18 червня 2009 р.
№ 10/108-2734
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. -головуючий,
Могил С.К.,
Самусенко С.С. -доповідач,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "Агростандарт"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 23 лютого 2009 року
у справі
№ 10/108-2734
господарського суду
Тернопільської області
за позовом
ЗАТ компанія "РАЙЗ"
до
ТОВ "Агростандарт"
третя особа
без самостійних вимог на стороні позивача
Дочірнє підприємство "Райз-Агросервіс"
про
стягнення 337 525 грн. 73 коп.
за участю представника
від відповідача -Цяцяк А.Р.
ЗАТ компанія "РАЙЗ" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до ТОВ "Агростандарт" про стягнення 337 525 грн. 73 коп., з яких 127 860 грн. 41 коп. -сума боргу, 4 671 грн. 45 коп. -відсотки за користування товарним кредитом, 64 932 грн. 07 коп. -28 % річних з простроченої суми за неправомірне користування грошовими коштами, 63 930 грн. 21 коп. -збитків, 13 451 грн. 62 коп. -пені, 55 722 грн. 96 коп. -сума інфляційних втрат, 6 957 грн. 01 коп. -3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог ЗАТ компанія "РАЙЗ" посилається на неналежне виконання ТОВ "Агростандарт" зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору № РДІ-037 від 13.04.2006.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.10.2008 у справі № 10/108-2734 у позові ЗАТ компанія "РАЙЗ" відмовлено.
Місцевим господарським судом взято до уваги те, що сторонами у договорі поставки № РДІ-037, укладеного на умовах товарного кредиту, від 13.04.2006 є ДП "Райз-Агросервіс" (Чернівецька філія) та ТОВ "Агростандарт", а позивачем по справі являється ЗАТ компанія "Райз", та зазначено, що останнім не надано суду доказів, які б свідчили про затвердження у встановленому порядку передавального акту, відомостей про внесення до ЄДРПОУ запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи -ДП "Райз-Агросервіс", а відтак суд вказує на те, що позивачем не доведено наявність заборгованості перед ЗАТ компанія "Райз" за поставлену продукцію.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 у справі № 10/108-2734 рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2008 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ЗАТ компанія "Райз" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Агростандарт" на користь ЗАТ компанія "Райз" 127 860 грн. 41 коп. боргу, 4 671 грн. 45 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 64 932 грн. 07 коп. -28 % річних з простроченої суми за неправомірне користування грошовими коштами, 63 930 грн. 21 коп. збитків, 13 451 грн. 62 коп. пені, 55 722 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 6 957 грн. 01 коп. -3 % річних; в задоволенні решти позовних вимог ЗАТ компанія "Райз" про стягнення з ТОВ "Агростандарт" на користь ЗАТ компанія "Райз" 63 930 грн. 21 коп. збитків -відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "Агростандарт" просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 у справі № 10/108-2734, а рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2008 залишити без змін.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Агростандарт", посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: ст.ст. 509, 512, 513, 516, 517 Цивільного кодексу України, зазначає, що ЗАТ компанія "Райз" являється неналежним позивачем, оскільки ЗАТ компанія "Райз" не надано доказів переходу до нього прав у зобов'язанні від ДП "Райз-Агросервіс" за договором № РДІ-037 від 13.04.2006.
ТОВ "Агростандарт", посилаючись на ст. ст. 89, 91, 104 ЦК України, ст. 59 Господарського кодексу України, ч. 11 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ДП "Райз-Агросервіс", а також докази внесення змін і доповнень до установчих документів ЗАТ компанія "Райз", що стосуються реорганізації ДП "Райз-Агросервіс" шляхом приєднання. При цьому, ТОВ "Агростандарт" вважає наявність в Єдиному державному реєстрі запису про рішення засновників щодо припинення ДП "Райз-Агросервіс" недостатньою правовою підставою для переходу прав і обов'язків від ДП "Райз-Агросервіс" до ЗАТ компанія "Райз".
ТОВ "Агростандарт" у касаційній скарзі, посилаючись на норми ст. 107 ЦК України, ч. 4 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", зазначає про те, що передавальний акт (баланс) від 25.07.2006 не затверджений учасниками ЗАТ компанія "Райз" у визначеному законодавчому порядку, а отже не може бути належним доказом передачі дебіторської заборгованості від ДП "Райз-Агросервіс" до ЗАТ компанія "Райз".
Крім того, ТОВ "Агростандарт" стверджує про відсутність заборгованості перед ЗАТ компанія "Райз", оскільки за договором № РДІ-037 від 13.04.2006 ДП "Райз-Агросервіс" поставило ТОВ "Агростандарт" посівний матеріал неналежної якості, що підтверджує акт від 11.11.2006, тим самим порушивши умови вказаного договору.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача з дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до встановлених обставин справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій 13.04.2006 між ДП "Райз-Агросервіс" (постачальник) та ТОВ "Агростандарт" (покупець) укладено договір поставки № РДІ-037 на умовах товарного кредиту, відповідно до пункту 1.1 розділу 1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Згідно пунктів 2.1, 2.3 розділу 2 укладеного договору вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а; покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору на банківський рахунок постачальника.
