідносини.
Отже, оскільки строк виконання ТОВ “Укрпромбанк” зобов'язання по поверненню позивачу суми вкладу згідно з умовами договору, визначений 21.01.2009 р. і з цієї ж дати починається дія мораторію на задоволення відповідачем вимог кредиторів у відповідності до постанови правління Національного банку України від 20.01.2009 року № 19/БТ, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що на вимоги ЗАТ “СК “Астра” розповсюджується дія мораторію, у зв'язку з чим позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астра” не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Астра” не доведено свої позовні вимоги ні в апеляційній інстанції, ні під час розгляду в суді першої інстанції, а тому вони не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.04.2009 року по справі № 25/31 за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астра” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про стягнення заборгованості залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астра” - без задоволення.
2. Справу № 25/31 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Вербицька О.В.
Буравльов С.І.
22.06.09 (відправлено)