Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"16" червня 2014 р. Справа № 911/1143/14
за позовом Прокурора міста Ірпеня, Київська обл., м. Буча
до відповідача 1 Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Київська обл., м. Ірпінь
відповідача 2 Ірпінської міської ради Київської області, Київська обл., м. Ірпінь
та відповідача 3 Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство», Київська обл., м. Ірпінь
про визнання недійсними рішень, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути земельну ділянку в комунальну власність
Суддя Наріжний С.Ю.
за участю представників сторін:
прокурор: Безрук А.С. - посвідчення № 025412 від 07.04.2014 р.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від відповідача 3: Кривенко А.В. - довіреність б/№ від 06.11.2013 р.
до господарського суду Київської області звернувся Прокурор міста Ірпеня (далі - прокурор) з позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач 1), Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач 2) та Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» (далі - відповідач 3) про визнання недійсними рішень, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути земельну ділянку в комунальну власність.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на те, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства під час продажу земельних ділянок державної і комунальної власності у приватну власність встановлено, що рішенням Відповідача 1 доручено оформити та видати свідоцтво про право власності за Відповідачем 3, рішенням Відповідача 2 надано дозвіл Відповідачу 3 на викуп земельної ділянки, рішенням Відповідача 3 затверджено вартість земельної ділянки та вирішено продати її Відповідачу 3, між Відповідачем 2 і Відповідачем 3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, та на думку Прокурора процедура продажу земельної ділянки не відповідає вимогам Земельного кодексу України, оскільки продаж у даному випадку мав бути здійснений виключно на конкурентних засадах.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1143/14 та призначено її до розгляду на 12.05.2014 р.
Позовна заява Прокурора містить клопотання про забезпечення позову, в якому Прокурор просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2246 га з кадастровим номером 3210900000:01:102:0004, яка розташована в м. Ірпінь, вул. Ленінградській, 4-б та заборонити будь-яким фізичним чи юридичним особам проводити будівельні роботи на вказаній земельній ділянці.
В обґрунтування свого клопотання Прокурор посилається на те, що на його думку на час розгляду судом даної справи існує загроза подальшого продажу спірної земельної ділянки і її забудови.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року за №16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Із клопотання Прокурора про забезпечення позову, яке міститься в позовній заяві, суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову, оскільки Прокурором не доведено, що Відповідачем 3 вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірної земельної ділянки, а також того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання Прокурора про забезпечення позову, викладене в позовній заяві не підлягає задоволенню.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
05.05.2014 р. через відділ діловодства суду надійшов лист Відповідачів 1, 2 від 29.04.2014 р. № 01-20/1244 (вх. № 8247/14), відповідно до якого Відповідачі 1, 2 просять суд розглядати справу без участі представників Відповідачів 1, 2.
12.05.2014 р. через відділ діловодства суду надійшов відзив Відповідача 3 від 06.05.2014 р. б/№ (вх. № 8549/14) на позовну заяву, згідно якого Відповідач 3 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
26.05.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання громадянина ОСОБА_2 від 26.05.2014 р. б/№ (вх. № 9820/14) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мотивоване тим, що ОСОБА_2 є акціонером Відповідача 3, та володіє 1,73% акцій товариства.
Ухвалою суду від 27.05.2014 р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з підстав, викладених в ухвалі.
27.05.2014 р. через відділ діловодства суду надійшов відзив Відповідача 3 від 26.05.2014 р. б/№ (вх. № 9883/14) на позовну заяву з додатковим обґрунтуванням заперечення Відповідачем 3 позовних вимог.
30.05.2014 р. через відділ діловодства суду надійшла заява громадянина ОСОБА_2 від 26.05.2014 р. б/№ (вх. № 10310/14) про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з тих же підстав, що викладені у клопотанні від 26.05.2014 р. б/№ (вх. № 9820/14).
Дослідивши вказану заяву ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню з тих же підстав, з яких ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання від 26.05.2014 р. б/№ (вх. № 9820/14).
Крім цього, до заяви ОСОБА_2 про залучення до участі у справі у якості третьої особи додано клопотання про витребування доказів від Відповідача 3, виклик до суду посадових осіб Відповідача 3, надання копії позовної заяви з метою підготовки відзиву, про надання дозволу на участь у дослідженні доказів у судовому засіданні та про здійснення технічної фіксації судового процесу.
