10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"16" червня 2009 р. Справа № 8/206
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Садовнікової Н.О. - представника за довіреністю від 06.08.2008р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "16" квітня 2009 р. у справі № 8/206 (суддя Давидюк В.К.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімери України", м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак", м.Житомир
про стягнення 479161,14 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.04.2009р. у справі №8/206 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімери України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" про стягнення 479161,14 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 426785грн. основного боргу, 15530,07грн. пені, 6439,85грн. 10% річних, 12366,55грн. інфляційних втрат, 4611,21грн. витрат по сплаті державного мита та 113,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовлено в позові в частині стягнення пені в розмірі 15875,31грн. та 2164,36грн. 10% річних.
Вважаючи, що рішення прийняте господарським судом з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі та прийняти нове - про стягнення 426785грн. основного боргу, 15530,07грн. пені, 6439,85грн. 10% річних, 7421,01грн. інфляційних втрат (а.с. 48 - 49).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом помилково зроблено висновок про правильність нарахування позивачем інфляційних у розмірі 12366,55грн. Інфляційні розраховувались позивачем за жовтень, листопад, грудень 2008р., однак, як встановлено судом першої інстанції, строк оплати товару, отриманого по накладній №141002 від 14.10.2008р. - не пізніше 04.11.2008р. Отже, суд безпідставно стягнув з відповідача інфляційні за жовтень 2008р. Крім того, судом безпідставно стягнуто інфляційні за грудень 2008р., розраховані із суми заборгованості 229297,50грн., оскільки 15.12.2008р. відповідачем сплачено 39700,00грн., то заборгованість за накладною №141002 становить 189597,50грн. А тому, інфляційні, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 7421,01грн. (за листопад 2008р. - 3439,49грн., за грудень 2008р. - 3981,55грн.). Таким чином, судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача 4945,54грн. інфляційних втрат.
У відзиві на апеляційну скаргу №57 від 15.06.2009р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що інфляційні втрати були нараховані до стягнення з відповідача у відповідності до ст.625 ЦК України та п.8.3 договору. Згідно п.3.3 договору, постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами кожної із специфікацій, або протягом строку, зазначеного у специфікаціях. У специфікації №1 вказана дата поставки - 19.09.2008р., порядок оплати - 21 календарний день з дати поставки товару, отже інфляційні нараховуються на суму 229297,50грн. з 11.10.2008р. Позивач відмічає, що твердження скаржника про те, що ним було сплачено 39700,00грн. по накладній №141002 є помилковим, оскільки у платіжному дорученні №40 від 15.12.2008р. зазначено призначення платежу: "оплата за поліпропілен згідно накладної №190911 від 19.09.2009р., №14000 від 14.10.2008р." (а.с. 52 - 53).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
16.06.2009р. на адресу Житомирського апеляційного господарського суду від ТОВ "Стиль -Пак" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з довгостроковим відрядженням повноважного представника відповідача та відсутністю можливості направити у судове засідання іншого представника (а.с. 55).
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи, 25.01.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №32/08 (далі - договір), у відповідності до п.1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити, а позивач прийняти й оплатити продукцію виробничо-господарського призначення в асортименті, кількості, одиницях виміру та за ціною, зазначених у погоджених сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 11 - 12).
У відповідності до п.3.3 договору, постачальник зобов'язався поставити товар покупцю протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами кожної із специфікацій, або протягом строку, зазначеного у специфікаціях.
Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної на кожну партію товару. На момент здійснення постачальником поставки товару покупець зобов'язаний надати йому довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Ціна кожної одиниці товару визначається сторонами у специфікації на кожну партію товару. Загальна сума договору на момент його укладання становить 1000000,00грн., у тому числі 20% ПДВ, та може змінюватися в залежності від загальної суми всіх підписаних сторонами специфікацій (п.п. 6.1,6.2 договору).
Згідно п.7.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем в порядку, передбаченому в специфікаціях до договору, що є його невід'ємними частинами.
Так, у специфікації №6.1 від 14.10.2008р. на товар, що поставляється, сторони погодили дату поставки товару - ППС Tipplen К 295 А - 19.09.2008р. та порядок оплати: покупець сплачує загальну вартість товару - 229297,50грн. протягом 21 календарного дня з дати поставки товару (а.с. 13).
Товар - ППС Tipplen К 295 А вартістю 229297,50грн. позивач поставив відповідачу не 19.09.2008р., як це передбачено у специфікації №61 від 14.10.2008р., а 14.10.2008р., що стверджується видатковою накладною №ПЛ-141002 від 14.10.2008р. (а.с. 14).
Згідно специфікації №7 від 04.12.2008р., позивач зобов'язався 08.12.2008р. поставити відповідачу товар вартістю 237187,50грн., а відповідач - розрахуватися за отриманий товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару (а.с. 13).
Позивач 10.12.2008р. поставив відповідачу товар вартістю 237187,50грн., що стверджується видатковою накладною №ПЛ-101204 від 10.12.2008р. (а.с. 33).
