01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.06.2009 № 6/126
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Вербицької О.В.
За участю представників:
від позивача: Мороз Ю.А., довіреність б/н від 01.01.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2009
у справі № 6/126 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»
про стягнення 770064,56 грн.
Дочірнє підприємство «Перехід Аутдор» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» про стягнення 770064,56 грн. за договором №291205/N від 29.12.2005 р. на розміщення зовнішньої реклами, а саме: 714591,23 грн. боргу, 35133,46 грн. пені, 15948,18 грн. інфляційних та трьох процентів річних у розмірі 4391,69 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 р. у справі № 6/126 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (м. Київ, б-р Л. Українки, 26, рахунок 2600101300822 у ТОВ «Укрпромбанк», МФО 321228,) Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор» (м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літ. И, м. Київ, вул.. Шолуденка, 3, Бізнес центр «Кубік», 1-ий поверх, рахунок 260023301 в «Енергобанк», МФО 300272, код 24576549) 730539,49 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 35133,46 грн. пені, 4391,69 грн.. трьох процентів річних, 7700,75 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 р. у справі № 6/126 в повному обсязі та прийняти нове рішення у справі № 6/126, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Відповідач на адресу суду направив письмове доповнення до апеляційної скарги, де зокрема зазначив, що суд не взяв до уваги ступінь виконання зобов'язань, а саме, відповідачем було сплачено на рахунок позивача на виконання умов Договору та додатків до нього після надання передбачених договором послуг в значному розмірі.
Позивач в своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 01.06.2009 р. було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.06.2009 р. на 11-00 год.
18.06.2009 р. в судове засідання представник відповідача не з'явився та направив на адресу суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника відповідача в інше місто. Представник позивача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заявленого клопотання.
Суд порадившись ухвалив відхилити заявлене клопотання у зв'язку з тим, що останнім не було надано суду належних доказів, на яких ґрунтується заявлене клопотання. При цьому колегія суддів зазначає, що клопотання не містить будь-яких посилань на неможливість розгляду апеляційної скарги через наявність будь-яких доказів, які б спростовували висновки викладені в оскаржуваному рішенні
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представників, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву позивача на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством «Перехід Аутдор» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (далі відповідач) 29.12.2005 р. було укладено Договір №291205/N на розміщення зовнішньої реклами (далі Договір).
Позивач стверджує, що до 01.10.2008 р. відповідач вчасно та в повному обсязі сплачував вартість наданих послуг за Договором. Але, починаючи з жовтня 2008 року відповідач припинив виконання грошових зобов'язань взятих на себе, відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок провести рекламну компанію в інтересах замовника в строки і на умовах даного Договору, за умови виконання замовником зобов'язань по розрахунках.
Пунктом 3.1 Договору вартість послуг виконання і умов платежів по кожній рекламній компанії визначається сторонами в додатках до Договору. По закінченню терміну дії рекламної компанії сторони підписують акт приймання-передачі наданих та сплачених послуг.
На виконання своїх зобов'язань, за Договором, позивач на замовлення відповідача у відповідності з підписаними сторонами Договором та Додатками №35 від 30.09.2008 р., №36/R від 30.09.2008 р., №37 від 31.10.2008 р., №38 від 01.12.2008 р., №38/R від 31.10.2008 р., №39/R від 01.12.2008 р., здійснював розміщення рекламних матеріалів засобами зовнішньої реклами в період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р.
Факт надання послуг позивачем підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передач фото звітів про проведення рекламної компанії від 03.11.2008 р., від 01.10.2008 р., від 08.12.2008 р. та актами здачі-приймання робіт № ИК 23880, № ИК238554, № ИК 24058, № ИК 24060, № ИК 24142, № ИК 24203, № ИК 00088, № ИК 24059, № ИК 24205, № ИК 24206.
Відповідач в своєму письмовому запереченні на позов, який міститься в матеріалах справи, не заперечував те, що позивачем належним чином виконувалися взяті на себе зобов'язання по розміщенню зовнішньої реклами, також відповідачем було визнано позов в частині основного боргу по Договору, а саме 714 591,23 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було виконано умови Договору.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 ГК України також встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно змісту ст.ст. 526 та 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, в статті 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 610 та 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, в ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує факт того, що відповідач не виконав умови договору і тому з останнього підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 714 591,23 грн.
Враховуючи те, що позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача пені, у відповідності до п. 4.8 Договору та суми інфляційних витрат за прострочення сплати суми боргу по Договору, також три проценти річних, у відповідності до ст. 625 ЦК України, то судова колегія констатує, що такі вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, за заборгованість, що не була погашена в період з жовтня 2008 року по 31.12.2008 року.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 р. у справі № 6/126 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 р. у справі № 6/126 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»- без задоволення.
2. Справу № 6/126 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Буравльов С.І.
Вербицька О.В.
22.06.09 (відправлено)