10 червня 2014 р.Справа № 820/5117/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. по справі № 820/5117/14
за позовом приватного підприємства "СПС"
до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області
про визнання недійсними рішень та стягнення суми,
Позивач, приватне підприємство "СПС", звернувся до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просив:
- визнати недійсним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №80710000/2013/01177 від 13.09.2013 року, рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001810/2 від 13.09.2013 року;
- визнати недійсним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01441, рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002202/2 від 07.11.2013 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "СПС", надмірно нараховану Харківською митницею Міндоходів та сплачену Приватним підприємством "СПС" суму ввізного мита 7359,15 грн. та суму податку на додану вартість 10702,05 грн., разом 18061,20 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. по справі № 820/5117/14 адміністративний позов приватного підприємства "СПС" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування рішення та скасування картки відмови, стягнення суми задоволено. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №80710000/2013/01177 від 13.09.2013 року Харківської митниці Міндоходів, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001810/2 від 13.09.2013 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01441 від 07.11.2013 Харківської митниці Міндоходів, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002202/2 від 07.11.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "СПС" надмірно сплачену суму ввізного мита 7359,15 грн. та суму податку на додану вартість 10702,05 грн., разом 18061,20 грн.
Перший відповідач, Харківська митниця Міндоходів, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою мотивує тим, що суд першої інстанції при прийняті постанови порушив норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 53-64 Митного кодексу України, та вважає, що даний позов подано з пропуском строку на звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгялду. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. по справі № 820/5117/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 16 серпня 2011 року між приватним підприємством "СПС" (Україна) та компанією "Xinghua Dongao Food Co., Ltd" (Китай) було укладено контракт №16082011-14 (надалі - контракт), відповідно до пункту 1.1 якого компанія "Xinghua Dongao Food Co., Ltd" зобов'язалась поставити позивачу товар, а ПП "СПС" зобов'язалось прийняти товар, який відповідає вимогам контракту, і своєчасно здійснити його оплату (т. 1, а.с. 48-57).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. контракту поставка товару здійснюється партіями. Строк поставки, найменування, асортимент, загальна кількість, ціна та вартість партії товару сторони узгоджують шляхом підписання специфікації. Поставка товару здійснюється на умовах CIF або FOB в редакції Інкотермс-2010. Умови поставки кожної окремої партії товару сторони зобов'язані встановити в специфікації". Виробником товару є безпосередньо компанія "Xinghua Dongao Food Co., Ltd" (постачальник за Контрактом).
Відповідно до Специфікації № 7 від 02.07.2013 року до контракту компанія "Xinghua Dongao Food Co., Ltd" (Китай) зобов'язалась поставити, а позивач зобов'язався прийняти товар - висушені та подрібнені плоди стручкового перцю роду Capsicum annuum, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі, а саме: "червоний перець паприка, 9х9мм" вагою 10000 кг за ціною 4,6 доларів США за 1 кг загальною вартістю 46000,00 доларів США; "зелений перець паприка, 6х6мм" вагою 4000 кг за ціною 2,9 доларів США за 1 кг. загальною вартістю 11600,00 доларів США, та "морква висушена, шматочками 3х3мм, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі" вагою 4000 кг за ціною 1,42 доларів США за 1 кг. загальною вартістю 5680,00 доларів США (т. 1 а.с. 58).
На виконання контракту зі специфікацією № 7 від 02.07.2013 року позивачеві від компанії "Xinghua Dongao Food Co., Ltd" згідно комерційного інвойсу № DA130705 від 05.07.2013 року надійшов товар - висушені та подрібнені плоди стручкового перцю роду Capsicum annuum, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі, а саме: "червоний перець паприка, 9х9мм" вагою 10000 кг; "зелений перець паприка, 6х6мм" вагою 4000 кг, та "морква висушена, шматочками 3х3мм, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі" вагою 4000 кг.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2. контракту ціна на товар встановлюється в доларах США і зафіксована у специфікаціях до цього контракту. Зазначена у специфікації № 7 від 02.07.2013 року до контракту ціна товару становить - висушені та подрібнені плоди стручкового перцю роду Capsicum annuum, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі, а саме: "червоний перець паприка, 9х9мм" 46000,00 доларів США за 10000 кг (із розрахунку 4,6 доларів США за 1 кг), "зелений перець паприка, 6х6мм" - 11600,00 доларів США за 4000 кг (із розрахунку 2,9 доларів США за 1 кг), "морква висушена, шматочками 3х3мм, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі" - 5680,00 доларів США за 4000 кг (із розрахунку 1,42 доларів США за 1 кг).
