донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2009 р. справа №34/43пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
при секретарі:
Денисенко К.С.
за участю представників сторін:
від позивача:
Борисова М.А. - по довір. №5 від 11.06.09р.,
від відповідача:
Костенко Н.І. - по довір. №01/4-104 від 12.01.09р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Криворізьке" м. Брянка Луганської області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
12.05.2009 року
по справі
№34/43пд
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Криворізьке"
м. Брянка Луганської області
до
Державного підприємства "Орджонікідзевугілля"
м. Єнакієве Донецької області
предмет спору
- визнати недійсним договору №07/10/к від 01.10.05р. укладеного між позивачем та відповідачем на переробку вугільної продукції
- застосувати наслідки недійсності правочину (договору), передбачених чинним законодавством
Закрите акціонерне товариство «Криворізьке»м. Брянка Луганська область (далі по тексту -ЗАТ «Криворізьке») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля»м. Єнакієве Донецької області (далі по тексту -ДП «Орджонікідзевугілля») про визнання недійсним договору №07/10/к від 01.10.05р., укладеного між ЗАТ «Криворізьке»та ДП «Орджонікідзевугілля»на переробку вугільної продукції, та застосування наслідків недійсності правочину (договору), передбачених чинним законодавством.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі №34/43пд у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Під змістом правочину тут розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені.
Господарський суд, дослідивши договір №07/10/к від 01.10.05р. про передачу на переробку виконавцю рядове вугілля, укладеного між ЗАТ «Криворізьке» та ДП «Орджонікідзевугілля»дійшов до висновку, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, тому він вважається укладеним за вимогами закону. Позивачем не було надано суду доказів звернення до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору №07/10/К або виключення окремих пунктів договору, доказів направлення такої пропозиції позивачем до матеріалів справи також не надано.
Крім цього судом першої інстанції прийнято до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем пропущено строк позовної давності встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України.
Дослідивши спірний договір господарський суд встановив, що строк позовної давності у три роки за договором №07/10/к від 01.10.05р. сплинув 31.12.2008 року та позивачем не надано клопотання щодо визнання причин пропуску строку поважними, у зв'язку з чим господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
ЗАТ «Криворізьке»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі №34/43пд і просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаржник посилається на те, що господарський суд в порушення норм процесуального права прийняв рішення за відсутністю представника позивача, та не надав йому можливості обґрунтувати належним чином свою позицію.
Заявник в апеляційній скарзі вказує на те, що господарським судом в порушення норм матеріального права не прийнято до уваги, що спірний договір №07/10/к від 01.10.05р. укладено з порушенням норм діючого законодавства, оскільки на думку скаржника, п.2.3 -2.4 даного договору передбачений порядок приймання продукції, що підлягає переробці, за кількістю та якістю. При цьому ці відносини врегульовані Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.
Як вважає скаржник, положення зазначених нормативних актів повинно застосовуватись лише у випадках здійснення постачання продукції, а не під час надання продукції для переробки, як це визначено спірним договором №07/10/к від 01.10.05р.
Крім цього скаржник вважає, що оскільки у п.2.1. спірного договору передбачено, що замовник надає вугілля на переробку згідно ВВН замовника з показниками, вказаними у додатках до цього договору. Ці норми замовником не наведені у договорі, в порушення норм цивільного законодавства, що регулюють порядок укладання, зміни та розірвання договору. Таким чином, як стверджує позивач він позбавлений можливості контролювати якість продукції, що надається на переробку.
Представник відповідача - ДП «Орджонікідзевугілля»у судовому засіданні апеляційної інстанції просив рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі №34/43пд залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Криворізьке»(виконавець) та ДП «Орджонікідзевугілля»(замовник) укладено договір №07/10/К від 01.10.05р., за умовами якого замовник передає на переробку виконавцю рядове вугілля, якість якого зазначено у додатку до договору, для збагачення.
Відповідно до п.1.2 договору виконавець приймає вугілля, збагачує його та передає замовнику продукти збагачення (вугільний концентрат).
