Справа № 199/2988/14-ц
(2/199/1964/14)
Іменем України
17 червня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Руденко В.В.,
при секретарі Коломієць Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, -
Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, зазначивши, що між банком та ОСОБА_1 03 жовтня 2006 року був укладений кредитний договір №DN80FI00000003, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 26250,00 доларів США строком до 02.10.2026 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач ОСОБА_1 03 жовтня 2006 року уклали договір іпотеки нерухомого майна № DN80FI00000003, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1
В порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, тому позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням суду від 19.06.2013 було частково задоволені позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Однак до теперішнього часу відповідачі не звільнили житловий будинок, а тому позивач просив суд виселити відповідачів, та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час судового розгляду справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, не надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, не скористалися правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2006 року був укладений кредитний договір № DN80FI00000003, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 26250,00 доларів США строком до 02.10.2026 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач ОСОБА_1 03 жовтня 2006 року уклали договір іпотеки нерухомого майна № DN80FI00000003, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1
Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконує, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за ним виникла заборгованість, яка не погашена.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення Застоводавцем (Позичальником) зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад.
Як передбачено ст.ст.572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст.590 ЦК України.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 червня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення задоволені частково, а саме звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинок АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У ч.ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Як роз'яснено у п.43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Частиною 4 ст.9, ст.109 Житлового кодексу України, ст.ст.39, 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 13 лютого 2014 року на адресу відповідачів направлялася вимога про добровільне звільнення нерухомого майна, а саме домоволодіння АДРЕСА_1. Однак дана вимога залишилася без виконання відповідачами.
За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід солідарно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 169, 214, 215, 222, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення- задовольнити.
Виселити відповідачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_3 з житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_3, на користь позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. 6499391940001, МФО 305299) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя В.В. Руденко