Згідно пункту 7.3. контракту оплата товару здійснюється позивачем двома частинами: авансовий платіж - 30%, та кінцевий розрахунок 60% після надання покупцеві копій документів згідно п.8 контракту, та 10 % - після прийомки товару на складі покупця. Крім того специфікацією № 7 від 02.07.2013 року до контракту визначено, що товар поставляється на умовах FOB Shanghai, Китай. Свої зобов'язання з оплати отриманого товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 63280,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті (т. 1 а.с. 59-61).
12.09.2013 року позивачем до Харківської митниці Міндоходів була подана декларація митної вартості № 807100000.2013.044570 від 12.09.2013 року, в якій було заявлено митну вартість товару: висушені та подрібнені плоди стручкового перцю роду Capsicum annuum, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі, а саме: "червоний перець паприка, 9х9мм" вагою 10000 кг за ціною 4,6 доларів США за 1 кг загальною вартістю 46000,00 доларів США; "зелений перець паприка, 6х6 мм" вагою 4000 кг за ціною 2,9 доларів США за 1 кг загальною вартістю 11600,00 доларів США, та "морква висушена, шматочками 3х3мм, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі" вагою 4000 кг за ціною 1,42 доларів США за 1 кг загальною вартістю 5680,00 доларів США, яка була визначена позивачем за 1-м методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з декларацією митної вартості № 807100000.2013.044570 від 12.09.2013 року позивачем у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару були надані митному органу наступні документи: декларація митної вартості (форма ДМВ-1) №807100000.2013.044570 від 12.09.2013р., митна декларація (форма МД-2) №807100000.2013.044570 від 12.09.2013р., зовнішньоекономічний контракт № 16082011-14 від 16.08.2011р., додаткова угода № 1 від 17.05.2013 року до зовнішньоекономічного контракту №16082011-14 від 16.08.2011р., специфікація № 7 від 02.07.2013р., інвойс № DA130705 від 05.07.2013р., платіжне доручення в іноземній валюті № 53 від 03.07.2013 р. платіжне доручення в іноземній валюті № 88 від 13.08.2013р., коносамент (Bill of lading) SHG102898 від 06.08.2013р., пакувальний лист б/н від 05.07.2013р., довідка про вартість перевезення (сплата фрахту) № 11864 від 09.09.2013р., міжнародна автомобільна накладна А№ 223192 від 06.09.2013р., договір про перевезення № 06/10/11 від 06.10.2011р., договір про надання митних послуг № 12 від 01.08.2011р., декларація виробника б/н від 05.07.2013р., фітосанітарний сертифікат країни - експортера № 321900213033505 від 23.07.2013р., сертифікат про походження товару загальної форми А G133219102801525 від 02.08.2013р., сертифікат аналізу від 10.07.2013р., екологічна декларація № 73777 від 04.09.2013р., копія митної декларації країни відправлення № 2229201201349067261 від 06.08.2013р., калькуляція б/н від 04.08.2013р. висновок про вартісні характеристики товару № 3898 від 03.09.2013р., лист про відсутність взаємозалежності постачальника та покупця №466 від 13.09.2013р.
Харківською митницею було відмовлено у прийнятті митної декларації №807100000.2013.044570, видано картку відмови в прийнятті митної декларації №80710000/2013/01177 (т. 1 а.с. 77) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001810/2 від 13.09.2013 року (т. 1 а.с. 75-76), відповідно до якого митна вартість товару: - "морква висушена, шматочками 3х3мм, без домішок, для харчової промисловості, не для роздрібної торгівлі" вагою 4000 кг становить 7080,00 доларів США із розрахунку 1,77 доларів США за 1 кг. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за резервним методом).
Також з матеріалів справи встановлено, що відповідно до специфікації № 8 від 22.08.2013 року до контракту компанія "Xinghua Dongao Food Co., Ltd" (Китай) зобов'язалась поставити, а позивач зобов'язався прийняти товар - "імбир сушений у порошку, преміум якості" вагою 2000 кг за ціною 2,2 доларів США за 1 кг загальною вартістю 30620,00 доларів США; "морква висушена, шматочками 10х10х2мм, преміум якості" вагою 6000 кг за ціною 1,45 доларів США за 1 кг загальною вартістю 8700,00 доларів США, "морква висушена, шматочками 3х3мм, преміум якості" вагою 12000 кг за ціною 1,46 доларів США за 1 кг загальною вартістю 17520,00 доларів США (т.1 а.с. 62).
На виконання контракту зі специфікацією № 8 від 22.08.2013 року позивачу від компанії "Xinghua Dongao Food Co., Ltd" згідно комерційного інвойсу № DA130910 від 10.09.2013 року, надійшов товар - "імбир сушений у порошку, преміум якості" вагою 2000 кг; "морква висушена, шматочками 10х10х2мм, преміум якості" вагою 6000 кг; "морква висушена, шматочками 3х3мм, преміум якості" вагою 12000 кг.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2. контракту ціна на товар встановлювалась у доларах США і зафіксована у специфікаціях до цього контракту. Зазначена у специфікації № 8 від 22.08.2013 року до контракту ціна товару становить - "імбир сушений у порошку, преміум якості" 30620,00 доларів США за 2000 кг (із розрахунку 2,2 доларів США за 1 кг), "морква висушена, шматочками 10х10х2мм, преміум якості" 8700,00 доларів США за 6000 кг (із розрахунку 1,4 доларів США за 1 кг), "морква висушена, шматочками 3х3мм, преміум якості" - 17520,00 доларів США за 12000 кг (із розрахунку 1,46 доларів США за 1 кг).
Згідно пункту 7.3. контракту оплата товару здійснюється позивачем двома частинами: авансовий платіж - 30%, та кінцевий розрахунок 60% після надання покупцеві копій документів згідно п.8 контракту, та 10 % - після прийомки товару на складі покупця. Крім того специфікацією № 8 від 22 серпня 2013 року до контракту визначено, що товар поставляється на умовах FOB Shanghai, Китай. Свої зобов'язання з оплати отриманого товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 30620,00 доларів США (т.1 а.с. 63-65).
06.11.2013 року позивачем до Харківської митниці Міндоходів була подана декларація митної вартості №807100000.2013.055113 від 06.11.2013 року, в якій було заявлено митну вартість товару - "імбир сушений у порошку, преміум якості" вагою 2000 кг за ціною 2,2 доларів США за 1 кг загальною вартістю 30620,00 доларів США; "морква висушена, шматочками 10х10х2мм, преміум якості" вагою 6000 кг за ціною 1,45 доларів США за 1 кг загальною вартістю 8700,00 доларів США, "морква висушена, шматочками 3х3мм, преміум якості" вагою 12000 кг за ціною 1,46 доларів США за 1 кг загальною вартістю 17520,00 доларів США., яка була визначена Позивачем за 1-м методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з Декларацією митної вартості № 807100000.2013.055113 від 06.11.2013 року позивачем у відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару були надані митному органу наступні документи: декларація митної вартості (форма ДМВ-1) №807100000.2013.055113 від 06.11.2013 р., митна декларація (форма МД-2) №807100000.2013.055113 від 06.11.2013 р., зовнішньоекономічний контракт №16082011-14 від 16.08.2011р., додаткова угода № 1 від 17.05.2013 року до зовнішньоекономічного контракту №16082011-14 від 16.08.2011 р., специфікація № 8 від 22.08.2013 р., інвойс № DA130910 від 10.09.2013р., платіжне доручення в іноземній валюті № 100 від 28.09.2013 р., платіжне доручення в іноземній валюті № 139 від 15.10.2013 р., коносамент (Bill of lading) SHG2445 від 30.09.2013р., пакувальний лист б/н від 10.09.2013 р., довідка про вартість перевезення (сплата фрахту) № 12481 від 25.10.2013 р., міжнародна автомобільна накладна А№ 022626 від 04.11.2013 р., договір про перевезення № 06/10/11 від 06.10.2011 р., договір про надання митних послуг № 12 від 01.08.2011р., декларація виробника б/н від 10.09.2013р., фітосанітарний сертифікат країни - експортера № 321900213039757 від 24.09.2013 р., фітосанітарний сертифікат країни - експортера № 640010213000434 від 25.09.2013 р., сертифікат про походження товару загальної форми А G133219102800016 від 08.10.2013 р., сертифікат аналізу від 28.09.2013 р., екологічна декларація № 90018 від 28.10.2013 р., копія митної декларації країни відправлення № 2229201201345409725 від 28.09.2013 р., калькуляція б/н від 10.09.2013 р., висновок про вартісні характеристики товару №4957 від 31.10.2013 р., лист про невзаємозалежність постачальника та покупця від 13.09.2013 р.
Харківською митницею було відмовлено у прийнятті митної декларації №807100000.2013.055113, видано картку відмови в прийнятті митної декларації №807100000/2013/01441 (т.1 а.с 113-115) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002202/2 від 07.11.2013 року (т. 1 а.с. 111-112), відповідно до якого митна вартість товару: "морква висушена, шматочками 10х10х2мм, преміум якості" вагою 6000 кг; "морква висушена, шматочками 3х3мм, преміум якості" вагою 12000 кг загальною вагою 18000 кг. становить 31860,00 доларів США із розрахунку 1,77 доларів США за 1 кг. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за резервним методом)., а товару "імбир сушений у порошку, преміум якості" вагою 2000 кг становить 5780,00 доларів США із розрахунку 2,89 доларів США за 1 кг.