Дослідивши вищевказане клопотання ОСОБА_2 про вчинення зазначених процесуальних дій, суд дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 не є учасником у даній справі.
16.06.2014 р. через відділ діловодства суду надійшли відзиви Відповідача 1 та Відповідача 2 від 16.06.2014 р. № 01-20/1684 (вх. № 11413/14) та від 16.06.2014 р. № 01-20/1685 (вх. № 11414/14) відповідно, які є тотожними за змістом, та з яких вбачається, що Відповідачі 1, 2 заперечують проти позову і зазначають, що Відповідач 1 при прийнятті рішення № 329/22 від 29.12.2011 р. діяв в межах своїх повноважень та чинного законодавства.
В судове засідання 16.06.2014 р. з'явились Прокурор і представник Відповідача 3 та надали пояснення у справі. Представники Відповідачів 1, 2 у судове засідання не з'явились.
Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Детально розглянувши матеріали справи, які є достатніми для розгляду справи у даному судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши подані докази, суд -
Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (Відповідач 1) від 29.12.2011 р. № 329/33 «Про надання дозволу ВАТ «Київське спец.РБТ» на оформлення права власності на споруду в м. Ірпінь по вул. Ленінградській, 4-б» вирішено доручити КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності на споруду літ. «А» розміром 3,0 х 5,88 м. та замощення І в м. Ірпінь по вул. Ленінградській, 4-б за Відкритим акціонерним товариством «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство».
Як вбачається з інвентаризаційної справи № 7961 від 21.12.2011 р. на будинок № 4-б по вул. Ленінградській в м. Ірпінь (автостоянка), до внутрішньодворових споруд належить вимощення (асфальт) та металевий вагончик, який складається з фундаменту із залізобетонних блоків і металевого каркасу.
Наявність фундаменту із залізобетонних блоків є істотною ознакою того, що дана споруда є нерухомим майном, на що також наголошує Відповідач 3 у своєму відзиві на позовну заяву.
На підставі вищевказаного рішення Відповідача 1 від 29.12.2011 р. № 329/33 Відповідачу 3 було видано Свідоцтво від 30.12.2011 р. про право власності на нерухоме майно, а саме: споруда, металевий вагончик за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 4-б.
Згідно ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в ред., яка була чинна станом на час прийняття оскаржуваних рішень), у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 р. № 660/5 було затверджено «Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації» (які були чинні станом на дату прийняття оскаржуваних рішень та свідоцтва) - надалі також: «Методичні рекомендації», та вказані Методичні рекомендації визначають основні ознаки нерухомих речей, а саме: 1) ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі; 2) переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Крім цього, рішенням десятої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради від 14.04.2011 р. № 471-10-VI «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» вирішено дозволити Відповідачу 3 викуп земельної ділянки площею 0,2246 га, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 4-б, для обслуговування автостоянки.
Рішенням двадцятої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради від 27.10.2011 р. № 1127-20-VI «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» в м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 4-б» у тому числі вирішено: затвердити вартість земельної ділянки Відповідачу 3 у відповідності до розробленого ТОВ «КФ Ріва» звіту про експертну оцінку у розмірі 346804,86 грн., що в розрахунку на 1 кв.м. становить 154,41 грн.; продати у власність ПАТ «Київське ремонтно-будівельне товариство» (ідентифікаційний код юридичної особи 00293841) земельну ділянку загальною площею 0,2246 га, що розташована на території Ірпінської міської ради, по вул. Ленінградська, 4-б для обслуговування автостоянки.
В подальшому, 30.12.2011 р. між Ірпінською міською радою Київської області та Відкритим акціонерним товариством «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки загальною площею 0,2246 га, який зареєстрований в реєстрі за № 2976.
Згідно ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Підставами для звернення Прокурора до суду з даним позовом є те, що за наслідками проведеної перевірки додержання вимог земельного законодавства під час продажу земельних ділянок державної і комунальної власності у приватну власність встановлено, що рішенням Відповідача 1 від 29.12.2011 р. № 329/33 доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності на тимчасову споруду - металевий вагончик.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор у тому числі посилається на «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5) - надалі також: «Тимчасове положення», яке було чинне станом на час прийняття оскаржуваних рішень та свідоцтва, та згідно п. 1.6. якого, не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.
