01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.06.2009 № 1/47
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
від позивача -Іваненко І.П. (дов. №Д07/2008/11/12-18 від 12.11.2008 р.)
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2009
у справі № 1/47 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 59335,05 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” (далі за текстом - АЕК „Київенерго”, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Механізатор” (далі за тестом - ЖБК „Механізатор”, відповідач) про стягнення 59335,05 грн. (а саме: 41698,59 грн. основного боргу, 14659,74 грн. - інфляційної складової боргу, 2976,72 грн. - 3% річних) та стягнення судових витрат (593,35 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2009 р. у справі №1/47 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Механізатор” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 41698,59 грн. основного боргу, 14659,74 грн. - інфляційної складової боргу, 2976,72 грн. - 3% річних, держмито в розмірі 593,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив „Механізатор” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009 р. у справі №1/47.
Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю представника відповідача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 р. у справі №1/47 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17.05.2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго”, як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом „Механізатор”, як абонентом, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №510274.
Згідно з п.2.2.1 Договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.
Відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.2.3.1 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору та звернення-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку (опалення) та розрахунковим способом (гаряче водопостачання) згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Відповідно до п.3 Додатку 4 до Договору відповідач згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує кількість фактично спожитої теплової енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено виконання умов договору, а саме не здійснено оплату за спожиту електричну енергію на суму 41698,59 грн. за період з 01.12.2007 р. по 01.12.2008 р., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованості із сплати споживчої електричної енергії, звітами про використану електричну енергію за відповідні періоди, відомостями обліку споживання теплової енергії.
В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 59335,05 грн. боргу, а саме: 41698,59 грн. - боргу, 14659,74 грн. - інфляційної складової боргу, 2976,72 грн. -3% річних.
Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленням та з зауваженням щодо надання послуг суду не надано.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання теплової енергії.
Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись положеннями вказаної норми закону, позивачем було нараховано 3% річних в розмірі 2976,72 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14659,74 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі наведених правових норм дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 41698,59 грн. за Договором №510274 від 17.05.2000 р., 3% річних в розмірі 2976,72 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14659,74 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, слід зазначити наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2009 р. у справі №1/47 порушено провадження та прийнято позовну заяву Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго, розгляд справи призначено на 20.02.2009 р., зобов'язано сторін надати додаткові докази.
В судове засідання 20.02.2009 р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 р. у справі №1/47 розгляд справи відкладено до 10.04.2009 р., зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.01.2009 р.
10.04.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі суду не виконав, поважних причин такого невиконання суду не навів. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, ухвала суду направлена відповідачу на юридичну адресу підприємства (довідка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ЖБК „Механізатор” станом на 11.05.1998 р. наявна у матеріалах справи).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом, в судове засідання місцевого господарського суду своїх представників не направив, відзиву на позовну заяву не надав.
Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Механізатор” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 р. у справі № 1/47 залишити без змін.
Матеріали справи № 1/47 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.
26.06.09 (відправлено)