Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"22" червня 2009 р. Справа № 40/63-09
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Шепітько І.І., , судді Камишевої Л.М., судді Терещенко О.І.,
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників сторін:
позивача -Коршунова М.В., за довіреністю № 2-104д від 19 березня 2009 року
відповідача -Штирьової А.В., за довіреністю № 13-226/09д від 25 травня 2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1281Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року у справі №40/63-09
за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”, смт. Червоний Донець Балаклійського району Харківської області
до Відкритого акціонерного товариства “Мегабанк”, м. Харків
про розірвання договору,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року (суддя Хотенець П.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що за період тривалого терміну дії спірного договору оренди відбулися істотні зміни обставин, які суттєво впливають на виконання договору оренди нежитлових приміщень з боку позивача. Протягом останніх трьох років має місце збитковість підприємства позивача. Внаслідок фінансової кризи та інфляційних процесів знизилась платоспроможність підприємства і підприємство не має фінансової можливості сплачувати іншим юридичним особам орендну плату за орендовані приміщення під власні виробничі підрозділи.
Відповідач вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що він належним чином виконує умови спірного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності. Вважає, що підстави для розірвання договору оренди, відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що банківські відділення в смт. Червоний Донець надають повний спектр банківських послуг; здійснюють обслуговування мешканців цього селища, серед яких більшість є працівниками структурних підрозділів НАК «Нафтогаз України».
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського кодексу України, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2002 р. між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" та Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 403.
Відповідно до пункту 1.1 договору оренди, зміненого додатковою угодою № 1 від 15 березня 2005 р. до договору оренди № 403 від 30 квітня 2002 р., позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення загальною площею 180 м2, розташоване за адресою: Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9 на першому поверсі приміщення управління (частина одноповерхового крила), та частину холу приміщення адміністративної будівлі Шебелинського промислу, загальною площею 2 м2, що розташовано за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, що знаходяться на балансі ДК "Укргазвидобування" ГПУ "Шебелинкагазвидобуванння". Майно передане в оренду з метою розміщення відділення банку та встановлення банкомату.
Згідно з п. 10.1. договору оренди строк дії договору оренди визначений до 31 травня 2012 р.
Листом № 2-958 від 30 січня 2009 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією в порядку статті 188 Господарського кодексу України про розірвання договору оренди.
Листом № 13-1284 від 06 лютого 2009 р. відповідач повідомив позивача про те, що вважає недоцільним достроково розривати укладений 30 квітня 2002 р. договір оренди № 403 і не погоджується на його дострокове розірвання.
Підставою для розірвання договору оренди позивачем зазначено статтю 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, позивач посилається на те, що під час дії договору відбулися істотні зміни обставин, які суттєво впливають на виконання договору з боку позивача.
Такою істотною зміною обставин, на думку позивача, є його неспроможність платити значні суми за оренду приміщення іншим підприємствам, в яких розміщені структурні підрозділи позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 10.3. спірного договору оренди зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п. 8.2. спірного договору оренди з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання позивач має право виступати лише в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконує умови договору оренди в повному обсязі та належним чином. Зазначену обставину позивач підтвердив у судовому засіданні.
Посилаючись на положення статті 652 Цивільного кодексу України, як на підставу для розірвання договору позивач не надав суду доказів того, що виконання умов договору оренди порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладені договору.
Як зазначив відповідач у судовому засіданні ще у 1998 році «Мегабанк»відкрив відділення у смт. Червоний Донець Харківської області у приміщеннях, що розташовані на території ГПУ «Шебелінкагазвидобування»; близько 500 тисяч гривень було інвестовано банку в ремонті роботи цього приміщення і така ж сума була вкладена в добудову орендованого приміщення. Це надало можливості зручного обслуговування структурних підрозділів ДК «Укргазвидобування»та їх працівників на особливих мінімально ринкових умовах. Відділення «Мегабанку»здійснює обслуговування майже 95 % мешканців смт. Червоний Донець, серед яких 2300 вкладників, 1200 пенсіонерів та отримувачів соціальних виплат, що є діючими працівниками або працівниками в минулому вищевказаних структур НАК «Нафтобаз України». Крім того, «Мегабанк»надав кредитну допомогу 260 працівникам структурних підрозділів підприємства для купівлі житла, автомобілів та інших предметів довготривалого споживання, через відділення банку щомісяця 6000 мешканців селища сплачують за житлово-комунальні послуги.
Частиною четвертою ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:
1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не були надані суду докази на підтвердження тих фактів, на які він посилався в апеляційній скарзі відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року у справі № 40/63-09 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року у справі № 40/63-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписан