Справа № 2/303/2037/14
303/3459/14-ц
Ряд стат звіту 43
Іменем України
23 червня 2014 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі: головуючого - судді Морозової Н. Л.
при секретарі Ільчак Р. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Мукачівський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації її місця проживання,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, втратившим право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 та скасувати його реєстрацію місця проживання..
Позовні вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.07.2006 року. У вказаному будинку зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не проживає у вказаному будинку з 2012 року. Реєстрація відповідача у будинку, тягне додаткові витрати на його утримання та створює незручності позивачу у користуванні та розпорядженні власністю.
Позивач в судове засідання не з'явилася її представник подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялися за місцем реєстрації, заперечення на позов не подав, заяви про розгляд справи у його відсутності також. Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Суд, знаходить можливим розглянути справу у відсутності відповідача, згідно вимог ст. 169 ч.4 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних та доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи суд, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.07.2006 року (а.с. 5).
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_2 є співвласником вказаного домоволодіння.
Згідно відповіді Мукачівського МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області № 2376 від 04.06.2014 р. - у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с13)
Згідно Акту № 41 від 22.022014 року, засвідченого паспортистом ТОВ «Сервіс Плю» ОСОБА_2, 21.03.2014 року не проживає за адресою реєстрації з 20.10.2012 року (а.ч8).
Аналіз приведених доказів, дозволяє суду зробити висновок про те, що відповідач - ОСОБА_2, 21.03.2014 року є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1, на рівні з позивачкою ОСОБА_1, яке перебуває у їх спільній сумісній власності.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає володіння, користування, розпорядження, та якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків передбачених законом, то власник не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном.
Наявних у справі доказів, достатньо для прийняття рішення у справі та відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 10, 60, ч.4 ст.169, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.85 року зі змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", суд заочно -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Мукачівський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації її місця проживання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Морозова Н. Л