Згідно до п.2.1 договору замовник надає вугілля згідно ВВН (внутрішні виробничі норми) замовника з показниками, зазначеними в додатку 1 до договору.
Кількість щомісячно поставленого вугілля зазначається у додатках та може бути змінена по взаємному узгодженню сторін у письмовій формі не менш ніж за п'ять днів до початку наступного місяця (п.2.2. договору).
Відповідно до п.2.3. договору приймання вугілля по кількості виробника здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про прядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року П-6 з наступними змінами та доповненнями, «Статуту залізниць України», «Правил перевезення вантажів».
За умовами п.2.4 договору якість поставляє мого за даним договором вугілля повинна відповідати характеристикам, зазначеним у пункті 2.1 договору. Показники якості встановлюються від одночасно поставленої партії вугілля. Методи відбору та підготування проб повинні відповідати ДСТУ 4096-2002. Кількість вугілля встановлюється по даним посвідчення кількості лабораторії ОФ-переробника та являються розрахунковими.
Відповідно до п.3.1. договору виконавець здійснює та відвантажує концентрат згідно технічних умов переробника з показниками, зазначеними у додатку до договору. Вищезазначені показники якості встановлюються для середньої проби окремої партії концентрату. Методи відбору та підготування проб концентрату повинні відповідати ДСТУ 4096-2002.
Згідно до п.3.2. договору приймання концентрату по кількості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу 15.06.1965року П-6 з наступними змінами та доповненнями, «Статуту залізниць України», «Правил перевезення вантажів». При встановлені маси нетто концентрату тара вагону приймається по вазі, зазначеної на трафареті вагону.
Договір підписаний обома сторонами та скраплений печатками підприємств.
На момент розгляду справи, як в суді першої так і в апеляційній інстанції, до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.
Таким чином апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Виходячи з приписів ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписом ч.1, 2 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторони про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.3, 4 ст.188 Господарського кодексу України).
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано, як суду першої, так і апеляційній інстанції доказів звернення до відповідача з приводу розірвання договору або зміни його умов: листи, заяви, поштові квитанції які б свідчили про звернення позивача до відповідача з цим питанням. Таким чином в матеріалах справи відсутні докази порушеного права позивача з боку відповідача.
Судом при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами.
Уклавши та підписавши договір №07/10/К сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору №07/10/К або виключення окремих пунктів договору, доказів направлення такої пропозиції позивачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущений строк позовної давності, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, про що заявлено відповідачем у відзиві на позов.
За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи спірний договір був укладений 01 жовтня 2005року. Відповідно до п.10.1 Договору зазначений договір набирає сили з моменту його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2005 року. Сторонами не надано доказів продовження дії договору.
Таким чином у даному випадку строк позовної давності у три роки сплинув 31.12.2008 року, та позивачем не надано, як суду першої, так і апеляційній інстанції доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Криворізьке»про визнання недійсним договору №07/10/к від 01.10.2005року, укладеного між ЗАТ «Криворізьке»та ДП «Орджонікідзевугілля»на переробку вугільної продукції та застосуванні наслідків недійсності правочину (договору), передбачених чинним законодавством, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається також на те, що господарський суд в порушення норм процесуального права прийняв рішення за відсутністю представника позивача, та не надав йому можливості обґрунтувати належним чином свою позицію, втім дане ствердження позивача є необґрунтованим.
Так, згідно ухвали господарського суду Донецької області від 21.04.09р. розгляд справи №34/43пд було відкладено на 12.05.09р., у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.
Відповідна ухвала суду була отримана позивачем 27.04.09р., що підтверджується поштовим повідомленням №14363608 про вручення поштового відправлення.
Позивач у судове засідання 12.05.09р. не з'явився, про поважність причин неявки господарський суд не повідомив, додаткових документів суду не представив, тому судова колегія вважає, що позивач не був позбавлений можливості обґрунтувати належним чином свою позицію, та не вбачає з боку суду першої інстанції порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі №34/43пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі №34/43пд підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги -ЗАТ «Криворізьке»м. Брянка Луганської області.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Криворізьке» м. Брянка Луганської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі №34/43пд залишити без змін.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. господарському суду