79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.06.09 Справа № 18/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Давид Л.Л.
Суддів Мурської Х.В.
Юрченка Я.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки, б/н від 24.04.09 р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2009 р.
у справі № 18/17 (суддя -Гудак А.В.)
за позовом Прокурора Радивилівського району в інтересах держави в особі ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», м. Радивилів, Рівненська область
до Підприємства споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки, м. Корець, Рівненська область
про стягнення заборгованості в сумі 103 358,89 грн.
за участю представників сторін:
прокуратура Львівської області: Яворський Я.Т. -старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах (посвідчення №127 від 31.10.07 р.);
від позивача: Віннічук М.М. -юрист (довіреність за №216 від 24.03.2008 р.);
від відповідача: Поліщук О.П. -юрисконсульт (довіреність за вих. №10-03/09 від 10.03.09 р.);
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.04.2009 р. у справі №18/17 частково задоволено позовні вимоги Прокурора Радивилівського району в інтересах держави в особі ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»(надалі -Позивач) до Підприємства споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки, м. Корець, Рівненська область (надалі -Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 103 358,89 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»70 279,64 грн. основного боргу, 5 764,25 грн. збитків, завданих внаслідок інфляційних процесів, всього -76 043,89 грн. Стягнуто в доход державного бюджету України з Відповідача 1045,44 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу в сумі 28 500,00 грн. провадження у справі припинено.
Відповідач -Підприємство споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, б/н від 24.04.2009 р., в якій покликається на те, що таке прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме: судом не взято до уваги, що Прокурором Радивилівського району при подані позову до суду не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а такий звернувся в інтересах самостійного суб»єкта господарювання ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів». Відповідно до цього, Скаржник вважає, що Прокурор не може бути представником Позивача по даній справі, а відтак просить рішення місцевого господарського суду скасувати, а позов -залишити без розгляду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, згідно роз»яснень президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам № №04-5/570 від 22.05.2002 р. (із змінами та доповненнями).
Прокурор Радивилівського району Рівненської області у відзиві, за вих. №747/09 від 29.05.2009 р. заперечив доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. На органи прокуратури відповідно до ст. 121 Конституції України покладено обов»язок представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом. Право на звернення до суду в інтересах держави також закріплено ст. 36-1 Закону України «Про прокуратура»та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям і лише прокурор визначає, в чому саме відбулося або могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави. Прокурор Радивилівського району звернувся з позовом і інтересах Державного підприємства «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»Державного комітету України з Державного матеріального резерву, захищаючи державні інтереси, оскільки існуюча заборгованість Відповідача перед Позивачем негативно вплине на державне підприємство, що в свою чергу буде перешкоджати своєчасній сплаті платежів до бюджету, що призведе до невиконання його дохідної частини. Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2009 р. залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.
Позивач -ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»у відзиві, за вих. №36/юр від 02.06.2009 р. та його уповноважений представник в судовому засіданні, посилається на те, що рішення по даній справі винесено на законних підставах, оскільки в позовній заяві, як і в кожному конкретному випадку, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення державних інтересів і звертається до суду за їх захистом на підставі Закону України «Про прокуратуру»та Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до цього просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.
В судовому засіданні 11.06.2009 р. представником Відповідача підтримано доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в останній. Прокурором Прокуратури Львівської області заперечено доводи апеляційної скарги, з мотивів, наведених у відзиві Прокурора Радивилівського району Рівненської області.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши Прокурора та представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступне.
17.03.2008 р. Державне підприємство «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»в особі директора Железняка В.М., що діє на підставі Статуту (надалі «Постачальник»), Рівненська обласна державна адміністрація в особі першого заступника голови Рівненської ОДА Благодир Ю.А., що діє на підставі Положення (надалі -«Замовник») та Підприємство споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат», в особі директора Пляшко В.С., що діє на підставі Статуту (надалі «Покупець») уклали договір поставки №141 реалізації борошна, виробленого із зерна державного матеріального резерву (а.с.3-4). Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 01.08.2008 р. (п.9.1 Договору), однак в подальшому до нього укладено додаткову угоду №1 від 01.08.2008 р., якою продовжено дію договору з 01.08.2008 р. по 31.12.2008 р. (а.с.5).