Таким чином позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 466485,00грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, перерахувавши 15.12.2008р. на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 39700,00грн.
За вказаних обставин справи, ТОВ "Торговий дім "Полімери України" 20.02.2009р. звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою №160 від 27.01.2009р. про стягнення з ТОВ "Стиль-Пак" 426785,00грн. основного боргу, 31405,38грн. пені за період з 11.10.2008р. по 26.01.2009р., 8604,21грн. річних за період з 11.10.2008р. по 26.01.2009р. та 12366,55грн. інфляційних втрат за цей же період (а.с. 5 - 7).
З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1,6 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 1, 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання щодо оплати отриманого товару у встановлений специфікаціями строк - протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.
Так, згідно п. 3.4 договору, товар по видатковій накладній №ПЛ-141002 поставлено 14.10.2008р., а по накладній №101204 - 10.12.2008р., отже оплата отриманого відповідачем товару має бути здійснена в строк до 04.11.2008р. та, відповідно, до 31.12.2008р.
Відповідач не надав суду належних доказів проведення розрахунків з позивачем за поставлений товар у повному обсязі та у строк, передбачений специфікаціями, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 426785,00грн. (466485,00грн. - 39700,00грн.) основного боргу.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.3 договору сторони встановили, що у випадку порушення термінів оплати покупець на вимогу постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10% річних від простроченої суми , за весь період прострочення , а також штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив період за який слід нараховувати пеню (з 05.11.2008р. по 26.01.2009р. за видатковою накладною №ПЛ-141002 від 14.10.2008р. та з 01.01.2009р. по 26.01.2009р. за накладною №ПЛ-101204 від 10.12.2008р.), та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" стягнув з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов'язання 15530,07грн. пені.
Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено, п.8.3 договору сторони встановили 10% річних, що сплачується покупцем на вимогу постачальника від простроченої суми у випадку порушення термінів оплати.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 6439,85грн. 10% річних за період з 05.11.2008р. по 26.01.2009р. за видатковою накладною №ПЛ-141002 від 14.10.2008р. та з 01.01.2009р. по 26.01.2009р. за накладною №ПЛ-101204 від 10.12.2008р..
Рішенням господарського суду було стягнуто з відповідача на користь позивача 12366,55грн. інфляційних втрат за період жовтень - грудень 2008р., з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне:
Як вже було зазначено вище, згідно п. 3.4 договору, товар по видатковій накладній №ПЛ-141002 поставлено 14.10.2008р., а по накладній №101204 - 10.12.2008р. Оплата отриманого відповідачем товару, згідно специфікацій, мала бути здійснена протягом 21 календарного дня з дати поставки товару, тобто в строк до 04.11.2008р. (по накладній №ПЛ-141002 поставлено 14.10.2008р.) та, відповідно, до 31.12.2008р. (по накладній №101204 - 10.12.2008р.).
Отже, прострочення відповідача (боржника) виникло з 05.11.2008р. - щодо оплати товару по накладній №ПЛ-141002 від 14.10.2008р., та з 01.01.2009р. - по накладній №101204 від 10.12.2008р.
Таким чином інфляційні втрати за жовтень на суму грошового зобов'язання за накладною №ПЛ-141002 від 14.10.2008р. не нараховуються, оскільки відсутнє прострочення боржника (відповідача). Крім того, позивачем при здійсненні обрахунку інфляційних втрат не враховано, що 15.12.2008р. відповідачем було сплачено 39700грн. на погашення заборгованості по накладній №ПЛ-141002 від 14.10.2008р. Таким, чином інфляційні за грудень 2008р. на заборгованість за накладною №ПЛ-141002 від 14.10.2008р. слід нараховувати на суму 189597,50грн. (229297,50грн. - 39700,00грн.).
Системний аналіз обставин справи та норм чинного законодавства свідчить про законність та обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7421,01грн. (а.с. 48 - 49, - розрахунок перевірений судом).
Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення 4945,54грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Згідно п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.04.2009р. зміні у частині стягнення інфляційних втрат та судових витрат.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, сплата державного мита покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак", м.Житомир задовольнити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року у справі №8/206 змінити в частині стягнення інфляційних втрат та судових витрат, виклавши його в такій редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" (м.Житомир, вул.Театральна,5, код 30503020 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімери України" (м.Дніпропетровськ, вул.Виконкомівська, 15/11, код 34983877) 426785,00грн. основного боргу, 15530,07грн. пені, 6439,85грн. - 10% річних, 7421,01грн. інфляційних, 4561,75грн. витрат по сплаті державного мита та 113,44грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити."
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімери України" (м.Дніпропетровськ, вул.Виконкомівська, 15/11, код 34983877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" (м.Житомир, вул.Театральна, 5, код 30503020) 24,73грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" (м.Житомир, вул.Театральна,5, код 30503020) 2371,08грн. зайво сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.
6. Справу №8/206 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя: Щепанська Г.А.
судді::
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.