Не погодившись з прийнятими рішеннями митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом не доведена правомірність рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001810/2 від 13.09.2013 року, №807000003/2013/002202/2 від 07.11.2013 року, карток відмови в прийнятті митних декларації, а також сплати позивачем до бюджету митних платежів в сумі 18061,20 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтями 51, 52 Митного кодексу України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.
Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Колегія суддів встановила, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних рішень коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) слугувало судження митного органу про не підтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на товар, що імпортується.
З матеріалів справи встановлено, що при здійсненні митного оформлення позивачем було надано передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору. Подання зазначених документів також підтверджується відповідним посиланням на них у митній декларації, картці відмови у митному оформленні товару, рішенні про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, позивач для підтвердження митної вартості товару та визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано всі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Стосовно доводів митного органу на спрацювання модуля АСАУР «Інспектор 2006» та необхідності перевірки достовірності додаткових нарахувань до ціни угоди: а саме страхування оцінюваних товарів та достовірності декларування транспортних витрат (фрахт контейнерів), колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних рішень є дані автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено іншими особами за вищою митною вартістю.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
З матеріалів справи встановлено, що позивач надав до митного органу повний перелік основних документів, визначених ч.ч. 1,2 ст. 53 Митним кодексом України, що підтверджують в повній мірі заявлену позивачем митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), а зазначена підстава як спрацювання профілю ризику АСАУР «Інспектор 2006» не відноситься до вичерпного переліку умов, що перешкоджають застосуванню методу 1 (за ціною контракту), встановленому у ст. 58 МК України, котра також дублюється п.1 ст.1 Угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 року.
Крім того, варто зазначити, що при наявності у митного органу сумнівів щодо визначення митної вартості товару, митний орган повинен був довести належним чином те, що позивачем навмисно занижена вартість товару.
Митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митного кодексу України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Харківській митниці надавались документи на підтвердження того, що поставка товару за оскаржуваними рішеннями здійснювалась на умовах FOB в редакції Інкотермс в редакції 2010 року, а саме: зовнішньоекономічний контракт, специфікації, коносаменти, декларації митної вартості тощо. На підтвердження транспортних витрат позивачем надавались: договір транспортного експедирування, довідка про сплату транспортних витрат.
А отже, це свідчить про те, що митний орган навіть не взяв дане до уваги керуючись лише спрацюванням АСУР. Розбіжності ціни з ціновою інформацією митного органу не може бути єдиною підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості - за ціною угоди, а повинно оцінюватись митним органом в сукупності з іншими документами наданими до митного оформлення.
Стосовно доводу апеляційної скарги відповідача про передчасність питання стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.
При цьому ч.2 п.4.5, ст.43 Податкового кодексу України визначає, що орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
На виконання зазначеної норми було розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за № 1000/7288.ї
Згідно до абз.2 п.2 глави 1 наказу Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 зазначено, що дія порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду. Тобто законодавець чітко визначив та підтвердив право суб'єкта господарювання на звернення до суду за захистом своїх прав щодо належної сплати податків відповідно до діючого законодавства України.
У відповідності ст. 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення надмірно нарахованого Харківською митницею та сплаченого приватним підприємством «СПС» податку на додану вартість, а не бюджетного відшкодування у розумінні статті 200 ПК України
Крім, того відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейстка служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Пунктом порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів і їх або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, при винесені оскаржуваних рішень митний орган керувався виключно спрацюванням АСУР без вивчення поданих документів до митного оформлення на підтвердження митної вартості за основним методом - за ціною угоди, будь-яких зауважень від митного органу щодо наявності ознак підробки, та щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів не надходила до позивача, а отже митний орган не мав права витребувати додаткові документи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення Харківської митниці не є законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.
Виходячи з того, що рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001810/2 від 13.09.2013 року, №807000003/2013/002202/2 від 07.11.2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01441 від 13.09.2013 року, 807100000/2013/01441 від 07.11.2013 року є незаконними, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплаченою суму ввізного мита 7359,15 грн. та суму податку на додану вартість 10702,05 грн.
Стосовно твердження відповідача в апеляційній скарзі про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
З урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, слідує, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Таким чином, строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень митних органів про визнання митної вартості товару, що зумовило надмірну сплату відповідних сум податку на додану вартість та вимоги по їх поверненню платнику податку, становить 1095 днів.
А тому колегія суддів вважає, що позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів в рамках строків встановлених ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Харківською митницею не доведено правомірності своїх рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. по справі № 820/5117/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. по справі № 820/5117/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.
Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2014 р.