Також Прокурор в позовній заяві при здійсненні класифікації спірної споруди як тимчасової посилається на п. 3.1.14.1. «Правил визначення вартості будівництва» (чинних станом на час оформлення права власності) - надалі також: «Правила», згідно якого до тимчасових будівель і споруд належать виробничі, складські, допоміжні, житлові і громадські будівлі і споруди, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт і обслуговування працівників будівництва, які спеціально будуються або пристосовуються на період будівництва.
Вказане посилання Прокурора є безпідставним не може бути прийняте судом до уваги, оскільки тимчасові споруди, зазначені в п. 3.1.14.1. Правил є такими, що споруджуються саме на період будівництва та Прокурором не доведено, що на спірній земельній ділянці велися будь-які будівельні роботи і згідно Преамбули зазначених Правил передбачено, що ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.
Додатково Прокурор зазначає, що виїздом на місце не земельній ділянці за адресою м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 4-б, встановлено відсутність зазначеного у свідоцтві металевого вагончику або будь-якої іншої споруди, що підтверджується відповідними фотознімками, про що складено Акт від 22.05.2013 р.
У судових засіданнях Прокурор пояснив, що відсутність вказаної у свідоцтві споруди свідчить про неправомірність оформлення такого свідоцтва з подальшим продажем спірної земельної ділянки без проведення аукціону шляхом викупу.
Як зазначалося вище, Відповідачі 1, 2 у своїх відзивах на позовну заяву заперечили проти позову та зазначили, що Відповідач 1 при прийнятті рішення від 29.12.2011 р. № 329/33 діяв в межах своїх повноважень, керуючись ст. ст. 14, 140, 142 Конституції України, ст. ст. 12, 127, 128, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 та ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідач 3 у відзиві на позов зазначає, що Прокурором безпідставно зроблено посилання на Тимчасове положення та визначено металевий вагончик тимчасовою спорудою, оскільки вказаний вагончик має всі ознаки нерухомої речі, які визначені чинним законодавством отже Відповідачу 3 було правомірно видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
Згідно Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, спорудами є будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до п. 1.5. Тимчасового положення, державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.
Таким чином, враховуючи що зазначена вище споруда за своїми ознаками є нерухомим майном та законодавством України, чинним на дату оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно було передбачено державну реєстрацію такого нерухомого майна, суд дійшов висновку, що оспорюване Прокурором свідоцтво про право власності на нерухоме майно - споруду, металевий вагончик за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 4-б, було видане Відповідачу 3 на законних підставах.
Посилання Прокурора на те, що за наслідком виїзду 22.05.2013 р. за адресою місцезнаходження вказаного нерухомого майна було встановлено відсутність металевого вагончику не приймаються судом до уваги, оскільки Прокурором не надано належних доказів того, що станом на момент оформлення права власності на зазначене нерухоме майно такого майна фактично не було та наданий Прокурором Акт від 22.05.2013 р. не є доказом відсутності нерухомого майна станом на дату оформлення права власності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора про визнання недійним рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.12.2011 р. № 329/33 «Про надання дозволу ВАТ «Київське спец.РБТ» на оформлення права власності на споруду в м. Ірпінь, по вул. Ленінградській, 4-б» та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.12.2011 р. і скасування його державної реєстрації не підлягають задоволенню.
Також, враховуючи, що позовні вимоги Прокурора у даній справі про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради від 14.04.2011 р. № 471-10-VI «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ВАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»; визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради від 27.10.2011 р. № 1127-20-VI «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» в м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 4-б»; визнання недійсним з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування автостоянки площею 0,2246 га та вартістю 346804,86 грн., укладеного 30.12.2011 р. між Ірпінською міською радою та ВАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»; зобов'язання ВАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» повернути в комунальну власність Ірпінської міської ради земельну ділянку площею 0,2246 га, з кадастровим номером 3210900000:01:102:0004, розташовану в м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 4-б, вартістю 346804,86 грн. є похідними від позовних вимог про визнання недійним рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.12.2011 р. № 329/33 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.12.2011 р., у задоволенні яких судом Прокурору відмовлено, отже дані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Таким чином позов Прокурора у цій справі не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 49 ГПК України, судовий збір у випадку відмови у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача, проте у зв'язку з тим, що Прокурором у даній справі не визначено позивача, в інтересах якого подано позов, Прокурор сам виступає позивачем в інтересах держави та він звільнений від сплати судового збору, судовий збір за розгляд даного спору не стягується.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата виготовлення та підписання рішення 23.06.2014 р.
Суддя Наріжний С.Ю.