З додатку № 1а вбачається, що сторони договору встановили терміни оплати відстрочених платежів, зокрема, кінцевий термін -01.09.006.
Пунктами 2.6 та 2.7 розділу 2 договору передбачено, що товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом та за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти; строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу, а проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 1.1 розділу 1 укладеного договору ДП "Райз-Агросервіс" поставило ТОВ "Агростандарт" товар на загальну суму 167 224 грн. 84 коп., що підтверджується відповідними накладними.
Оскільки ТОВ "Агростандарт" оплачено товар частково в сумі 39 364 грн. 43 коп., заборгованість ТОВ "Агростандарт" становить 127 860 грн. 41 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд посилається на норми ст.ст. 59, 60 Господарського Кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" і вказує, що ЗАТ компанія "Райз" не є стороною за договором № РДІ-037 від 13.04.2006 і не може вважатися правонаступником ДП "Райз-Агросервіс" з огляду на те, що діяльність останнього в законодавчому порядку не припинена і в Єдиному державному реєстрі про припинення діяльності ДП "Райз-Агросервіс" та виключення останнього з реєстру не зазначено.
Разом з тим, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.05.2006 на загальних зборах акціонерів ЗАТ компанії "Райз" вирішено припинити діяльність ДП "Райз-Агросервіс" та його філій (в переліку яких також зазначено Чернівецьку філію) шляхом приєднання до ЗАТ компанії "Райз", про що складено протокол № 2 загальних зборів акціонерів ЗАТ компанія "Райз" від 10.05.2006.
Відповідно до п.3 зазначеного протоколу ЗАТ компанія "Райз" є правонаступником ДП "Райз-Агросервіс".
Як встановлено апеляційним господарським судом, на виконання рішення зборів акціонерів ЗАТ компанії "Райз" 25.07.2006 складено передавальний акт (баланс) від ДП "Райз-Агросервіс" до ЗАТ компанія "Райз".
В матеріалах справи, досліджених господарським судом апеляційної інстанції, наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 29.08.2008, в якій зазначено що 24.05.2006 в Єдиний державний реєстр внесено запис про рішення засновників про припинення ДП "Райз-Агросервіс", яке пов'язане з реорганізацією.
Апеляційною інстанцією також встановлено, що ТОВ "Агростандарт" не виконано взяті на себе зобов'язання за договором № РДІ-037 від 13.04.2006, -не сплачено 127 860 грн. 41 коп. заборгованості за поставлений товар та 4 671 грн. 45 коп. відсотків за користування товарним кредитом, передбачені п.2.9 вказаного договору.
Відповідно до умов договору № РДІ-037 від 13.04.2006, а саме п. 7.3 та п. 7.5 передбачено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користуванням товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу; у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.
Тому господарський суд апеляційної інстанції перевірив і встановив правильним нарахування ЗАТ компанія "Райз" до стягнення з ТОВ "Агростандарт" 64 932 грн. 07 коп. процентів річних та пені в сумі 13 451 грн. 62 коп.
Крім того, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 55 722 грн. 96 коп. згідно ст.625 ЦК України.
Стосовно заявлених до стягнення ЗАТ компанія "Райз" збитків у сумі 63 930 грн. 21 коп., завданих неналежним виконанням зобов'язань, апеляційний господарський суд зазначає про те, що ЗАТ компанією "Райз" не доведено, що йому завдано будь-які збитки внаслідок винних дій ТОВ "Агростандарт" по невиконанню договірних зобов'язань, та відмовив у позові в цій частині.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вищевикладені встановлені господарським судом апеляційної інстанції обставини у даній справі спростовують доводи касаційної скарги та вказують на правомірність висновків, викладених у постанові Львівського апеляційного господарського суду, окрім стягнення 3% річних в сумі 6957 грн. 01 коп.
За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, дійсно на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, однак за умови, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційною інстанцією не враховано, що інший розмір процентів передбачено сторонами в п.7.5 договору, як встановлено апеляційним судом та стягнуто в сумі 64 932 грн. 07 коп.
У зв'язку із зазначеним Вищий господарський суд України задовольняє касаційну скаргу частково, скасовує постанову Львівського апеляційного господарського суду в частині стягнення 3% річних в сумі 6957 грн. 01 коп., в решті - залишає без змін.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Агростандарт" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 у справі № 10/108-2734 скасувати в частині стягнення 3% річних в сумі 6957 грн. 01 коп., в решті - залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Борденюк
Судді: С. Могил
С. Самусенко