У відповідності до п. 1.1. Договору №141 Постачальник зобов»язується передати у власність Покупцю з державного матеріального резерву борошно пшеничне вищого, першого ґатунків за ціною узгодженою і затвердженою сторонами Додатком до Договору, який є невід»ємною частиною Договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов»язується оплатити та прийняти борошно і виготовити з нього виключно хліб масових сортів.
На виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачу борошно, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №РН-12-08022 від 08.12.2008 р., № РН-12-08023 від 08.12.2008 р., №РН-1-090001 від 09.01.2009 р., №РН-2-190027 від 19.02.2009 р. (а.с.6-9) та довіреностями серії ЯОШ №784767 від 08.12.2008 р. та серії ЯМБ №086225 від 16.02.2009 р. (а.с.10-11).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, заборгувавши тим самим Позивачу станом на 28.02.2009 р. - 98 779,64 грн., що підтверджується актом звірки (а.с.12), які в добровільному порядку на момент подання позову не сплачено.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 3.3. Договору №141 від 17.03.2008 р.- розрахунок за борошно здійснюється шляхом попередньої оплати кожної партії в межах виділених об»ємів, згідно листа -замовлення Замовника, на розрахунковий рахунок Постачальника вказаний в цьому договорі.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов»язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, в якій вказується, що у разі невиконання покупцем обов»язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 Цивільного кодексу України.
Вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов»язку однією з сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов»язку, є зустрічним виконанням зобов»язання. При зустрічному виконанні зобов»язання сторони повинні виконувати свої обов»язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов»язання або звичаїв ділового обороту.
У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем під час розгляду справи, частково сплачено заборгованість в сумі 28 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (а.с.34-43), а відтак Позивачем уточнено свої позовні вимоги, що відображено в заявах (а.с.26, 47), а саме: зменшено суму основного боргу до 70 279,64 грн.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на уточнену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 70 279,64 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору № 141.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що грошові зобов»язання по договору №141 від 17.03.2009 р. не виконанні в строк, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову, також в частині стягнення збитків, завданих внаслідок інфляційних процесів в сумі 5 764,25 грн. за час прострочення у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що Позивач не оспорює суму основної заборгованості та суму інфляційних збитків, а посилається, лише на те, що судом не взято до уваги, що Прокурором Радивилівського району при подані позову до суду не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а такий звернувся в інтересах самостійного суб»єкта господарювання ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», а відтак просить рішення місцевого господарського суду скасувати, а позов -залишити без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, згідно роз»яснень президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ , підвідомчих господарським судам № №04-5/570 від 22.05.2002 р. (із змінами та доповненнями).
Зазначене твердження судова колегія вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що пред»являючи позов в інтересах держави в особі ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»Державного комітету України з державного матеріального резерву прокурор мотивував позовну заяву тим, що Позивач уповноважений державою на здійснення функцій по заготівлі , прийманні на збереження та реалізації хлібопродуктів. Несвоєчасне проведення проплат по договірних зобов»язаннях ставить під загрозу продовольчу безпеку держави та завдає збитків Державному комітету України з державного матеріального резерву в особі ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відносини щодо поставки реалізації борошна, виготовленого із зерна Державного матеріального резерву згідно Договору №141 від 17.03.2008 р. та здійснення розрахунків між учасниками цих відносин є сферою державного регулювання.
Разом з тим, суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, щодо часткового задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 28 500,00 грн., оскільки заявами про уточнення позовних вимог, за вих. №17/юр від 24.03.2009 р.(а.с.26) та завою без номера від 09.04.2009 р. (а.с.47), поданими до місцевого господарського суду, Позивач змінив свої позовні вимоги, які рішенням суду першої інстанції були задоволені в повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що прийняте рішення місцевого господарського суду від 09 квітня 2009 року, слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення посилання на часткове задоволення позову та припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 28 500,00 грн., залишивши без змін в іншій частині, як таке, що прийняте у відповідності до норм чинного матеріального права та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні апеляційної скарги Підприємства споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки, б/н від 24.04.2009 р. -відмовити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2009 р. у справі №18/17 змінити, виключивши з мотивувальної частини та резолютивної частини рішення суду посилання на часткове задоволення позову та припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 28 500,00 грн., залишивши без змін в іншій частині.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу № 18/17 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.
Суддя Юрченко Я.О.