03 червня 2014 р.Справа № 818/535/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 818/535/14
за позовом приватного науково-виробничого підприємства "Акам"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач, приватне науково-виробниче підприємство "Акам", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2014 року № 0000342204.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 818/535/14 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 12 лютого 2014 року № 0000342204.
Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що позивач не мав права відносити суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 818/535/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що в період з 10 січня 2014 року по 16 січня 2014 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Вектра 3000", про що було складено акт від 22 січня 2014 року №176/2204/30653670/22 (а.с. 11-23).
Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185.1, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16959,99 грн., у тому числі за липень 2012 р. на 5903,33 грн., за вересень 2012 р. на 640,00 грн., за лютий 2013 р. на 2200,00 грн., за березень 2013 р. на 2933,33 грн., за квітень 2013 р. на 2200,00 грн., за липень 2013 на 3083,33 грн.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем 12.02.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342204, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16960,00 грн., та визначені штрафні санкції у розмірі 4240,50 грн. (а.с. 24).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та протиправності податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000342204 від 12.02.2014 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З матеріалів справи встановлено, що позивач на підставі усної угоди придбавав у ТОВ "Вектра 3000" каучук та іншу сировину для виготовлення гуми та виробів з неї.
Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Вектра 3000" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.43-68).
Як вбачається зі змісту акту перевірки №176/2204/30653670/22 від 22 січня 2014 року, висновки податковим органом нічим не аргументовані, а зроблені виключено на підставі акту Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 року №1/22/37377252 стосовно перевірки ТОВ "Вектра 3000". Відповідач в акті перевірки вказує, що господарські операції з поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, а тому ГУ Міндоходів у Луганській області встановила неможливість ТОВ "Вектра 3000" фактично здійснювати господарські операції та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України. Колегія суддів не може взяти до уваги ці доводи, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено право відповідача в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання використовувати акти перевірок інших суб'єктів господарювання як єдину підставу для висновку про порушення приписів податкового законодавства.
Також посилання відповідача на відсутності у контрагентат позивача фондів, складських приміщень, транспортних засобів та відсутності їх за місцезнаходженням, що унеможливлює здійснення господарської діяльності є неправомірними, у зв'язку з тим, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента чи відсутність його за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагента основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Стосовно доводу апеляційної скарги відповідача, що відсутні докази транспортування товару, колегія суддів зазначає, що при транспортуванні товару не використовувався вантажний автомобільний транспорт, оскільки перевезення здійснювалось фірмою-перевізником ТОВ "Нова пошта", а тому товаро-транспортних накладних відповідно до наказу "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" № 488/346 від 29.12.1995р. не могло бути. Фірма-перевізник ТОВ "Нова пошта", надала згідно діючого законодавства свої товаро-транспортні накладні згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 відповідно до преамбули та розділу 1 вищевказаних Правил регулює правовідносини за участю перевізника - особи, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Тому відсутність товарно-транспортної накладної про перевезення товару вантажним автотранспортом не є безумовною ознакою нікчемності операції.
Довод апеляційної скарги відповідача про те, що довіреність від 12.01.2012 року, видана Запорожець Л.В., з правом відправлення та отримання вантажів для ТОВ «Вектра-3000» у місті Лисичанськ, була дійсна лише до 31.12.2012 року, колегія суддів не приймає, оскільки вище зазначені належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій.
Крім того, доказів відсутності повноважень Запорожець Л.В. після цієї дати відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними та іншими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідності господарської операції видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу у перевіреному періоді, а тому суд першої інстанції правильно скасував податкове повідомлення - рішення від 12.02.2014 року №0000342204.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 818/535/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 818/535/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.